Справа № 740/5269/24
Провадження № 2/740/142/25
іменем України
15 грудня 2025 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., при секретарі Пучка М.С.,
за участі представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -адвоката Рясної А.В. (у дистанційному режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа-орган опіки та піклування Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з онукою,
встановив:
У вересні 2024 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способів участі у її вихованні та спілкуванні шляхом вільного спілкування засобами телефонного зв'язку та через додаток вайбер в період з 08 год до 20 год; систематичних побачень кожного тижня з 12 год суботи до 18 год неділі за місцем їх проживання без присутності відповідача; побачень щороку у дні народження позивачів чи наступний день у позашкільний час до 20 год з можливістю відвідування парків, скверів, дитячих закладів, кафе, місця їх проживання без присутності відповідача; побачення щороку на наступний день після дня народження онуки у позашкільний час до 20 год з можливістю відвідування парків, скверів, дитячих закладів, кафе, їх місця проживання без присутності відповідача; щороку у період осінніх та весняних канікул додаткові 3 дні побачень з онукою з ночівлею за бажанням та домовленістю попередньо з відповідачем з можливістю відвідування парків, скверів, дитячих закладів, кафе, місця їх проживання без присутності відповідача; щороку у період літніх та зимових канікул протягом 2 тижнів виїздити до місць оздоровлення за межами Чернігівської області та країни за попередженням відповідача та з її дозволу на виїзд за межі країни без її присутності. Позов обгрунтовується тим, що позивачі є батьками ОСОБА_5 , який перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 з 2017 року, і які є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проживали в будинку позивачів, де ОСОБА_4 була виділена кімната, обладнана всім необхідним для повноцінного росту та розвитку дитини, за час спільного проживання онука багато часу проводила з дідусем та бабусею, відвідували дитячі заклади, парки, вони були повністю залучені до виховання дитини, знали про її хвороби та допомогали лікувати. Восени 2022 року через різні погляди на життя з своїм чоловіком ОСОБА_5 відповідач зібрала речі та переїхали з донькою проживати в с.Данина Ніжинського району, та 26 квітня 2023 року шлюб розірваний за рішенням суду. Після розірвання шлюбу стосунки сторін стали напруженими і відповідач почала чинити перешкоди у спілкуванні та побаченнях з онукою, і надалі продовжує чинити перешкоди. Позивачі забезпечені житлом в с-щі Лосинівка Ніжинського району, де наявні всі житлово-побутові умови для дитини, завжди намагаються побачитись з онукою, постійно цікавляться станом її здоров'я та розвитком, однак відповідач зловживає своїми правами і не надає можливості спілкування з онукою-проводити з нею тривалий час. Просять позов задовольнити.
Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження із підготовчим засіданням.
Відповідно до відзиву від 23 жовтня 2024 року представник відповідача адвокат Коваленко М.В. позовні вимоги не визнає, оскільки позивачі не надали належним та допустимих доказів стосовно заявлених вимог, заперечує про чинення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позивачі після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 безпідставно вимагали у відповідача повернення майна, позивачі зловживають алкогольними напоями і негативно впливають на онуку, її батько привозив її на авто до відповідача, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння; позивачі не враховують вказівки відповідача щодо обмежень дитини у харчуванні та необхідного одягу, що призводило до захворювання дитини після відвідування позивачів; відповідач не чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою; за час окремого проживання відповідач не отримувала від колишнього чоловіка та позивачів, крім назначених аліментів, ніякої допомоги, вони ніколи особисто у відповідача не цікавляться станом здоров'я дитини та її потребами.
Відповідно до відповіді на відзив від 05 листопада 2024 року представник позивачів адвокат Рясна А.В. підтримує позовні вимоги, заперечує викладені у відзиві обставини, вказує, що стороною відповідача не надано жодних достатніх та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.
Ухвалою суду від 12 листопада 2024 року за результатами підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Рясна А.В. підтримала позов за обставин згідно з позовною заявою, вказала, що заходи щодо примирення сторін та запропоновані позивачами умови мирової угоди відповідачем відхилені, остання впливає на дочку і перешкоджає позивачам у спілкуванні з нею, внаслідок чого останні фактично втрачають зв'язок із онукою.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивачі, з якими не має будь-яких відносин, не дотримуються її вказівок щодо обмежень дитини у харчуванні та одягу, що негативно впливає на здоров'я дочки; вона не перешкоджає позивачам у спілкуванні з дитиною, яка навчається у школі, розташованій за місцем проживання позивачів, останні враховують тільки свої інтереси і не враховують її та дочки інтереси, воне не впливає на дитину і не забороняє спілкування з позивачами, які неодноразово звертались до органу опіки.
Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла 7-річного віку, у судовому засіданні у присутності психолога органу опіки та піклування Ніжинської міської роади ОСОБА_6 , за відсутності сторін, в порядку ст.171 СК України пояснила, що проживає разом із матір'ю і хоче з нею проживати; з бабусею зустрічається в школі; дідуся не бачила давно; можна зустрічатись з дідусем та бабусею, додому до бабусі та дідуся не хоче, не дуже подобається спілкування із бабусею.
Згідно з заявою від 29 серпня 2025 року представник органу опіки та піклування Лосинівської селищної ради Ніжинського району Стрілець А.О. судовий розгляд просить провести за відсутності.
Фактичні обставини та мотиви, з яких виходить суд, із застосованими нормами права.
