Справа № 522/12924/25
нп 2/490/3762/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
05 грудня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У липні 2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому позивач просив розірвати укладений між ними шлюб.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.08.2025 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача Лупу С.С., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 29.05.2025 року, просив провести розгляд справи за їх з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Від представника відповідача ОСОБА_3 , який діє на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 21.10.2025 року, надійшла заява в якій відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу з позивачем та просить провести розгляд справи за її відсутності.
Вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
06.02.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зареєстровано шлюб, актовий запис № 49.
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо розірвання шлюбу суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Відповідно ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Згідно з ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків.
Згідно ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Отже з огляду на те, що хоча позивач і є громадянином Турецької Республіки, тобто іншої держави, але шлюб між сторонами зареєстрований на території України, відповідачка є громадянкою України, а відтак суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати законодавство України.
Відповідно до частини першої статті 51 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейним союзом жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 Сімейного кодексу України).
Одним із способів припинення шлюбу є його розірвання (частина друга статті 104 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, згідно статті 110 Сімейного кодексу України.
За змістом статті 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Вирішуючи питання про можливість розірвання шлюбу, суд відповідно до частини другої статті 112 Сімейного кодексу України має з'ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Рішення про розірвання шлюбу поставляється судом, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що сторони втратили почуття довіри та ваємоповаги, сторони примиритися не бажають, наполягають на розірванні шлюбу. За такого подальше життя подружжя і збереження сім'ї на думку суду є неможливим та суперечитиме інтересам сторін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку, що подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим та суперечитиме інтересам сторін.
Тому позов слід задовольнити та розірвати шлюб, укладений між сторонами.
Суд зазначає, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (частина друга статті 114 Сімейного кодексу України).
Відповідно до статті 142 ЦПК України судовий збір сплачено під час подачі позову до суду.
Керуючись ст. ст. 142, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 06 лютого 2021 року зареєстровано Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зроблено актовий запис № 49.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Л.М. Шолох