Справа № 504/3118/25
Номер провадження 2-о/504/254/25
16.10.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Вінська Н.В.,
секретаря судового засідання Коцар А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Доброслав цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення юридичного факту належності трудової книжки,-
У серпня 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та факту перебування у трудових відносинах, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.07.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 31.07.2025 року № 156050028876 заявниці відмовлено у призначені пенсії у зв'язку з тим, що до страхового стажу не були зараховані певні періоди роботи, а саме Пенсійним фондом не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 виданої «Производственное оъединение «Одесжелезобетон» Завод ЖБК» від 03 березня 1987 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки є виправлення у одній букві у імені, а саме ОСОБА_2 на ОСОБА_2 , та у даті народження, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_2 як зазначено у паспорті громадянина України.
Заявниця стверджує, що виправлення в трудовій книзі були зроблені з митою приведення даних у відповідність до паспорта громадянина України, оскілки раніше в документах моє ім'я зазначалось з помилками або відповідно до російського написання.
Також я звернулась до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради де мені було роз'яснено, що «Производственное объединение «Одесжелезобетон» Завод ЖБК» , яке має право внести зміни у неправильність написання при заповненні, ліквідовано.
Крім того пенсійним фондом не було зараховано до страхового стажу період роботи з 02.01.1986 по 20.03.1986 та з 22.03.1986 по 21.07.1986 згідно довідки від 19.03.2025 №647-Ш-11.1-21 оскільки ім'я та по батькові зазначено не повністю (ініціали) та в наказі про звільнення від 16.07.1986 44-к зазначено ім'я « ОСОБА_2 » (російською мовою), що не відповідає паспортним даним заявниці.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 року головуючим суддею визначено суддю Вінську Н.В..
Ухвалою від 02.09.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, представників не направили, про день, час та місце судового розгляду повідомлені судом своєчасно та належним чином.
Заявниця ОСОБА_3 просила розгляд справи проводити у її відсутності, заяву підтримує та просить її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області направив до суду заяву якою просив розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 24 липня 2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення/перерахування пенсії.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050028876 від 31.07.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із недостатністю страхового стажу, а саме пенсійним фондом враховано страховий стаж 16 років 10 місяців 1 день, та не враховано до страхового стажу:
-всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.03.1987, оскільки наявне виправлення в даті народження власниці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та імені заявниці;
-роботи з 06.09.1982 року по 29.08.1983 року згідно довідки від 18.02.2025 № А01-23/65 та з 12.09.1983 по 16.12.1985 згідно довідки від 18.02.2025 № 61-20/105, оскільки довідки не підтверджена первинними документами (відсутні записи в трудовій книжці).
-роботи з 02.01.1986 по 20.03.1986 та з 22.03.1986 по 21.07.1986 згідно довідки від 19.03.2025 № 647-Ш- 11.1-21, оскільки ім'я та по батькові зазначено не повністю (ініціали) та в наказі про звільнення від 16.07.1986 № 44-к зазначено ім'я ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним заявниці.
Згідно довідки від 19.03.2025 за №647-Ш-11.1-21 виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради ОСОБА_4 дійсно працювала (мовою оригіналу) «в Управлении производственно - технологической комплектации треста «Сельстрой» объединения «Облагрострой» у періоди з 02.01.1986 року по 20.03.1986 року та з 22.03.1986 року по 21.07.1986 року та надано копії наказів про прийняття на роботу та звільнення « ОСОБА_1 ».
Заявниця зазначає, що встановлення факту належності трудової книжки НОМЕР_2 від 03.03.1987 року та встановлення факту перебування в трудових відносинах їй необхідно для призначення та отримання пенсії у встановленому законом порядку, але вона позбавлена можливості підтвердити вказане в інший спосіб. Без встановлення факту належності їй трудової книжки та фактів перебування в трудових відносинах вона буду позбавлена соціальної гарантії, наданої державою - на призначення та отримання пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних цивільних прав фізичних осіб. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з існуванням потреби вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
Як роз'яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.
Звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідне заявнику для призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або фізичної особи понад п'ять днів. Згідно з п. 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, проведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, заявниця не може нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що заявниця у період з 02.01.1986 року по 20.03.1986 року та з 22.03.1986 року по 21.07.1986 року перебувала в трудових відносинах в « Управление производственно - технологической комплектации треста «Сельстрой» объединения «Облагрострой»(мовою оригіналу).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст. 77, 78 УПК України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, аналізуючи надані заявником письмові докази, встановлені обставини справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки обставини, на які посилається заявник в обґрунтування своїх вимог, були підтверджені сукупністю наданих доказів.
Встановлення даного факту не пов'язане з вирішенням спору про право, породжує для заявниці юридичні наслідки, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, а факт перебування заявниці у трудових відносинах є необхідним для нарахування їй трудового стажу; вказані нею обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. 4, 19, 95, 263, 264, 265, 293-294, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення юридичного факту належності трудової книжки, - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої «Производственное объединение «Одесжелезобетон» Завод ЖБК» від 03 березня 1987 року.
Встановити факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з «Управлением производственно- технологической комплектации треста «Сельстрой» обьединения «Облагрострой» (Управление производственно - технический комплектации объединения по сельскому строительству «Одессельстрой») у період з 02.01.1986 року по 20.03.1986 року та з 22.03.1986 року по 21.07.1986 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя : Вінська Н. В.