Справа № 632/1360/25
Провадження № 2/484/2588/25
Рішення
іменем України
(заочне)
11.12.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А
за участю секретаря судових засідань Завірюхи В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив
31.07.2025 року через систему "Електронний суд" до Златопільського міськрайонного суду Харківської області звернувся представник ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року в розмірі 32830,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4463002, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 7000,00 грн., строк користування 20 днів, тобто до 22.03.2021 року, комісія за надання кредиту: 1330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору), проценти за користування кредитом: 3500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п. 1.6 договору), тип процентної ставки за цим договором: фіксована, особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.7 договору).
ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням від 02.03.2021 року №40690814.
27.05.2021 року ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ.
Згідно вищевказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року.
Відповідно до п. 3.2.6 договору про споживчий кредит, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором W40650, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. На адресу відповідача 13.06.2025 року за вих. №20737949/109 було надіслано письмову претензію про погашення наявної заборгованості, однак відповідач не відреагував на неї.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №69-МЛ від 27.05.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 32830,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн., заборгованість за процентами - 24500,00 грн., заборгованість за комісією - 1330,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.
Ухвалою судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л. від 29.09.2025 року цивільну справу №632/1360/25 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю для розгляду до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 року головуючим у справі №632/1360/25 провадження №2/484/2588/25 визначено суддю Максютенко О.А.
11.11.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.
Представник позивача у позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачу було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами та запропоновано подати відзив і докази, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших клопотань від нього до суду не надходило.
Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Між сторонами виникли правовідносини щодо неналежного виконання умов укладеного кредитного договору.
Судом встановлено, що 02.03.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4463002, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 7000,00 грн., строк користування 20 днів, тобто до 22.03.2021 року, комісія за надання кредиту: 1330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору), проценти за користування кредитом: 3500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п. 1.6 договору), тип процентної ставки за цим договором: фіксована, особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.7 договору).
ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням від 02.03.2021 року №40690814.
27.05.2021 року ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ.
Згідно вищевказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року.
В порушення вимог договору ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, припинив вносити платежі, передбачені умовами договору, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із припиненням здійснення платежів на виконання договору у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором.
Станом на 27.05.2021 р. відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №69-МЛ від 27.05.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 32830,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн., заборгованість за процентами - 24500,00 грн., заборгованість за комісією - 1330,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 13.06.2025 року за вих. №20737949/109 було надіслано письмову претензію про погашення наявної заборгованості, яка останнім залишена без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем який набув за договором відступлення права вимоги право вимоги за вищевказаним кредитним договором.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" щодо нарахування за договором про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 02.03.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4463002, за умовами якого ОСОБА_1 як позичальник отримав грошові кошти в сумі 7000,00 грн., строк користування - 20 днів, термін повернення кредиту - 22.03.2021 року (п.п. 1.2- 1.4 договору).
Пунктом 1.5.2. визначено проценти за користування кредитом: 3500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6. договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.
Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, программ лоялності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену в п. 1.6 Договору.
Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору.
Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) кредитної ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
Пролонгацію строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах за цим Договором передбачено в п. 2.3, яка може відбуватись наступним чином: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту (строк продовження: 3 дні - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку - 3%; 7 днів - 5%; 15 днів - 10%).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п. 4.1. договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в Графіку платежів, як останній день строку протягом якого платіж не вважається простроченим, зобов'язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення. Пеня не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов'язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Надаючи оцінки поданим стороною позивача розрахункам на підтвердження суми заборгованості суд приходить до висновку про їх часткову невідповідність погодженим сторонами умовам договору, що призвело до помилкового безпідставного збільшення обсягу заявлених вимог.
Як зазначалось вище, положенням п. 2.3 договору сторони визнали за можливе наявність пролонгації кредиту за цим Договором не більше 60 днів, але за умови, що Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Доказів вчинення таких дій Позичальником позивачем не надано.
Суд звертає увагу, що для нарахувань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України кредитодавець зобов'язаний заявити про таку вимогу (п. 4.2 Договору).
Надані стороною позивача розрахунки свідчать про відсутність нарахувань за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума процентів за договором про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року складає 3500,00 грн. (7000 грн. х 2,50% х 20 днів), що відповідає п. 1.5.2 Договору. Отже, саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам за договором про споживчий кредит №104164560 від 02.07.2021 року після 17.07.2021 року відповідно до умов договору про споживчий кредит відсутні.
Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування за договором про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року був пролонгований кредитодавцем після 22.03.2021 року відповідно до п. 2.3 договору, також не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), тому строк кредитування становив до 22.03.2021 року відповідно.
Отже, продовження нарахування процентів після закінчення строку кредитного договору є неправомірним.
Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
У п. 1.5.1. договору про споживчий кредит №104164560 від 02.07.2021 року зазначено комісію за надання кредиту у розмірі 1330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово.
Пунктом 6.3 вищезазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і збов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства, та є невід'ємною частиною договору.
Одночасно відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 11.02.2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови договору про споживчий кредит №104164560 від 02.07.2021 року та Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Отже, підписанням договору та Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнананий та погодився з усіма умовами такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробив цього.
Таким чином, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума несплаченої комісії в розмірі 1330,00 грн.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позов частково, стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №104164560 від 02.07.2021 року у розмірі 11830,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3500,00 грн - заборгованість по процентам, та 1330,00 грн. - заборгованості з комісії.
При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом було задоволено у загальному розмірі 11830,00 грн., що складає 36,03% від заявленого позивачем розміру 32830,00 грн.
Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 872,79 грн. (36,03% від 2422,40 грн.). При цьому, позивачу слід відмовити у поверненні сплаченого судового збору у розмірі 1549,61 грн. (2422,40 - 872,79).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 8000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копію договору №0605 про надання правової (правничої) допомоги від 06 травня 2025 року, акт №2519 наданих послуг (правової (правничої допомоги) від 23.06.2025 до договору №0605 про надання правової (правничої) допомоги від 06 травня 2025 року, детальний опис наданих послуг до Акту №2519 наданих послуг (правової (правничої допомоги) від 23.06.2025 до договору №0605 про надання правової (правничої) допомоги від 06 травня 2025 року.
Судом встановлено, що 06 травня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та адвокатом адвокатського об'єднання "Апологет" Усенко М.І. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0605. Предметом вказаного договору є надання послуг правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форм власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.
Згідно акта №2519 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.05.2025 №0605, складеного 23.06.2025 року та підписаного сторонами, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" прийняло послуги, надані адвокатом Усенко М.І., в сумі 8000 грн., що відповідає п. 2.3 договору.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Розгляд справи проведено без участі представника позивача.
Як видно із Детального опису наданих послуг до Акту №2519 наданих послуг (правової (правничої допомоги) від 23.06.2025 до договору №0605 про надання правової (правничої) допомоги від 06 травня 2025 року позивачу надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитною справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта, усього 6 год. 30 хв.
Усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі охоплюється послугою складення та подання до суду позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеною як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 7000 грн. і стягненню з відповідача ці витрати підлягають пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2522,10 грн. (7000,00 грн. х 36,03% = 2522,10 грн.).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України
ухвалив
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит №4463002 від 02.03.2021 року в розмірі 11830 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у розмірі 872,79 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2522,10 грн., а всього 3394 (три тисячі триста дев'яносто чотири) гривні 89 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Найменування учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, м. Львів, Львівська область, 79000.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 15.12.2025 року.
Суддя: