Справа № 442/7024/25
Провадження №3/442/1998/2025
Іменем України
11 грудня 2025 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 ,
за ст.5 ст.122, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як вбачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №4480033 від 09.09.2025р. зазначено, що «09.09.2025р., о 06.30 год., на дорозі Східниця-Пісочна 28км. 500, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Oktavia» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки з використанням алкотестера «Драгер», результат тесту 0,86 % проміле, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, як вбачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448030 від 09.09.2025р. зазначено, що «09.09.2025р., о 06.30 год., на дорозі Східниця-Пісочна 28км. 500, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Oktavia» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку а/д Е14-02 Східниця - Пісочна, на перехресті з круговим рухом, не надав перевагу транспортному засобу, який вже рухався по колу, чим створив аварійну ситуацію, а саме примусив його різко змінити швидкість руху, чим порушив п.16.12 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП.
Крвм того, як вбчачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №483284 від 14.10.2025р., 14.10.2025р. в м.Дрогобичі, по вул.Завіжна,105, правопорушник ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Skoda Oktavia» д.н. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп»яніння ( різкий запах алкоголю з порожними рота), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні представник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Галишин А. підтримав клопотання та послався на обставини, викладені письмово, просить об'єднати в одне провадження справу №442/7024/25, №442/7025/2025р.,№442/7983/25 та провадження по справі закрити.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень, а відтак відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП та з метою забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та повного, всебічного та об'єктивного розгляду вказаних вище справ про адміністративне правопорушення на підставі протоколів про адміністративне правопорушення, складених стосовно однієї особи - ОСОБА_1 адміністративні правопорушення за ст.5 ст.122, ч.1 ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення України, слід об'єднати в одне провадження.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448030 від 09.09.2025р. зазначено, що «09.09.2025р., о 06.30 год., на дорозі Східниця-Пісочна 28км. 500, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Oktavia» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку а/д Е14-02 Східниця - Пісочна, на перехресті з круговим рухом, не надав перевагу транспортному засобу, який вже рухався по колу, чим створив аварійну ситуацію, а саме примусив його різко змінити швидкість руху, чим порушив п.16.12 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП, однак як вбачається із оглянутого в судовому засіданнні відеозапису, суд не вбачає підстав вчинення правопорушником ОСОБА_1 даного правопорушення, інших доказів судом не здробуто.
Як вбачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №4480033 від 09.09.2025р. зазначено, що «09.09.2025р., о 06.30 год., на дорозі Східниця - Пісочна 28км. 500, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Oktavia» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки з використанням алкотестера «Драгер», результат тесту 0,86 % проміле, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до Наказу від 22.02.2012р. №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», працівник поліції при зупинці транспортного засобу, повинен був пред'явити жетон та відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію", звертаючись до особи ( або у разі звернення особи до поліцейського), поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, тощо, однак працівники поліції не представилися належним чином, і даний факт чітко видно на відеозаписі), та незважаючи не це, водій виконав всі вимоги працівників поліції, пред'явивши Посвічення водія та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Як вбачається із оглянутих в судовому засіданні відео файлів, в подальшому працівники поліції повідомили, що водієм було порушено п.16.12 ПДР (порушення водієм ОСОБА_1 дій на перехресті рівнозначних доріг) та винесено Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №448030 від 09.09.2025р., що і спричинило зупинку транспортного засобу. Після перевірки документів водія, було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №448030 від 09.09.2025р., враховано той факт, що під час складання вищевказаного Протоколу, претензій до правопорушника не було, тобто останньому не було повідомлено про наявність підозри щодо перебування водія у стані алкогольного сп"яніння, ознак, які надавали б підстави поліцейському вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, виявлено не було, тільки через деякий час працівники поліції запропонували пройти Тест, так як на їх думку, що від правопорушника було чути спиртними напоями, на що правопорушник ОСОБА_1 пояснював, що 09.09.2025р. він не вживав спиртні напої і за кермом він ніколи не вживає спиртні напої, на проведення Огляду на стан сп'яніння він погодився.
Крім того, враховано і той факт (як і вбачається із відеозапису), поліцейським при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448030 від 09.09.2025р., працівником поліції не було запропоновано правопорушнику ОСОБА_1 пройти відповідний огляд, а також не було проведено необхідних дій, передбачених Інструкцією 1452/735, які дають підстави вважати, що особа перебуває у відповідному стані сп'яніння (перевірка порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння рук, тощо), та вбачається, що огляд поліцейським на місці зупинки не проводився, зіниці очей належним чином не перевірялися, тремтіння пальців рук відсутнє, що запах з порожними рота, то це виключно суб'єктивне судження поліцейського, яке не може бути беззаперечним доказом того, що водій знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, враховано і той факт, що в Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448033 від 09.09.2025р. таких ознак також не зазначено, а відповідно до змісту ст.ст.254, 256 КУпАП, Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді, і для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із вказівкою на усі її складові, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності.
Крім того, враховано те, що при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448033 від 09.09.2025р., правопорушник заперечував своє перебування у стані алкогольного сп'яніння, відтак мали бути присутні свідки, однак у зазначеному протоколі в графі «свідки чи потерпілі» нічого не зазначено, а відповідно до п.2.3. Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 № 3/02-18) передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, а відтак в графі протоколу необхідно зазначати свідків чи потерпілих, а якщо вони відсутні вказати «відсутні», та крім того Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу також проводиться в присутності двох свідків, які повинні давати пояснення стосовно вказаного факту, тобто вчинення водієм адміністративного правопорушення (перебування його в стані сп'яніння у конкретний період часу, тощо), однак даний факт також не було враховано працівниками поліції.
Крім того, відповідно до п.5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фінкції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо); у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу, а відтак якщо відеозапис має ознаки переривання, не повного запису, не відтворено всіх дій, які які мають доказове значення для справи, відтак відеозапис та всі додані до нього письмові докази вважаються недопустимими.
Крім того, враховано той факт, що відео зйомка проводилася епізодично, на відеозаписах не відображено всі процесуальні дії, тощо (коли і де було складено Акт Огляду на стан алкогольного сп'янінння з використанням спеціальних технічних засобів, не можливо з'ясувати в якій годині та в якій послідовності було складено Направлення на огляд водія в КНП «Дрогобицьку міську лікарню», тощо, не вказано те, з яких підстав та на підставі чого воно взагалі було виписано ( не зазначено на підставі якого Протоколу про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським, позаяк у Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, повинно бути зазначено серію та номер протоколу, до якого воно додається, а в протоколі вказано, що до нього додаються матеріали справи, що наводить на сумніви щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є недопустимим.
Крім того, в Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, інспектором не зазначено який саме огляд необхідно провести останньому в закладі охорони здоров'я, коли і яким чином, не вказано дії щодо ухилення від огляду, тощо.
Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Судом враховано і те, що в Протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак не вказано ознак алкогольного сп'яніння ( нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тощо), що свідчить, що ці ознаки не були виявлені особою, яка складала Протокол і в чому вони полягають, та якщо би правопорушник перебував в стані алкогольного сп'янінння, працівник поліції вказав би це факт в Протоколі про адміністративне правопорушення, таким чином суду не представлена об'єктивна інформація яка є істотною для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, тобто сам по собі Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, наявний у матеріалах справи, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, тобто суду повинні були бути належні письмові докази вчинення правопорушником адміністративного правопорушення, позаяк для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, таким чином вважаю, що суду не представлена достовірна інформація, оскільки Огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачає кілька послідовних етапів та кожен з таких етапів залежить від конкретних дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності, а представлені суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи
Крім того, Відповідно до Європейського стандарту ЕN 15964:2011, який у свою чергу наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 1494 від 30.12.2014 прийнято як національний стандарт за позначенням ДСТУ ЕN 15964:2014 «Пристрої неодноразового використання для контролю видихуваного повітря. Вимоги та методи випробувань» (ЕN 15964:2011, IDT), всі види газоаналізаторів для контролю вмісту алкоголю у і видихуваному повітрі ОСОБА_3 ® (виробництво Drager Safety АG&Со. KGaA, Німеччина) в Україні використовуються з 1 січня 2016 року виключно за правилами вказаного стандарту.
Відповідно до цього ДСТУ ЕN 15964:2014 пристрої для тестування алкоголю у видихуваному повітрі використовують мундштуки для відбору проб дихання.
Пунктом 3.11 Стандарту визначено, що мундштук це гігієнічно запакована частина, призначена для одноразового використання, яку приєднують до приладу для виявляння алкоголю у видихуваному повітрі й через яку особа, що її перевіряють, подає пробу видихуваного повітря. При цьому слід зазначити, що згідно приписів пункту 5.2 Стандарту прилад повинен унеможливлювати вдихання забрудненого повітря від попередніх користувачів (тобто, використання мундштука, який вже використаний іншим п'яним водієм). Прилад призначений тільки для одноразового використання. Мундштуки повинні бути в індивідуальній герметичній упаковці, яку можна легко відкрити.
