15.12.2025
Справа № 335/8881/25
Провадження № 2/337/2786/2025
15 грудня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
у складі головуючого судді Кучерука І.Г.
з участю секретаря Роман Д.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Капля А.С. звернулася до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 4410,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.06.2021 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АР-1642103, забезпечений транспорт «ВАЗ 111830», д.р.н. НОМЕР_1 .
01.02.2022 року о 01 годині 20 хвилин по Б. Центральному, 4 у м. Запоріжжя, мала місце ДТП, за участю транспортного засобу «ВАЗ 111830», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «GELLY EMGRAND 7», д.р.н. НОМЕР_3 .
Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «GELLY EMGRAND 7», д.р.н. НОМЕР_4 з вини ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність, як водія автомобіля «ВАЗ 111830», д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан», згідно Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме поліс № AP-1642103.
Винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнано ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «ВАЗ 111830». д.р.н. НОМЕР_5 , що підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя по справі № 335/1375/22 від 27 квітня 2022 року та постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя по справі № 335/1372/22 від 27 квітня 2022 року.
Згідно з умовами Полісу ОСЦПВ № АР-1642103, на підставі страхового акту № G-18670-1, заяви про виплату страхового відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «GELLY EMGRAND 7», д.р.н. НОМЕР_4 , складає 4 410,50 грн. Відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «ГАРДІАН» відшкодувало власнику транспортного засобу «GELLY EMGRAND 7», д.р.н. НОМЕР_6 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 4 410,50 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, то ТДВ «СК «ГАРДІАН» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 на суму 4 410,50 грн.
14 серпня 2025 року між ТДВ «СК «ГАРДІАН» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір 1/Г про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» до ОСОБА_2 перейшло до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Просить суд стягнути з відповідачки на користь позивачки 4 410 грн. 50 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судовий збір та професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн. 00 коп.
На підставі ухвали Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2025 року справа передана до Хортицького районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків
15.10.2025 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.
Представницею позивачки надано до суду заяву про проведення розгляду справи без участі позивача та його представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, відзив на позов не надала, повідомлялася шляхом направлення судової повістки листом рекомендованою кореспонденцією на відому адресу відповідачки, та шляхом розміщення оголошення про час і місце розгляду справи на офіційному веб-порталі суду, будь яких заяв не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
У суду є підстави для ухвалення заочного рішення, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АР-1642103, забезпечений транспорт «ВАЗ 111830», д.р.н. НОМЕР_1 .
Постановами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2022 року (Справа № 335/1375/22, ЄУН № 3/335/681/2022, і Справа № 335/1372/22, ЄУН № 3/335/680/2022) встановлено, що 01 лютого 2022 року о 01-20 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 111830» д.н. НОМЕР_5 по Б.Центральному, 4 у м. Запоріжжя під час руху заднім ходом не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернулась за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Geely Emgrand 7», д.н. НОМЕР_6 , власник ОСОБА_4 , чим порушила п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає. А також 01 лютого 2022 року о 01-20 годині по вул. Б.Центральний, біля будинку №4 у м. Запоріжжя водій ОСОБА_2 , керувала автомобілем «ВАЗ 111830» державний номер НОМЕР_5 з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася. Від керування транспортним засобом відсторонена.
ОСОБА_2 , визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладені адміністративні стягнення.
У відповідності з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
12.02.2022 року потерпілий ОСОБА_4 , так як транспортний засіб Geely д.н.з. НОМЕР_4 застраховано в ПрАТ СК «САЛАМАНДРА» згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № S152051479 від 10.06.2021 р., звернувся до ПрАТ СК «САЛАМАНДРА» із заяво про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Відповідно до платіжного доручення № 8997 від 25.05.2022 року ПрАТ СК «САЛАМАНДРА» здійснила виплату потерпілому ОСОБА_4 страхового відшкодування на суму 4 410,50 грн. за ремонт автомобіля Geely EMGRAND 7 д.н.з. НОМЕР_3 .
Згідно Договору про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 року, право вимоги перейшло від ПрАТ СК «САЛАМАНДРА» до ТОВ «МАРКС. КАПІТАЛ».
Відповідно до Платіжного доручення № 5540 від 12.07.2022 року ТДВ «СК «Гардіан» перерахувало ТОВ «МАРКС. КАПІТАЛ» грошову суму у розмірі 4 410,50 грн. відшкодування в порядку суброгації.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов Договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) дійшла висновку про те, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до підпункту «в» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону № 1961-IV чинного станом на момент дорожньо-транспортної пригоди) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо, зокрема, в) така особа після дорожньо-транспортної пригоди відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції,
Приймаючи до уваги, що відповідачка після вчинення ДТП від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, то саме на неї покладений обов'язок відшкодувати страховій компанії ТДВ «СК «Гардіан» суму виплаченого страхового відшкодування.
14.08.2025 року між ТДВ «СК «ГАРДІАН» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір 1/Г про відступлення права вимоги.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору №1/Г про відступлення права вимоги від 14.08.2025 року, грошової вимоги до ОСОБА_2 на суму 4 410,50 грн. перейшло до ФОП ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що ТДВ «СК «ГАРДІАН» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 4 410,50 грн., право вимоги за якою перейшло до ФОП ОСОБА_1 , а відповідачка, як особа яка завдала шкоду, у добровільному порядку не вжила заходів щодо відшкодування завданої шкоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 4 410,50 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Представниця позивачки просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду наданий договір про надання правової допомоги № 4 від 20.08.2025 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 і адвокатом Каплею А.С., Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.08.2025 року за договором про надання правової допомоги № 4 від 20.08.2025 р. на суму 3000 грн. за правову допомогу в підготовці (написанні) та поданні позовної заяви до суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).
Відповідачкою клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Підсумовуючи викладене, суд вважає розмір витрат позивача на надання правничої допомоги доведеним і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 89, 137, 141, 229, 247, 263, 264, 279-289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП., останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 . Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців від 04.10.2021 року, IBAN НОМЕР_7 у «ПриватБанк», МФО 305299, PHОКПП: 3062511847) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 4410 грн. 50 коп. судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., а всього стягнути 8 621 (вісім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 70 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя: І.Г.Кучерук