Справа №461/3989/25
02 грудня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
з участю:
секретаря судового засідання Штогрина В.-Н.Л.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП» (адреса: 79057, м. Львів, вул. Моршинська, 7/2, РНОКПП: 3025820311) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ); ОСОБА_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ); Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок на Івана Франка 73» (місцезнаходження 79005, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Івана Франка, будинок, 73, код ЄДРПОУ 40441537) про встановлення факту, що має юридичне значення та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок на Івана Франка 73» про встановлення факту, що має юридичне значення та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, відповідно до якого просить судвстановити факт, що має юридичне значення, а саме, що квартира АДРЕСА_5 знищена як об'єкт нерухомого майна; усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ.ПІ.ГРУП» перешкоди у користуванні та розпорядженні житловим будинком АДРЕСА_6 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи та шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ.ПІ.ГРУП» реконструкції будинку за адресою: АДРЕСА_6 .
В обґрунтуванням позову покликається на наступне. Позивач зазначає, що ТОВ «АЙ.ПІ.ГРУП», належить на праві власності приміщення готелю в будинку АДРЕСА_6 загальною площею 787,5 кв.м., що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 від 23.12.2013 року. Будинок АДРЕСА_6 складається із зазначеного приміщення готелю та чотирьох житлових та нежитлових приміщень, загальною площею 1038,60 кв.м. Позивач вказує, що власник квартири АДРЕСА_8 б ОСОБА_2 як співвласник будинку АДРЕСА_6 своїми недобросовісними діями та бездіяльністю призводив до нищення спільної власності спочатку через недопуск до приміщень горища з метою забезпечення належного та вчасного ремонту перекриття, в подальшому через відмову в участі у фінансуванні ремонту, та взагалі вчинення юридичних та фактичних дій щодо перешкоджання ремонту. Такими діями та бездіяльністю відповідач порушував права та законні інтереси інших співвласників будинку, що призвело до створення аварійної ситуації в будинку та загрози безпеці людей. Позивач стверджує, що внаслідок аварійного та ветхого стану конструкцій спірного будинку, непроведення ремонтних робіт через чинення перешкод власником квартири АДРЕСА_8 б ОСОБА_2 відбувся частковий обвал покрівлі та стін будинку, що призвело до фактичного знищення в тому числі і квартири відповідача. А відтак у зв'язку із знищенням квартири, власником якої є ОСОБА_2 , позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.05.2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові. Просив такі задоволити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.
Суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача та третіх осіб, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ТОВ «АЙ.ПІ.ГРУП» належить на праві власності приміщення готелю в будинку АДРЕСА_6 загальною площею 787,5 кв.м., що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 від 23.12.2013 року.
Будинок АДРЕСА_6 складається із зазначеного приміщення готелю та чотирьох житлових та нежитлових приміщень, загальною площею 1038,60 кв.м.
На підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 5- 226, виданого 25.04.2018 року ОСОБА_7 , державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори, власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_2 , що стверджується Інформаційною довідкою з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Власником квартири АДРЕСА_9 є ОСОБА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Власницею квартири АДРЕСА_10 є ОСОБА_4 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Власником приміщення магазину загальною площею 161,4 кв.м. по АДРЕСА_6 , є ОСОБА_5 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
За приписами частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).
Звертаючись до суду із позовом, представник позивача зазначає, що власник квартири АДРЕСА_8 б ОСОБА_2 своїми недобросовісними діями та бездіяльністю призводив до нищення спільної власності спочатку через недопуск до приміщень горища з метою забезпечення належного та вчасного ремонту перекриття, в подальшому через відмову в участі у фінансуванні ремонту. Внаслідок аварійного та ветхого стану конструкцій спірного будинку, непроведення ремонтних робіт через чинення перешкод власником квартири АДРЕСА_8 б ОСОБА_2 відбувся частковий обвал покрівлі та стін будинку. Позивач стверджує, що мало місце фактичне знищення нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_5 .
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Підстави припинення права власності визначені у статті 346 ЦК України, відповідно до пункту 4 частини першої якої право власності припиняється у разі знищення майна.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, припинення права власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.
Згідно зі статтею 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Під знищенням треба розуміти таке використання майна, в результаті якого воно припиняє своє існування назавжди або повністю втрачає свою цінність.
Отже, таке знищення може бути результатом дій власника або інших осіб. Зокрема, це може бути таке використання майна, в результаті якого воно повністю і назавжди втрачає свої властивості, індивідуальні ознаки тощо. Знищення майна може трапитися і незалежно від волі власника, в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб.
Положення статті 349 ЦК України є чіткими, зрозумілими й однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, що дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна.
Разом із цим, у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №907/710/17 зазначено, що власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Одним із видів визначення такої фактичної та юридичної долі речі є знищення майна, тобто обставина, яка припиняє існування, у подальшому, конкретного об'єкта права власності.
За загальним правилом, право власності на майно припиняється в момент його знищення, проте на майно, права на яке підлягають державній реєстрації (як-то об'єкти нерухомості (стаття 181 ЦК України)), таке право припиняється з моменту внесення відповідним органом за заявою власника змін до державного реєстру.
Отже, припинення права власності на нерухоме майно на підставі статті 349 ЦК України, пов'язується з фактом звернення власника до відповідного органу та наявністю рішення про виключення знищеної речі з державного реєстру.
Пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 встановлено перелік документів, необхідних для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт будівництва у зв'язку з його знищенням, зокрема подається: 1) заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат». Якщо майно відповідно до закону належить на праві спільної сумісної власності подружжю (колишньому подружжю), заява підписується кожним з подружжя (колишнього подружжя) незалежно від наявності державної реєстрації права власності лише в одного з них; 2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).
Крім того, передбачено, що державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться за наявності:
відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або
витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, поданого заявником чи отриманого державним реєстратором, що містить інформацію про акт комісійного обстеження, категорія пошкоджень об'єкта в якому зазначена відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 37, ст. 1981), як “об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйнований об'єкт)», чи про акт дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об'єкт є знищеним, складений відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо проведення обстеження знищених окремих категорій об'єктів нерухомого майна, зокрема із застосуванням інформаційних продуктів дистанційного зондування Землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2023 р. № 1185 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 103, ст. 6166) (далі - акт дистанційного обстеження) чи особливостей проведення дистанційного обстеження знищених окремих категорій об'єктів нерухомого майна, які розташовані на територіях можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2025 р. № 815, або
поданого заявником акта комісійного обстеження, категорія пошкоджень об'єкта в якому зазначена як “об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйнований об'єкт)», чи акта дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об'єкт є знищеним, або їх копій, засвідчених підписом такого заявника.
У разі коли акт комісійного обстеження містить висновок щодо необхідності проведення технічного обстеження, державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться виключно за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно зі статтею 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду від 17.01.2019 року (справа №708/254/18) умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Проте, всупереч наведеним положенням, на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту знищення майна, зокрема довідок органів внутрішніх справ України, офіційних висновків інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Окрім того, не виконано приписи п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 щодо державної реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням.
На підтвердження факту знищення квартири позивач посилається на акти обстежень, висновки спеціалістів, висновок експерта.
Відповідно до висновку експерта №3307 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29.08.2019 року квартира АДРЕСА_5 як ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому, фактично не існує.
Однак, надані позивачем не є належними та достатніми доказами, які б стверджували факт знищення квартири, власником якої є ОСОБА_2 , та не дотримано порядку встановлення факту знищення майна.
Також матеріали справи не містять відомостей про звернення власника квартири ОСОБА_2 в добровільному порядку до органу БТІ або органів державної реєстрації прав на нерухоме майно із заявою про внесення змін до державного реєстру прав на нерухоме майно у зв'язку зі знищенням об'єкта нерухомості.
Більше того, позивачем не надано до суду доказів того, що відповідач вчиняє щодо свого нерухомого майна будь-які дії, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, використовують право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Бездіяльність відповідача по відношенню до належної йому на праві власності квартири, не порушує права та законні інтереси позивача, і не є підставою для припинення за ним майнових прав на вказану квартиру.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Правилами статей 77,78,79,80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених судом обставин та досліджених у судовому засіданні доказів, зважаючи на те, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 259, 351 - 355 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ. ПІ. ГРУП» (адреса: 79057, м. Львів, вул. Моршинська, 7/2, РНОКПП: 3025820311) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ); ОСОБА_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ); Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будинок на Івана Франка 73» (місцезнаходження 79005, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Івана Франка, будинок, 73, код ЄДРПОУ 40441537). про встановлення факту, що має юридичне значення та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Судові витрати залишити за позивачем.
Повний текст судового рішення складено 12.12.2025 р.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Є. Радченко