Справа № 466/10193/24
Провадження № 2/466/737/25
12 грудня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Якубів І. О.
з участю: представника позивачки Березюк С. В.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та стягнення аліментів,-
08 жовтня 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та стягнення аліментів, у яких позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визнати батьківство ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Іванківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести до граф розділу «Відомості про батька дитини» актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за №755 від 16 серпня 2022 року, який складено Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, записи про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя с. Іванківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, як батька дитини та видати нове Свідоцтво про народження; стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с.Іванківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) на її користь ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу подання заяви і до її повноліття; стягнути з відповідача на користь позивачки документально підтверджені понесені судові витрати.
Стислий виклад позицій сторін.
Обґрунтування позивача.
Згідно викладеного у позовній заяві, в липні 2021 року позивачка познайомилася з відповідачем ОСОБА_2 , з яким я почала зустрічатися та покохала його. В подальшому вони стали проживати у фактичних шлюбних відносинах в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де між ними мали місце статеві відносини, в результаті чого позивачка завагітніла. Про свою вагітність остання повідомила ОСОБА_2 , який спочатку позитивно сприйняв дану новину, однак в подальшому на 7 місяці вагітності повідомив, що він їде на роботу в м. Дніпро, де ще кілька місяців вони спілкувалися по телефону та після того припинив будь-які відносини зі нею.
ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачка народила сина ОСОБА_4 . Реєстрація народження дитини нею була проведена 16 серпня 2022 року у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №755.
Позивачка зазначає, що під реєстрації народження дитини вона вказувала, що батьком дитини є ОСОБА_2 . Але оскільки вони не перебували в зареєстрованому шлюбі і останній категорично не бажав подавати заяву про визнання свого батьківства, то запис про батька дитини було проведено за прізвищем позивачки, а ім'я та по батькові батька були записані за її вказівкою по імені та по батькові відповідача ОСОБА_2 .
За доводами позивачки, з часу народження сина відповідач ОСОБА_2 жодної допомоги не надає. На даний час вона проживає разом з сином в квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Син ОСОБА_4 знаходиться на її утриманні. В зв'язку з необхідністю догляду за дитиною вона не працює, її дохід складається з соціальної допомоги. Також посильну допомогу їй надають батьки.
В зв'язку з скрутним матеріальним становищем позивачці самій важко забезпечувати малолітнього сина всім необхідним. Відповідно вона бажає отримувати аліменти на утримання дитини в примусовому порядку. Враховуючи майнове становище відповідача та його стан здоров'я, позивачка вважає, що відповідач ОСОБА_2 має можливість надавати на утримання малолітньої дитини аліменти в розмірі 1/4 частини свого заробітку (доходу).
Враховуючи викладене, просить суд ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтування заперечень відповідача.
Відзив на позовну заяву відповідачем ОСОБА_2 в порядку ст. 178 ЦПК України, у встановлений судом строк до суду не подано.
Пояснення третьої особи.
Третьою особою Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції письмові пояснення по суті позову суду не подавались.
Процесуальні дії суду по справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2025 року витребувано Державної міграційної служби України інформацію щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у Державної прикордонної служби інформацію щодо факту перетину державного кордону відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та у Хмельницького РТЦК СП інформацію щодо можливого перебування на військовій службі відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року витребувано із Державної податкової служби України інформацію чи присвоювався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), за якою адресою проводилась реєстрація та в якому районі?; із Новоушицької селищної громади інформацію чи проживає/проживав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: 32462, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Іванківці?; повторно із Державної прикордонної служби інформацію щодо факту перетину державного кордону відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянство особи - громадянин України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 березня 2025 року витребувано із Державної податкової служби України інформацію чи присвоювався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), за якою адресою проводилась реєстрація та в якому районі?; із Іванковецької сільської ради інформацію чи проживає/проживав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: 32462, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Іванківці?.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2025 року витребувано із Кадрового центру Збройних Сил України інформацію про проходження військової служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , номер військової частини, поштова адреса такої на даний час, у випадку звільнення з військової частини, потрапляння в полон, зникнення безвісти чи загибелі ОСОБА_2 вказати дату такої події.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2025 року витребувано із Територіального управління державного бюро розслідування, розташоване у місті Полтава інформацію чи проводиться досудове розслідування щодо військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який з 15.07.2023 облікований, як такий що самовільно залишив військову частину або місце служби, якщо так чи оголошено такого у розшук.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2025 року оголошено розшук відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: с. Іванківці, Кам'янець-Подільського (колишнього Дунаєвецького) району Хмельницької області. Зупинено провадження у справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2025 року судові засідання, по справі №466/10193/24 постановлено проводити в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «ВКЗ» у підсистемі «Електронний суд».
