Справа № 463/10796/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/3267/25 Доповідач: ОСОБА_2
10 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року,
з участю: ОСОБА_6 ,
встановила:
даною ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 від 04.11.2025 року.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді.
Постановити нову ухвалу, якою визнати бездіяльність особи ТУ ДБР у м. Львові неправомірною. Зобов'язати ДБР внести до ЄРДР відомості за ч. 3 ст. 382 КК України, зазначеними у заяві від 04.11.2025 року.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що слідчий суддя дійшов висновку, який не ґрунтується на вимогах ст. 214 КПК.
Звертає увагу на те, що слідчий суддя помилково сприйняв предмет скарги так, ніби мова йде про спір щодо кваліфікації, тоді як предметом оскарження є невиконання ухвали суду.
Вказує, що ухвала фактично легітимізує невиконання судових рішень слідчим, що є грубим порушенням Конвенції.
Заслухавши доповідь судді, виступ ОСОБА_6 , на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскарженої ухвали дотримався в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Тобто, з врахуванням вищенаведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які відомості із заяви чи повідомлень, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 від 04.11.2025 року. Скаргу мотивує тим, що ОСОБА_6 було подано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, заяву від 04.11.2025 року про вчинення кримінального правопорушення старшим слідчим першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_7 передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, яке полягало у невиконанні ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27.08.2025 року (справа №463/7840/25. Уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, в порушення вимог ст.214 КПК України протягом 24 годин питання про внесення в ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення не вирішив, натомість фактично відмовлено у внесенні таких відомостей.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР усі відомості прийнятих та зареєстрованих ними заяв, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.
Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
Слідчим суддею вірно встановлено, що резолютивна частина ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27.08.2025 року (справа №463/7840/25), не містить вказівки зобов'язання уповноваженої особи внести відомості по певній кваліфікації. Більше того, слідчий суддя в мотивувальній частині даної ухвали звернув увагу скаржника, що визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення під час внесення відомостей до ЄРДР, враховуючи норми статей 2, 40, 214 КПК України, відноситься до виключної дискреції слідчого, дізнавача, прокурора. Слідчий суддя під час вирішення питання про визнання бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора щодо невнесення відомостей в ЄРДР не наділений повноваженнями на визначення кваліфікації кримінального правопорушення відносно викладених у заяві обставин..
З заперечення ТУ ДБР на скаргу ОСОБА_6 вбачається, що слідчим ухвалу слідчого судді виконано, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР.
Діючий Кримінальний процесуальний кодекс України, як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 214 КПК України, якою визначений перелік відомостей, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не вимагає від заявника зазначати правову кваліфікацію вчиненого діяння чи статтю Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за нього. Незалежно від думки заявника про те, якою статтею Кримінального кодексу України передбачені ознаки того діяння, про яке він повідомляє, визначення попередньої правової кваліфікації та відповідної їй статті КК України є повноваженням (обов'язком) слідчого, прокурора, які вносять відомості до ЄРДР. Тобто слідчий, прокурор зобов'язані проаналізувати викладені в повідомленні про злочин фактичні обставини діяння та визначити попередньо, під ознаки якого злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК України, таке діяння підпадає.
Крім того, слідчий суддя вірно зазначив, що у поданій заяві про вчинення кримінального правопорушення від 04 листопада 2025 року, яка долучена до матеріалів скарги, заявником не зазначено об'єктивних даних та обставин, які могли б свідчити про вчинення зазначеною в заяві особою кримінально-караного діяння та не надано жодних доказів на підтвердження такого.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно зазначив у своєму рішенні про те, що уповноважені особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, отримавши заяву ОСОБА_6 від 04.11.2025 року дотрималися вимог чинного законодавства України, перевірили її та встановили факт відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, зазначених заявником. При цьому в даній ухвалі наводяться роз'яснення, які просила надати скаржник в своєму клопотанні.
Тому, на думку колегії суддів, при вирішенні справи за скаргою ОСОБА_6 слідчим суддею надано правильне тлумачення змісту ст. 214 КПК.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя районного суду повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 поданої на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 від 04.11.2025 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді