Номер провадження: 11-кп/813/738/25
Справа № 947/24990/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Одеси від 23.05.2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021164480000714 від 16.08.2021 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кіровоград, громадянки України, із вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, стосовно якої на розгляді в Малиновському районному суді м.Одеси перебуває обвинувальний акт №12022163470000758 від 11.11.2022 року за ч.2 ст.307 КК України,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, що належить останній на праві приватної власності.
Строк відбування покарання відраховується з11.11.2022 року.
Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Судом першої інстанції ОСОБА_8 визнана винуватою за те, що вона, у невстановлений час, у невстановленому місці, у невстановленої особи, незаконно придбала та почала незаконно зберігати при собі, з метою подальшого збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, який знаходився прозорих полімерних пакетах, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РУР, який знаходився у прозорому полімерному пакеті, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА, який містився у прозорому полімерному пакеті, особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено 4-ММС, який містився у прозорого полімерного пакету, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якої заборонено - канабіс, який знаходився в прозорих полімерних пакетах.
Після цього, ОСОБА_8 , знаходячись біля будинку №11 за адресою: м.Одеса, вул.Космонавтів, 13.06.2021 року, близько 00:53 год, була зупинена співробітниками поліції, які виявили та в подальшому в ході огляду місця події вилучили тринадцять прозорих полімерних пакетів в яких містилась психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, загальним кількісним вмістом 3,291г, що є великими розмірами, один прозорий полімерний пакет, в якому містилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP кількісний вміст 0,335г, один полімерний пакет з шістьма таблетками в якому містились особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - МДМА, кількісним вмістом 1,1г, та особливо небезпечна психотропна речовина обіг якої заборонено 4-ММС, кількісний вміст 0,125г, два прозорих полімерних пакети в яких містилась особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, маса канабісу в висушеному стані становить 1,54г..
Зазначені особливо небезпечні психотропні речовини, психотропну речовину та особливо небезпечний наркотичний засіб ОСОБА_9 незаконно зберігала при собі з метою подальшого збуту.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини у великих розмірах.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, визнати ОСОБА_8 невинуватою та виправдати в зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник посилається на наступне:
1)затримання ОСОБА_8 в порядку ст.208 КПК України не проводилось. Фактично провівши особистий обшук обвинуваченої, дізнавач порушив вимоги кримінального процесуального закону, якими не передбачено проведення обшуку особи до внесення відомостей про злочин до ЄРДР. За таких обставин протокол огляду місця події та зазначені в ньому дані щодо проведення обшуку ОСОБА_8 є недопустимими доказами;
2)показання свідка ОСОБА_10 , які були покладені в основу обвинувачення, також не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки вказаний свідок була понятою під час проведення незаконної слідчої дії - огляду місця події;
3)огляд місця події проведений із грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки наркотична речовина була виявлена працівниками поліції задовго до начебто її добровільної видачі ОСОБА_8 ;
4)протокол затримання ОСОБА_8 не складався;
5)під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_8 наголошувала про те, що придбала наркотичний засіб для особистого вживання, проте її пояснення суд першої інстанції не прийняв до уваги.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 змінила вимоги апеляційної скарги, просила вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
В якості підстави для скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в місцевому суді захисник посилається на те, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд не вирішив питання щодо застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також захисник посилається на недопустимість доказів, які покладені в обґрунтування висновку суду про винуватість обвинуваченої.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та обвинувачену, які підтримали змінені вимоги апеляційної скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення зміненої апеляційної скарги; обговоривши доводи зміненої апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до положень ст.ст. 7, 9 КПК України (далі - КПК), зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави в ід кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги
Захисник ОСОБА_7 , з урахуванням змінених вимог апеляційної скарги, за наслідками апеляційного розгляду просить вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Однак такі вимоги колегія суддів визнає необґрунтованими.
Так, підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції визначені ч.1 ст.415 КПК, відповідно до якої суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:
1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;
3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
В апеляційній скарзі, змінивши апеляційні вимоги та під час судового розгляду захисник та обвинувачена не навели жодної обставини, яка відповідно до вимог ч.1 ст.415 КПК могла б стати підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Такі обставини не були встановлені й апеляційним судом.