Позивачами по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання яких в АДРЕСА_1 , останні є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 , і який розірваний за рішенням суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка станом на 02 грудня 2025 року досягла 7-річного віку і проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 працює педагогом у Лосинівському закладі загальної середньої освіти і має позитивні характеристики за місцем роботи, остання на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Позивач ОСОБА_2 має позитивні характеристики за місцем проживання, останній на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Лосинівської селищної ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням від 17 грудня 2024 року, орган опіки вважає за можливе встановити позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 графік побачень з онукою ОСОБА_3 , враховуючи особисту думку дитини та тільки в її інтересах.
Спірні правовідносини сторін стосуються прав позивачів, як бабусі та дідуся, на спілкування із своєю онукою ОСОБА_4 , яка на час розгляду справи має 7-річний вік, усунення перешкод у цьому та встановлення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини.
Статтею 51 Конституції України, ч.ч.2, 3 ст.5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з ч.ч.2, 8, 9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч.1 ст.151 СК України).
Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Частиною 1 ст.263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст.159 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ч.2 ст.159 СК України).
Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні ст.8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, яке не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв'язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ бабусі, дідуся до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважають, що відповідач ОСОБА_3 , як мати малолітньої онуки ОСОБА_4 , свідомо перешкоджає їм у спілкуванні з онукою, їх участі у вихованні та її розвитку.
За вказаними нормами законодавства позивачі, як бабуся та дідусь, мають право на особисте спілкування з онукою, а відповідач, з якою проживає дитина, не має права перешкоджати їм спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Сторонами у судовому засіданні не заперечується факт наявності тривалих неприязних відносин між ними, при цьому вказані відносини сторін та неодноразові звернення позивачів до органу опіки та піклування не можуть бути безумовною підставою для висновку щодо наявності свідомих дій відповідача у перешкоджанні спілкування позивачів з онукою, що також зазначено самою дитиною в судовому засіданні із бажанням обмеженого спілкування із бабусею та дідусем на даному етапі, також потенціал відповідача, як матері, на підставі поданих суду доказів є на належному рівні, при цьому при розгляді справи суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами у даному випадку сторін по справі, для забезпечення стабільності саме умов життя дитини, з метою уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію щодо незаконного впливу на неї зі сторони позивачів.
За встановлених обставин між сторонами існує неузгодженість щодо порядку і способу участі баби та діда у спілкуванні з онукою, при цьому перешкод, які б чинила відповідач у спілкуванні позивачів з онукою, судом не встановлено, тому у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача не чинити такі перешкоди необхідно відмовити.
Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті і реалізації прав, передбачених ч.2 ст.159, ч.1 ст.263 СК України- визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23)).
За встановлених обставин наявні підстави для визначення часу побачень позивачів з онукою, при встановленні яких судом враховується висловлена у судовому засіданні думка малолітньої ОСОБА_4 , яка на час розгляду справи віддалилась від позивачів і не має з ними стійкого психоемоційного зв'язку, і в такому випадку встановлення довірливих стосунків з дитиною має бути поступовим та у присутності близької людини, у даному випадку матері дитини, з доцільністю визначення місця спілкування бабусі та дідуся з дитиною на нейтральній території, якою є громадські місця, із врахуванням віку дитини, особливостей її розвитку, навчання та виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку,- шляхом визначення способів через спілкування засобами мобільного зв'язку та, із врахуванням бажання дитини на зустріч та за попередньою домовленістю, погодженою з матір'ю дитини, шляхом встановлення зустрічей з дитиною першої та третьої суботи кожного місяця з 12-00 год до 15-00 год у громадських місцях, із відвідуванням культурно-освітніх закладів, кінотеатрів, дитячих кафе та інших закладів харчування, у присутності матері дитини. Також судом враховуються положення ч.1 ст.151 СК України, згідно з якою батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Також судом враховується, що сторони не позбавлені спілкуватись із онукою за місцем її навчання в с-щі Лосинівка, яке є постійним місцем їх проживання, за згодою дитини і без шкоди навчальному процесу, також позивачі мають право в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі позивачів у вихованні дитини, з урахуванням вікових змін, особистих відносин, розвитку та потреб дитини, що відповідатиме її інтересам.
В іншій частині позовних вимог та запропонованого способу участі позивачів у спілкуванні із онукою суд вважає за необхідне відмовити з огляду на їх передчасність та недоцільність на даний час, враховуючи вік дитини та встановлені в судовому засіданні обставини, при цьому дитина є особистістю та заслуговує на повагу своїх почуттів, а відносини між нею та позивачами мають тенденцію до налагодження, що має дуже чутливий характер, який передбачає тонкий підхід до вирішення питання, яким є налагодження спілкування онуки із бабою та дідом, також інтереси позивачів не мають бути вищими за інтереси дитини, психіка якої, на відміну від дорослої людини, ще не до кінця сформована та порівняно є слабкою, а тому потребує захисту та мудрого підходу, а не тиску, і дитина не повинна бути заручником у відносинах дорослих.
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами та органом опіки під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вказане судове рішення відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України ухвалене та проголошене 15 грудня 2025 року.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 244, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визначити способи участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
спілкування засобами мобільного зв'язку із онукою за її бажанням упродовж часу, не пов'язаного із відпочинком дитини та її навчанням;
із врахуванням бажання онуки на зустріч та за попередньою домовленістю, погодженою з матір'ю дитини ОСОБА_3 , шляхом встановлення зустрічей з онукою першої та третьої суботи кожного місяця з 12-00 год до 15-00 год у громадських місцях, із відвідуванням культурно-освітніх закладів, кінотеатрів, дитячих кафе та інших закладів харчування, у присутності матері дитини ОСОБА_3 . У разі неможливості спілкування з дитиною у визначений час, перенести зустріч на наступні дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_3 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Олійник