Справа №573/967/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Терещенко О. І.
Номер провадження 33/816/910/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
10 грудня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Черей С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Черей С.В. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Білопільського районного суду Сумської області від 05 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -
Постановою судді Білопільського районного суду Сумської області від 05.06.2025 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 25 травня 2025 року о 12:01 год в м. Білопіллі по вул. Макаренка керував транспортним засобом ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alkotest Drager 6820». Результат позитивний і становить 0,81 проміле. Тест 461. Від керування транспортним засобом відсторонений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Черей С.В. подала апеляційну скаргу в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Білопільського районного суду Сумської області від 05.06.2025 року, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, якою закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог поновлення строку на апеляційне оскарження постанови вказувала, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участі у розгляді справи особисто не приймав, з матеріалами справи не ознайомлений.
Згідно дорожньої карти ОСОБА_1 05.06.2025 року перебував у відрядженні по роботі в місті Полтава, та не міг взяти участі у розгляді справи.
Захисником було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання з метою підготовки адвокатом правової позиції у справі та викладення її в письмових запереченнях.
Однак, судом, не повідомивши ОСОБА_1 , не надавши можливості ознайомитися з матеріалами справи та подати свої пояснення, не задовольнивши клопотання захисника, було розглянуто справу та винесено постанову, з текстом якої захисник ознайомився в підсистемі «Електронний суд» 07.06.2025 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказувала, що матеріали справи не містять будь-яких беззаперечних, належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції у зв'язку з порушенням ПДР, а тому підстави для проведення огляду особи у працівників поліції були відсутні.
Стверджувала, що працівник поліції не повідомляв причину та підстави зупинки, який пункт ПДР України порушив ОСОБА_1 , тому така зупинка є незаконною, а всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення, є недопустимими
Зазначала, що в порушення вимог ч. 3,4 ст. 266 КУпАП, а також положень Порядку №1103 та Інструкції, працівники поліції не забезпечили проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що є їх обов'язком, а відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійним.
Вказувала, що з наявного у матеріалах справи результату проведеного 25.05.2025 року тестування ОСОБА_1 , такий проводився за допомогою алкотестеру Drager 6820, останнє калібрування якого здійснено 01.08.2024 року. Згідно вимог Інструкції до такого алкотестера необхідність проведення калібрування алкотестера Drager 6820 періодичністю «кожні шість місяців». Таким чином, оскільки з моменту останнього калібрування Drager 6820, за допомогою якого здійснено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, до моменту проведення працівником поліції його огляду, пройшло більше 6 місяців, то результати такого огляду не є належним доказом вини останнього, адже цей прилад не повинен був експлуатуватись, тому роздруківка з зафіксованими результатами огляду ОСОБА_1 є не допустимим доказом.
При цьому, в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки «Alkotest 6820»
Пояснювала, що ОСОБА_1 був незгоден з результатом тесту та йому не було належним чином запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я шляхом вручення письмового направлення, та в матеріалах справи таке направлення відсутнє.
Звертала увагу, що долучений в якості доказу відеозапис не є безперервним та не може вважатися допустимим доказом у справі.
За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то в його діях відсутні склад адміністративного правопорушення.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Черей С.В., які просили поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення та які апеляційну скаргу підтримали і просили постанову судді суду першої інстанції скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Білопільського районного суду Сумської області від 05.06.2025 року була винесена за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Черей С.В., а з результатами розгляду справи захисник ознайомився в підсистемі «Електронний суд» 07.06.2025 року.
Враховуючи вказані обставини, з метою забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності права доступу до правосуддя для захисту своїх прав, апеляційний суд вважає за необхідне поновити захиснику особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Черей С.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Білопільського районного суду Сумської області від 05.06.2025, як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Щодо оскаржуваної постанови судді Білопільського районного суду Сумської області від 05.06.2025, яку захисник Черей С.В. просила скасувати та ухвалити нове рішення, якою закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, то перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні в провадженні відеофайли, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №341180 від 25.05.2025 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які складають об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП (а.с.3);
- рапортом помічника чергового відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Голуб М.А. від 25.05.2025 року (а.с.5);
- роздруківкою результату тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 6820, згідно якої результат тесту - 0, 81 проміле (а.с.6);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу газоаналізатор «Драгер», результат 0,81 проміле, з результатом згоден (а.с.7);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.8);
- відеозаписами, з яких вбачається, що поліцейськими було зупинено транспортний засіб за порушення правил дорожнього руху, під час спілкування водієм, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на газоаналізаторі Драгер, результат 0,81 проміле, з вказаним результатом водій погодився, після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, копія якого була вручена ОСОБА_1 (а.с.13).
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9.а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо доводів апелянта про те, що матеріали справи не містять будь-яких беззаперечних, належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції у зв'язку з порушенням ПДР, а тому підстави для проведення огляду особи у працівників поліції були відсутні, то їх апеляційний суд вважати обґрунтованими не може, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що поліцейськими було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 та одразу повідомили причину зупинки, а саме порушення ним Правил дорожнього руху. Оскільки під час перевірки документів та спілкування з ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння про що йому було повідомлено, та згідно положень ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.
Доводи захисника про те, що працівник поліції не повідомляв причину та підставу зупинки, який пункт ПДР України порушив ОСОБА_1 , тому така зупинка є незаконною, а всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення, є недопустимими, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , поліцейські одразу повідомили причину зупинки, а саме порушення Правил дорожнього руху під час повороту та те, що водій був непристебнутий ременем безпеки.
При цьому ч. 1 ст. 130 КУпАП не ставить можливість проведення огляду на стан сп'яніння у залежність від обов'язкового встановлення факту порушення Правил дорожнього руху, а достатньою підставою для його проведення є наявність у працівника поліції обґрунтованих підстав вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, що відповідає положенням ст. 266 КУпАП.
Доводи захисника про те, що в порушення вимог ч. 3,4 ст. 266 КУпАП, а також положень Порядку №1103 та Інструкції, працівники поліції не забезпечили проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що є їх обов'язком, а відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійним, апеляційний суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, водій погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. Після отримання результату огляду він висловив незгоду з ним, водночас від запропонованого проходження огляду в закладі охорони здоров'я відмовився, що зафіксовано на відеозаписі.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. За наведених обставин відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров'я виключила можливість проведення повторного огляду, а тому сама по собі не може свідчити про порушення працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду.
За таких обставин підстав для застосування положень ч. 5 ст. 266 КУпАП щодо визнання огляду недійсним апеляційний суд не вбачає, оскільки матеріалами справи не підтверджено порушення вимог закону під час проведення огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що результати огляду на стан алкогольного сп'яніння є недопустимими доказами у зв'язку із закінченням строку калібрування алкотестера Drager 6820 та відсутністю у матеріалах справи свідоцтва про його калібрування, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Так, з матеріалів даної справи вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 працівниками поліції проводився на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Drager «Alcotest 6820», останнє калібрування якого проводилось 01 серпня 2024 року.
У ч. 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» зазначено визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а статтею 27 врегульовано питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.
У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», в тому числі і на газоаналізатор «Drager «Alcotest 6820». На офіційному сайті вказаного товариства, яке надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров'я та службах охорони праці та безпеки підприємств, необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання» та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців, тобто, міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік, і у пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Оскільки останнє калібрування даного приладу «Drager «Alcotest 6820» було проведено 01 серпня 2024 року, станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням, а саме 25 травня 2025 року, інтервал калібрування даного приладу, ще не закінчився, його використання було правомірним.
При цьому, відсутність у матеріалах справи копії свідоцтва про калібрування засобу вимірювальної техніки не є підставою для визнання результатів огляду недопустимими доказами, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язкового долучення такого документа до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 був незгоден з результатом тесту та йому не було належним чином запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я шляхом вручення письмового направлення, та в матеріалах справи таке направлення відсутнє, то апеляційний суд вважає їх безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції, чинним законодавством не передбачено обов'язку вручення водію письмового направлення на проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки таке направлення оформлюється для закладу охорони здоров'я у разі доставлення особи для проведення відповідного огляду.
Як вбачається з відеозапису, після проходження огляду, на запитання поліцейського чи погоджується ОСОБА_1 з результатом, останній висловив незгоду з результатом огляду, після чого водієві було запропоновано пройти огляд у медичному закладі проїхавши до міста Суми та оформлено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке міститься в матеріалах справи (а.с.8), однак ОСОБА_1 ствердно відмовився їхати, повідомивши «ні, не їдемо» (папка 24, відео-файл 0000024_00000020250525122749_0002 07:30 хв,) та особисто підписав результати тесту та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Доводи захисника про те, що наданий суду відеозапис не є безперервним та не може вважатися допустимим доказом у справі, апеляційний суд вважати обґрунтованим не може виходячи з наступного.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений апеляційним судом, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом.
Відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, -
Постанову судді Білопільського районного суду Сумської області від 05 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Черей С.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.