Посилання захисника на ту обставину, що ухвалюючи обвинувальний вироку відносно ОСОБА_8 суд першої інстанції не вирішив питання щодо застосування до неї запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, не є підставою в розумінні ст.ст.412, 415 КПК для скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Аналіз мотивувальної частини оскарженого вироку вказує на те, що вирок відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону, оскільки ухвалюючи обвинувальний вирок, місцевий суд ретельно перевірив докази, надані стороною обвинувачення та надав їм об'єктивну правову оцінку, в тому числі і на предмет належності, допустимості та достатності для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.
Незважаючи на позицію обвинуваченої, яка під час апеляційного розгляду та під час розгляду справи в суді першої інстанції свою вину не визнавала, не заперечувала факту виявлення та вилучення у неї правоохоронним органом наркотичних засобів, однак вважала, що її дії мають бути кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, в повній мірі підтверджується доказами, дослідженими судом першої інстанції та викладеними в мотивувальній частині вироку, зокрема показаннями свідків, висновками експертиз та іншими письмовими доказами в їх сукупності.
Так, будучи допитаною в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 показала, що обвинувачену бачила одного разу коли була запрошена співробітниками поліції для проведення певної слідчої дії. В ході вказаної слідчої дії, яка відбувалася по вул.Космонавтів у м.Одесі, у обвинуваченої з сумки працівниками поліції було вилучено пакетики з речовиною білого кольору, а також з таблетками різного кольору, кількість точно не пам'ятає проте їх було достатньо багато. Під час проведення слідчої дії обвинувачена повідомила, що вказані речовини вона замовила для себе через додаток «Telegram». Свідок зазначила, що на місці події складався протокол та вівся відеозапис, до обвинуваченої заходи впливу не здійснювалися, а наркотичні засоби вона видала добровільно.
Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_11 пояснив, що на час події злочину він працював ст. о/у карного розшуку ОРУП №1 та перебував на службі. Близько першої години ночі, точну дату не пам'ятає, приблизно початок літа 2021 року, біля райвідділу поліції ОРУП №1 у Київському районі (на вул.Космонавтів) він та його напарник ОСОБА_12 помітили обвинувачену, яка вела себе підозріло, запитали у неї чи є при собі заборонені предмети, на що обвинувачена повідомила, що є наркотики. Після цього, вони викликали оперативну групу та під час огляду у обвинуваченої було вилучено близько 10 пакетиків з порошкоподібною речовиною (точну кількість не пам'ятає). Вилучення було здійснено у присутності двох понятих під відеозапис. При цьому, ОСОБА_8 повідомила, що вказану речовину вона замовила для особистого вживання.
Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_12 пояснив, що він працював о/у ОРУП №1, під час відпрацювання території по вул.Космонавтів у м.Одесі, він та його напарник ОСОБА_13 помітили жінку та чоловіка, які їм здалися дивними, зупинили їх та запитали чи мають вони при собі заборонені предмети, на що жінка сказала, що у неї при собі є наркотичні речовини. Після цього, вони повідомили оператора «102», а при огляді СОГ у ОСОБА_8 вилучили прозорі пакетики з порошкоподібними речовинами та пакетики з канабісом, кількістю до п'ятнадцяти штук. Обвинувачена повідомила, що порошкоподібна речовина належить їй для особистого вживання. Під час проведення слідчих дій були присутні поняті та вівся відеозапис, а з боку обвинуваченої будь-яких заперечень не було, вона добровільно видала наркотичні засоби.
Наряду з показаннями вказаних свідків, суд першої інстанції дослідив письмові докази, зокрема висновки експертиз, відповідно до яких вилучені у ОСОБА_8 під час проведення огляду місця події речовини канабіс, амфетамін, МДМА, VPV, 4-ММС є наркотичними засобами та психотропними речовинами.
Згідно з протоколом огляду місця події від 13.06.2021 року з ілюстрованою фото - таблицею та диском з відеозаписом з місця події, 13.06.2021 року, біля будинку №11 по вул. Космонавтів в м.Одесі у ОСОБА_8 , співробітники поліції, у присутності двох понятих, в ході огляду місця події вилучили: 2 зіп-пакета з речовиною зеленого кольору рослинного походження, 14 зіп-пакетів з речовиною порошкоподібного типу білого кольору, 6 різнокольорових пігулок.
Оцінюючи доводи сторони захисту стосовно відсутності у ОСОБА_8 умислу на збут наркотичних засобів та психотропних речовин, з посиланням на ет, що вона зберігала їх виключно з метою особистого вживання, колегія суддів зазначає наступне.
Так, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.309 КК України, характеризується виною у формі прямого умислу: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваних нею діянь, відповідальність за які передбачено цією нормою кримінального закону, і бажає їх вчинити, не маючи на меті збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Вказівка у даній статті закону на вчинення діяння без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбає, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не має на меті здійснити їх відчуження, а вчиняє вказані дії у власних інтересах. Якраз у наявності чи відсутності такої мети і полягає відмінність між складами злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК України.
Отже, для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов'язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею такого придбання та зберігання.
Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів може свідчити великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, а також інші обставини, зокрема: відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини; поведінка суб'єкта злочину; те, що сама особа наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 08.07.2021 року (справа № 310/9084/19; провадження № 51-6301км20).
Апеляційний суд враховує, що під час огляду місця події у ОСОБА_8 вилучено розфасовані психотропну речовину та наркотичний засіб, а загальна кількість яких об'єктивно перевищує потреби в її власному вживанні, що доводить наявність в діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції навів переконливі висновки про доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину відповідно до стандарту доказування поза розумним сумнівом. При цьому, суд навів належні та переконливі мотиви, з яких він відхилив доводи та альтернативні версії сторони захисту.
Під час апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_8 , не заперечуючи факт вилучення у неї наркотичних засобів, не надала суду раціонального пояснення стосовно того, з якою метою вона знаходилась на вулиці міста близько першої години ночі, маючи при собі велику кількість наркотичних засобів, різних за видом та способом застосування, які були розфасовані в окремі 22 (двадцять два) зіп-пакети.
При цьому, невизнання обвинуваченою своєї провини за ч.2 ст.307 КК України апеляційний суд розцінює як спосіб захисту з метою з метою кваліфікації її дій за менш суворою нормою кримінального закону, що може бути підставою для призначення більш м'якого покарання.
Доводи сторони захисту про існування підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції із посиланням на те, що: вилучення у ОСОБА_8 наркотичних засобів проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому протокол огляду місця події є недопустимим доказом; недопустимість як доказу показань свідка ОСОБА_10 , оскільки свідок була понятою під час проведення незаконного огляду місця події; колегія суддів визнає декларативними та необґрунтованими, оскільки судом не встановлено недотримання правоохоронним органом вимог КПК при під час проведення слідчих дій, про що вірно зазначено у вироку суду.
Водночас, колегія суддів звертає увагу сторони захисту, що навіть у разі встановлення за результатами апеляційного розгляду порушень процесуального закону під час проведення певних слідчих дій на стадії досудового розслідування, дані обставини з урахуванням приписів ст.ст.412, 415 КПК, не є підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, про що просить сторона захисту.
Стосовно призначеного місцевим судом покарання обвинуваченій, колегія суддів враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до приписів ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, його суспільну небезпечність, дані про особу обвинуваченої та не встановив обставин, які помішують, або обтяжують її покарання.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_8 реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, відповідає тяжкості вчиненого злочину, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Слід зауважити, що за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, місцевий суд призначив обвинуваченій мінімальне покарання, передбачене вказаною нормою закону.
За результатами апеляційного перегляду вироку колегією суддів не встановлено обставин, які є підставою для призначення обвинуваченій більш м'якого покарання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції має право залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість зміненої апеляційної скарги захисника, тому вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок суду - без змін.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду вирок місцевого суду залишається без змін, а при ухвалені вироку суд першої інстанції не прийняв рішення щодо запобіжного заходу обвинуваченій, колегія суддів вважає за необхідне взяти засуджену ОСОБА_8 під варту, з метою забезпечення виконання вироку суду першої інстанції, який набрав законної сили.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Змінену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м.Одеси від 23.05.2024 року в кримінальному провадженні №12021164480000714 від 16.08.2021 року, яким ОСОБА_8 засуджена за ч.2 ст.307 КК України - залишити без змін.
Засуджену ОСОБА_8 взяти під варту з метою виконання вироку суду першої інстанції, який набрав законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4