Недотримання вищезазначених вимог може призвести як до епідеміологічних ризиків, так і до ризику некоректної роботи засобів вимірювальної техніки (газоаналізаторів) і фактичних необ'єктивних тестів та, як наслідок, порушуватимуться конституційні права та інтереси людини.
При експлуатації найбільш популярних газоаналізаторів Drager Alcotest®3000, Drager Alcotest®5510, Drager Alcotest®5820, Drager Alcotest®6510, Drager®Alcotest®6810, Drager®Alcotest®6820, Drager®Alcotest®7510 OIML повинні використовуватись виключно оригінальні мундштуки Drager®Alcotest®Mouthpeces Standart, що мають відповідний сертифікат якості та офіційно легально постачаються від виробника через уповноваженого представника.
Використання бувших у використанні мундштуків може призводити до систематичних похибок з отриманням помилкового результату тесту (через різні зазори при нештатному кріпленні мундштука до ніпеля, іншу швидкість потоку та інші умови отримання проби для тесту, тощо).
Інструкцією по експлуатації до «Аналізатора парів етанолу в повітрі, що видихається, «ALKOTEST» передбачено порядок встановлення мундштука. Так, в інструкції вказано про необхідність відкрити упаковку (з гігієнічних міркувань не знімати упаковку з ділянки, що контактує з ротом, поки мундштук не встановлено в прилад); прикласти мундштук діагонально (рифленим маркуванням вгору) і втиснути в тримач, при встановленні мундштука буде чутно виразне клацання, встановлений мундштук може підсвічуватися в увімкненому стані приладу, після чого необхідно повністю зняти упаковку, тобто відповідно до Інструкції по експлуатації, остання чітко передбачено необхідність використання саме нового мундштука для кожної особи.
В порушення наведених вимог інструкції по експлуатації аналізатора Драгер, перед проходженням тесту, одноразовий мундштук, вже був розпакований та встановлений на прилад у присутності правопорушника, безпосередньо перед проходженням тестування на прилад Драгер «ALKOTEST 6820», встановлено не було, таким чином під час проведення огляду правопорушника, працівник поліції застосовував прилад Драгер «ALCOTEST 6820» без зміни білого мундштука, як тоговимагає Інструкціяпо експлуатації до «Аналізаторапарів етанолу в повітрі, що видихається, «ALCOTEST6820»,згідно якої: до комплекту аналізатору входить мундштук змінний (п.1.3.2);для виконання видиху в аналізатор використовуються змінні одноразові поштучно упаковані пластикові мундштуки (п. 1.4.9); для відбору проб повітря в автоматичному і ручному режимі використовуються змінні одноразові пластикові мундштуки, результати вимірювань виводяться на дисплей в цифровому вигляді (п.1.4.12); для кожного обстежуваного необхідно використовувати новий одноразовий мундштук (п.2.1.3).
За змістом пункту 2.2.7 цієї Інструкції по експлуатації, порядок встановлення мундштука, перед проведенням тестування, передбачає необхідність вчинення ряду дій, зокрема: відкриття упаковки (з гігієнічних міркувань не знімати упаковку з ділянки, що контактує з ротом, поки мундштук не буде правильно встановлений в аналізатор); направлення мундштуку по діагоналі (рифленої стороною вгору) по направляючому жолобку до упору і втиснення мундштуку в тримач; повне знімання упаковки. При цьому, підпунктом 2.3.1.2 пункту 2.3 Інструкції по експлуатації, який передбачає порядок роботи аналізатора «ALCOTEST 6820» прямо передбачено необхідність використання саме нового мундштука.
Однак, в порушення наведених вимог інструкції по експлуатації аналізатора Драгер «ALCOTEST 6820» перед проходженням правопорушником Тесту на Драгер, новий одноразовий мундштук, який був би розпакований та встановлений на прилад у присутності водія безпосередньо перед проходженням тестування, на прилад Драгер «ALCOTEST 6820» було не встановлено, а відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним, а порушення даної вимоги, у поєднанні із фактом незмінності застосовуваного мундштука, викликає обґрунтовані сумніви, що вірності та достовірності кінцевих показників, які видав застосований працівником поліції прилад Драгер «ALCOTEST 6820».
Крім того, судом враховано і той факт, що чітко видно на відеозаписі, правопорушник не менше 6-8 разів проходив Тест, а використання навіть при другому та третьому Тестах того ж самого мундштука є порушенням керівництва по експлуатації до приладу Alcotest 6820, а тому результати вказаних тестів є вже недійсними у зв'язку з порушенням процедури, а інших доказів вини ОСОБА_1 суду надано не було, відтак дані результати Тесту є недійсними та не заслуговуються на увагу.
У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівому справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознакне можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, судом враховано той факт, що водій ОСОБА_1 пояснював, що він не вживав спиртні напої - 09.09.2025р., і не бачив потреби чи необхідності їхати в лікарню, а якщо би працівниками поліції було запропоновано пройти медичне обстеження в медичному закладі, він би не відмовився, оскільки виявити ознаки алкогольного сп'яніння можливо виявити тільки в медичному закладі, працівником медичного закладу повинно було зазначено: зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо), поведінка обстежуваної особи: адекватна, напружена, замкнута, роздратована, збуджена, агресивна; ейфорична, балакуча, метушлива; настрій нестійкий, млявий, загальмований, скарги на свій стан (на що саме), стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовна здатність: не порушена, зв'язаність висловлення, порушення артикуляції, змазаність мови, тощо, вегетативно-судинні реакції (стан шкірних покривів, слизових оболонок очей, язика, спітніння, слинотеча), дихання: не змінене, прискорене, уповільнене, кількість подихів на хвилину, пульс, артеріальний тиск, рухова сфера, хода (хитка, розкидування ніг під час ходи), хода зі швидкими поворотами (без хитань, хитання при поворотах), поза Ромберга, відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб'єктивні та об'єктивні (згідно з документами, іншими джерелами).
За змістом частини 7 статті 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, що повинно також бути зафіксовано працівником поліції.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення, однак в матеріалах справи відсутній акт тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання, що також свідчить про порушення вимог Закону, відсутні пояснення свідків, тощо.
Крім того, Пункт 4 розділу X Інструкції-1 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 808 від 05.11.2021) передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Хочу суд звернути увагу і на той факт, що згідно з 4.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та хочу окремо вказати, що однією з підстав (у сукупності) для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності може бути «не повідомлення про проведення зйомки на боді-камеру» (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №524/832/17, адміністративне провадження № К/9901/23762/18 (ЄДРСРУ № 83104486).
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності), однак згідно поданих суду доказів, зокрема Акту огляду на стан алкогольного сп'янінння з використанням спеціальних технічних засобів, останній складений без дати його проведення, відтак не можливо зрозуміти, коли саме він був складений та при яких обставинах, і знову при Огляді не було вказано свідків, що є окремою підставою вважати проведення такого огляду на стан алкогольного сп'яніння - недійсним, та такий Акт не може братися судом до уваги при прийнятті рішення у справі.
Немає факту складання Направлення на огляд (поліцейським повинно бути видане спеціальне направлення на здійснення доставки правопорушника до медичного закладу для проведення огляду, однак і цього направлення водію надано не було).
В матеріалах справи, відсутні копії сертифікату відповідності та Свідоцтва про повірку технічного приладу, хоча відповідно до ч.3 Порядку при проведенні огляду використовуються Виключно ті спеціальні технічні засоби, що прямо передбачені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 р. та застосовуються лише посадовою особою Національної поліції та слід також врахувати, що перед застосуванням алкотестеру, особу щодо якої проводиться огляд мають проінформувати про порядок застосування алкотестеру, та на вимогу цієї особи - пред'явити сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Як вбачається із фрагменту відеозапису, наданого працівниками поліції, працівник поліції не роз'яснив правопорушнику ОСОБА_1 його права та які дії будуть вчинятись відносно нього, передбачених статтею 268 КУпАП, не було роз'яснено, які способи проходження перевірки передбачені законодавством, особливості їхнього проведення, правові наслідки відмови від проходження перевірки та огляду тощо, в Протоколі даний факт також не зазначено, немає відмітки про те, що правопорушнику було роз'яснено його права та обов'язки, також такі відомості не містяться в відеоматеріалах, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджує некомпетентність з боку працівників поліції та порушення поліцейським порядку складання протоколу.
Даний факт підтвержується і відеозаписами, долученими працівниками поліції до матеріалів справи.
Крім того, правопорушнику не було роз'яснено права на правову допомогу, хоча водій міг би цим правом скористатися, оскільки відповідно до ч.1 ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, та у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
З врахуванням всіх обставин, які вказані в письмових поясненнях, вважаю, що суду не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які відтворюють зміст (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Що стосується Протоколу серії ЕПР1 №483284 від 14.10.2025р., з якого вбачається, шо 14.10.2025р. в м.Дрогобичі, по вул.Завіжна,105, правопорушник ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Skoda Oktavia» д.н. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп»яніння ( різкий запах алкоголю з порожними рота), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Однак як вбачається із оглянутого в судовому заісданнні відеозапису, правопорушник ОСОБА_1 , на вимогу працівників поліції пред'явив всі документи, які вимагалися, а саме військово-облікові. Під час огляду документів, жодних підстав для проведення огляду на стан сп'яніння не було, за увесь час спілкування працівники поліції не роз'яснивши правопорушнику його права, а у зв'язку з його не згодою пройти освідчення в медичній установі. Також на даних відеозаписах не видно будь-яких видимих ознак перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння і поведінка його була нормальною та адекватною.
Крім того, судом взято до уваги той факт, що на відео не відображено всі процесуальні дії, тощо, відсутні відеозаписи про складення відносно правопорушника Протоколу про адміністративне правопорушення та інших процесуальних документів, Направленння на Огляд до медичного закладу ( КПП ДМЛ №1), Акту Огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, тобто відсутність даних відеозаписів записів ставить під сумнів допустимість таких відеозаписів в якості доказів, оскільки відсутність відео файлів про складання Протоколу про адміністративне правопорушення, а є тільки зображення, з якого вбачається, що працівники поліції спілкуються з якоюсь особою, не відомо кому надають процесуальні документи, коли і де було складено Акт Огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; крім того, не виникає можливості з'ясувати та дослідити, в якій саме годині та в якій послідовності було складено Направлення на огляд водія в КНП «Дрогобицьку міську лікарню», тощо.
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, складений працівниками поліції, також не відповідає вимогам, оскільки інспектором навіть не зазначено який саме огляд необхідно провести правопорушнику ( огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, чи наркотичного чи іншого сп'яніння) в закладі охорони здоров'я, коли і яким чином, не вказано дії щодо ухилення від огляду, окрім цього, судом взято до уваги те, що проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, і лише у разі, якщо водій отримав на руки письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, що наводить на сумніви щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є недопустимим.
Крім того, судом взято до уваги фрагментарність здійснення відеозаписів, а запис повинен бути включений, і бути безперервний, працівники поліції повинні фіксуватися весь період ( з моменту вчинення правопорушником правопорушення і до закінчення складання документів), що ставить під сумнів допустимість таких відеозаписів в якості доказів, отже наведені факти вказують на істотні порушення працівниками поліції чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та зібрані належних і допустимих доказів вини порушника адміністративного законодавства та порушення його конституційних прав і свобод громадян.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним, таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п.24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів, а тому взявши до уваги всі додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, які представлені в порядку захисту та надати їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступення підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення, для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим, оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки всі розбіжності та сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ч.І ст.9 КпАП: адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді даної справи прошу врахувати норми ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, також на припущеннях.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні жодні зібрані у встановленому законом порядку докази, які підтверджують керування ОСОБА_1 автомобілем, тим більше у стані алкогольного сп'яніння, вважаю, що в даних матеріалах відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим вказана справа про адмінправопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Більш того, згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а оскільки матеріали справи справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь правопорушника.
Відповідно до вимог ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, у відповідності до ст.130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. При цьому, закон пов'язує перебування в стані алкогольного сп'яніння з керуванням особою транспортним засобом, що має бути доведеним. В даному випадку факт керування правопорушника у стані алкогольного сп'яніння доведено не було, тому суд не може погодитися з висновками інспектора поліції про наявність в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою до відповідальності можуть бути притягнуті лише водії транспортних засобів.
Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.І ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Крім того, у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративним правопорушень, передбачених ч.5 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Справи, зареєстровані за №442/7024/25 (3/442/1998/2025), №442/7025/25 (3/442/1999/2025), №442/7983/2025 (3/442/2211/2025) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122, ч.1 ст.130 КУпАП, об'єднати в одне провадження та присвоїти об'єднаному провадженню номер №442/7024/25 (провадження №3/442/1998/2025).
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5, ст.122, ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя