Справа № 750/12382/25
Провадження № 2/750/3347/25
15 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
за участі Відповідача - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 38 821 грн. 49 коп.
Обґрунтовано позов тим, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу № 24/03/23. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі боржників, зокрема за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № Н031905299 від 21.01.2014, укладеним між АТ «ОТП Банк» та Відповідачем.
Просять суд стягнути з відповідача заборгованість за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОПТ Банк» в розмірі 38 821 грн. 49 коп.
Ухвалою суду м. Чернігова від 24 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, при цьому просила розглядати справу без її участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
У судовому засіданні Відповідач пояснив, що дійсно користувався наданим йому кредитним лімітом, однак стверджує, що здійснював його погашення. На підтвердження своїх доводів Відповідач послався на наданий Позивачем розрахунок заборгованості та виписку по рахунку.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до копії заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №Н031905299 від 21.01.2014, ОСОБА_1 звернувся до банку із даною заявою-анкетою та отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.13 на звороті-14).
Так, вказаною анкетою-заявою визначено умови обслуговування кредитної лінії, зокрема, за користування кредитом, АТ «ОТП Банк» нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 3,3 % на місяць, на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Заява анкета містить анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , серію та номер паспорта, РНОКПП, номер телефону.
Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що «заява-анкета є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Тарифів Банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку. Шляхом підписання заяви-анкети клієнт підтверджує, що він з Договором, Правилами, Тарифами Банку Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений і згодний, а також отримав свій примірник заяви-анкети та іншу документацію, яка Клієнту необхідна для користування банківськими послугами».
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстрований в реєстрі за №265, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, зокрема, за кредитним договором № Н031905299 від 21.01.2014, укладеним між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості за договором № Н031905299 від 21.01.2014, в якому зазначено витрати та надходження на карту відповідача за період із 23.01.2014 по 15.12.2021, та відповідно до якого, станом на 24.03.2023 за весь період використано коштів 101224,04 грн, надходження на карту у розмірі 106827,52 грн, нараховано плати за обслуговування у розмірі 1023,00 грн, проценти - 43251,97 грн, заборгованість на кінець періоду та станом на 24.03.2023 становить 38821,49 гривні (а.с.16-37).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 Цивільного кодексу України).
Окрім розрахунку заборгованості Позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідача за період з 23.01.2014 року по 24.03.2023 із зазначенням сум операцій по карті відповідача, а тому суд вважає їх належними доказами наявності заборгованості по кредитному договору, оскільки у них відображено всі здійснені операції по рахунку, зокрема придбання товарів, оплата послуг, списання процентів, внесення коштів, тощо.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач отримала грошові кошти в сумі, вказаній у договорі, однак свої зобов'язання щодо їх повернення та сплати процентів в обумовлений строк за умовами договору належним чином не виконала, у зв'язку з чим за розрахунками, наданими позивачем, утворилася заборгованість.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини внаслідок підписання сторонами заяви-анкети про надання відповідачу банківських послуг АТ «ОТП Банк» 21 січня 2014 року. Відповідач взяті не себе зобов'язання не виконав, грошові кошти (суму кредиту) не повернув.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме з Паспорту споживчого кредиту (а.с. 14 зворот-15), відповідно до умов кредитного договору № Н031905299 від 21.01.2014 Відповідачу було надано позику строком на 36 місяців (з правом пролонгації). Умови пролонгації як в заяві-анкеті, так і в Паспорті споживчого кредиту не містяться. Однак позивачем надано до позовної заяви розрахунок заборгованості заявлена до стягнення сума відсотків була нарахована банком в період з 23.01.2014 по 15.12.2021. Тому після спливу в січні 2017 року строку кредитування, АТ «ОТП Банк» не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.
Так, відповідно до правового висновку, який міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по кредитному договору № Н031905299 та виснує, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають відсотки в розмірі 4723,83 грн, які нараховані відповідно до розрахунку заборгованості у період з 23.01.2014 року по 23.01.2017, тобто за 36 місяців.
Таким чином різниця нарахованих Позивачем (43251,97 грн) та відсотків, які підлягають стягненню (4723,83 грн) становить 38528,14 грн, на які має бути зменшений загальний розмір заборгованості, визначений Позивачем.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором № Н031905299 від 21.01.2014 в загальній сумі 293,35 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Чміль Ю.В., яка здійснює професійну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3080 від 10.06.2016 (а.с. 75). На підтвердження повноважень адвоката для участі у справі позивачем надано копії ордера на надання правничої допомоги (а.с. 76), Договору про надання правової допомоги від 01.05.2023 № 01/05-23 (а.с. 77-78) та додатку № 1 до договору, в якому зазначена вартість кожної з послуг (а.с. 79-80).
Згідно з Актом про надання правової допомоги від 14.07.2025 вартість наданих адвокатом юридичних послуг склала 8500 грн., з них: 4500 грн. ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів, аналіз документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи; 4 000 грн. складання позовної заяви у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду (а.с. 81).
Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Оскільки сторонами документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути їх пропорційно до задоволених позовних вимог (0,76 %), а саме 64, 60 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 18,41 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (вул. Січових Стрільців, 9, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43115064) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість у розмірі 293 (двісті дев'яносто три) гривні 35 копійок.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 18 грн 41 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 64 грн 60 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення проголошено 15.12.2025.
Суддя Олег КОСЕНКО