Дата документу 12.12.2025 Справа № 333/6476/25
Єдиний унікальний №333/6476/25 Головуючий у 1 інстанції Наумова І.Й.
Провадження № 22-ц/807/2169/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
12 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Гончар М.С.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів, з посиланням на те, що з 10 квітня 2025 р. його малолітній син ОСОБА_4 , 2016 р., мешкає з ним, в своєму позові просив суд:
-припинити стягнення аліментів зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 квітня 2025 року, що стягуються на підставі судового наказу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2024 по справі №333/6062/24.
До розгляду даної справи по суті від представниці відповідачки - адвоката Гешевої Ю.Л. надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі, на підставі п.6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, до набрання законної сили рішення у іншій цивільній справі № 333/3527/25 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини, яка перебуває в провадженні судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Ковальової Ю.В.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 20 жовтня 2025 року зупинено провадження у цивільній справі №333/6476/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 333/3527/25 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки дитина проживає з батьком, то з 10.04.2025 року настали певні обставини, тобто фактичне проживання сина з особою, яка зобов'язана сплачувати аліменти на його утримання на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала, і настання цих обставин впливає на припинення у позивача сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання дитини. Разом з тим, наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів із позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дитини.
Вказує, що матеріали справи містять докази, які свідчать про проживання дитини з позивачем.
Зауважує, що суд першої інстанції не вмотивував, яких саме доказів йому не достатньо, щоб розглянути цю справу по суті.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 14 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
В силу вимог ст.367ч.1ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвала суду першої інстанції мотивована необхідністю зупинення провадження у справі, оскільки у провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа № 333/3527/25, предметом спору у якій є визначення місця проживання дитини, та судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.
Проте, такий висновок зроблено передчасно, всупереч нормам процесуального права та матеріалам справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Враховуючи наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Суд має переконатися, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Окрім того, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
При цьому, у разі застосування наведеної правової конструкції п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, за вимогами ст. 260 ЦПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунарським районним судом міста Запоріжжя розглядається цивільна справа № 333/3527/25 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки і піклування, про визначення місця проживання дитини.
Між тим, суд першої інстанції, зазначивши іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження, не перевірив і не дослідив предмети спорів у справах та не вказав обставин, які спонукали до висновку про те, що наявність спору у справі про визначення місця проживання дитини виключає можливість встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги, причинний матеріально-правовий зв'язок, який полягає у тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.
Тобто можливе визначення рішенням суду місця проживання дитини в майбутньому жодним чином не впливає на обставини, на які покликається позивач в теперішньому часі, що на його думку, слугують для задоволення позову, а лише створять певні права для відповідача у випадку, коли позов буде задоволено.
Зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Отже, сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до ухвалення рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 331/6120/24, суд першої інстанції, з огляду на вищевикладене, у даній справі має достатньо правових підстав для її розгляду та вирішення по суті.
Відтак підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 331/6120/24 апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, не звернувши уваги на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність підстав, визначених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року в справі Шишков проти Росії).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 259, 353, 367-369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді: