Справа № 308/18335/25
12 грудня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -,
До Ужгородського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Перевіривши матеріали поданої позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність передачі справи за підсудністю, виходячи з наступного.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 1 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду. В сукупності ці правила забезпечують розгляд справи судом, встановленим законом.
За загальним правилом, визначеним статтею 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Винятки із вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Згідно з частиною восьмою статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до положень наведеної правової норми за місцем виконання договору можуть пред'являтися позови за наявності однієї з таких умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).
Подібні висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 127/30671/18 (провадження № 61-19925св19).
При поданні позову представник позивача обґрунтовував подачу позову саме за місцем реєстрації позивача тим, що відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути кредитору отримані грошові кошти, і таке зобов'язання є грошовим. Згідно із ч. 1 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання грошового зобов'язання не визначено договором, воно визначається за місцем проживання кредитора. А відтак, відповідно до ч. 8 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позов може бути поданий за місцем виконання договору, тобто за місцем проживання позивача.
Проте суд звертає увагу, що ч. 8 ст. 28 ЦПК України встановлює, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
При досліджені договору позики від 08.04.2021 судом встановлено, що сторонами не визначено місце його виконання. При цьому, пунктом 11 договору позики від 08.04.2021 визначено, що спори, які можуть мати місце - вирішуються шляхом переговорів. При недосягненні згоди - у судовому порядку за загальними правилами підсудності.
Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено ст. 532 ЦК України.
Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Правила ст. 532 ЦК України застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Ураховуючи, що сторонами у договорі не визначено місце виконання спірного зобов'язання, при цьому специфіка правовідносин щодо повернення грошових коштів не свідчить про те, що їх виконання можливе лише в певному місці, підсудність справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики визначається за загальними правилами підсудності, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача.
Доводи позовної заяви про те, що виходячи з положень статті 532 ЦК України, місцем виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором позики є місце проживання кредитора, а саме місто Ужгород, не заслуговують на увагу, оскільки правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. Договір позики не відноситься до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місяці, оскільки повернення коштів може бути здійснене позичальником в будь-який спосіб та в будь-якому місці.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2120163 від 11.12.2025 відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .
З огляду на вищезазначене, справа № 308/18335/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики територіально не підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.
Оскільки зареєстроване місце проживання відповідача територіально відноситься до Тячівського районного суду Закарпатської області, тому вказана справа підсудна Тячівському районному суду Закарпатської області.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
За наведених обставин, з метою забезпечення права сторін на повноважний суд, суд приходить до висновку про передачу даної справи на розгляд до Тячівського районного суду Закарпатської області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 120).
На підставі та керуючись ст. ст. 27-30, 31, 187, 353-355, 446 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в;
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - передати на розгляд за підсудністю до Тячівського районного суду Закарпатської області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 120).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів у порядку ст. 354 ЦПК України.
Справа підлягає передачі на розгляд іншого суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя І.О. Шепетко