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Березюк С. В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеній позовній заяві, просила позов задовольнити.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідач ОСОБА_2 щодо позову не заперечив, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
У судове засідання представник третьої особи Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Судом встановлено та підтверджено доказами наступне.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_4 . Реєстрація народження дитини була проведена 16 серпня 2022 року у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №755.
В судовому розгляді встановлено, що під реєстрації народження дитини ОСОБА_3 вказувала, що батьком дитини є ОСОБА_2 . Але оскільки, вони не перебували в зареєстрованому шлюбі і ОСОБА_2 категорично не бажав подавати заяву про визнання свого батьківства, то запис про батька дитини було проведено за прізвищем позивачки, а ім'я та по батькові батька були записані за її вказівкою по імені та по батькові відповідача ОСОБА_2 .
Згідно відомостей з Реєстру Львівської міської територіального громади про кількість зареєстрованих осіб № 170758 ОСОБА_3 проживає разом з сином ОСОБА_4 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, підставою актового запису про народження дитини є заява її матері; запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.
Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.
Згідно з ч. 1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 відмовився від призначення експертизи, оскільки позов визнав.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20). Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 201/3963/16-ц).
Відомості про батька у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, зважаючи на зібрані по справі докази в їх сукупності, визнання позову відповідачем, суд приходить висновку про доцільність задоволення вимог позивача щодо визнання батьківства в повному обсязі.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
В судовому розгляді встановлено, що син ОСОБА_4 знаходиться на утриманні позивачки ОСОБА_3 . В зв'язку з необхідністю догляду за дитиною остання не працює, її дохід складається з соціальної допомоги. Також посильну допомогу їй надають батьки. В зв'язку з скрутним матеріальним становищем позивачці самій важко забезпечувати малолітнього сина всім необхідним. Відповідно вона бажає отримувати аліменти на утримання дитини в примусовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у частці заробітку (доходу) батька, матері має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.
Згідно обраного позивачем виду аліментів, аліменти призначаються у частці від доходу, що відповідає вимогам СК України.
Відповідач перебуває в працездатному віці, належних та допустимих доказів про обтяження турботами щодо утримання інших осіб не надано, позов відповідач визнав, в тому повинен у відповідності до вимог закону утримувати сина, відчувати відповідальність за нього, забезпечувати його добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Суд дійшов висновку, що відповідач може сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини свого доходу. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та в першу чергу інтересам дитини, не порушить прав сторін.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, не встановлено.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Згідно ст. 430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету слід повернути позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 18 Конвенції ООН про права дитини, Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, ст. ст. 32, 33, 51 Конституції України, ст. ст. 8, 11,12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 122, 125-128, 135, 141, 180-183, 188 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 109, 141, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.
Визнати батьківство ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Іванківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести до граф розділу «Відомості про батька дитини» актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за №755 від 16 серпня 2022 року, який складено Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, записи про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя с. Іванківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, як батька дитини та видати нове Свідоцтво про народження.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с.Іванківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) на користь ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 жовтня 2024 року і до досягнення повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с.Іванківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) на користь ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Повернути ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок), згідно квитанції від 07.10.2024 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н., с. Іванківці.
Третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 33286099, місцезнаходження: м. Львів, вул. Котлярська, 6.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 12.12.2025 року.
Суддя П. Т. Едер