Доманівський районний суд Миколаївської області
вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 160/22711/25
Іменем України
11.12.2025смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської областів складі:
головуючого судді Кривенко О.В.,
за участі секретаря Маташнюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за ОСОБА_1 , поданий від його імені адвокатом Собяніною Оленою Вадимівною до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До Доманівського районного суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 через представника адвоката Собяніну О.В. з позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №4042536 від 10.02.2025 року., а також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що постановою інспектора Гладуш Юрія Володимировича сержанта поліції батальйона, роти Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області серія ЕНА №4042536 від 10.02.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за ч. 4 ст.126 КУ- пАП за те, що 09.02.2025 року о 23:15:00 годині у м. Павлоград, по вул. Центральна, 90, він керував транспортним засобом TOYOTA CARINA Е номерний знак НОМЕР_1 будучи позбавлений права керування, а саме: був позбавлений права керування Павлоградським міськрайонним судом від 22.04.2024 на 12 місяців, а також без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.п. 2.1 г. 2.4 аПДР України.
Про існування зазначеної постанови стало відомо 18.07.2025, після отримання копії адміністративної справи № 186/2659/25, через систему «Електронний суд».
05.07.2025 представником позивача - адвокатом Собяніною О. В. до Павлоградсткого міськрайонного суду Дніпропетровської області було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №186/2659/25.
18.07.2025, працівниками суду було додано до справи № 186/2659/25 матеріали, що стали підставою до притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 126 КУпАП та відповідно цього ж дня стало відомо по існування оскаржуваної постанови.
Дізнатись про існування даної постанови та відповідно отримати її копію у позивача була відсутня можливість, оскільки він на момент винесення оскаржуваної постанови та на сьогоднішній день є військовослужбовцем.
Виходячи за смісту статтей 235-1 та 255 КУпАП, постанова серія ЕНА № 4042536 від 10 лютого 2025, складено не уповноваженою на це особою.
Також, після отримання оскаржуваної постанови, яка стала доказом у адміністративній справі №185/2659/25, виявлено, що зазначена постанова не містить відомостей стосовно належного повідомлення позивача про конкретну дату, час і місце її винесення, а також відомостей про участь позивача в розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій з 10 березня 2024 року.
Позивач, як учасник бойових дій є особою, яка звільнена від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відтак, не зобов'язаний оформляти поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідно, мати його при собі, під час керування транспортним засобом, на який має реєстраційний документ.
В оскаржуваній постанові взагалі відсутні будь-які дані, коли саме і яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення відносно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото - чи відеозапис тощо відповідно до ст, 251 КУпАП). Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.
Враховуючи наведені доводи в їх сукупності позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА №4042536 від 10.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. з подальшим закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 06.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, поновлено строки на оскарження постанови, розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач через «Електронний Суд» 14.10.2025р. подав відзив на позов, у якому просив в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити в повному обсязі.
Відзив мотивований тим, що як вбачається зі змісту постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 10.02.2025 року серії ЕНА № 4042536, інспектором ГРПП Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області сержантом поліції Гладушем Юрієм Володимировичем зафіксовано, що 10.02.2025 о 23:15 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Toyota Carina E», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , керував транспортним засобом будучи позбавлений правом керування Павлоградським міськрайонним судом від 22.04.2024 року на 12 місяців, а також без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ чим порушив п.п. 2.1 ґ, 2.4 а ПДР Україним, чим скоїв адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до підпункту ґ) пункту 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка».
Відповідно до підпункту а) пункту 2.4 ПДР України визначено, що на вимогу
поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Відповідальність за порушення даного пункту ПДР України передбачено частиною 4 статті 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 185/4668/24 від 05 червня 2024 року, яка набрала законної сили 18.06.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на користь держави, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, на підставі вищевказаних доказів вважають, що своїми діями позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП.
Вважають, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.02.2025 року серії ЕНА № 4042536 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.02.2025 серії ЕНА № 4042536 складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Представник позивача ОСОБА_1 - Собяніна О.В. через «Електронний Суд» 08.12.2025 р. подала відповідь на відзив.
У відповіді за відзив зазначено, що відповідач, направляючи клопотання про надання додаткового строку для підготовки відзиву та надання часу для направлення доказів у вигляді відеозаписів правопорушення, жодного відеозапису, яким зафіксовано, що позивач керує транспортним засобом, до суду не направив, а у відзиві посилається виключно на нормативні та законодавчі акти, відповідно до яких повинні діяти працівники поліції при складенні адміністративних матеріалів.
Будь-яких інших доказів з переліку, визначеного ст. 251 КУпАП. щодо недотримання позивачем Правил дорожнього руху та того, що 10.02.2025 транспортним засобом марки «Toyota Carina Е», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував саме позивач, відповідачем не надано.
Сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
На відповідача покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
Також доказом того, що інспектором транспортний засіб не зупинявся та позивач не був за кермом транспортного засобу також підтверджується і тим, що у оскаржуваній постанові позивача також притягнуто до адміністративної відповідальності і за відсутність чинного страхового полісу, що доводить той факт, що поліцейськими документи позивача взагалі не перевірялись, оскільки позивач є учасником бойових дій, а у відповідності до вимог пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Позивач не погоджується з винесеною стосовно нього постановою та вказує, що жодного належного підтвердження допущення ним порушення вимог Правил дорожнього руху відповідачем не надано, стверджуючи, що транспортним засобом він не керував. Вважає, що постанова не відображає дійсних обставин справи, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Собяніна О.І. не з'явилися, подали заяву до суду про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Суд встановив, що згідно з постановою в справі про адміністративне правопорушення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4042536 від 10.02.2025, винесеною інспектором Гладуш Юрієм Володимировичнм сержантом поліції батальйона, роти Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Конак Федора Андрійовича притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.
В дослідженій постанові зазначено, що 09.02.2025 року о 23:15:00 годині у м. Павлоград, по вул. Центральна, 90, він керував транспортним засобом TOYOTA CARINA Е номерний знак НОМЕР_1 будучи позбавлений права керування, а саме: був позбавлений права керування Павлоградським міськрайонним судом від 22.04.2024 на 12 місяців, а також без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.п. 2.1 г. 2.4 а ПДР України.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків..
Згідно зі ст.73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.1 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно зі ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суть адміністративного правопорушення з описом обставин, які зазначені в оскаржуваній постанові має наступний зміст: «09.02.2025 року о 23:15:00 годині у м. Павлоград, по вул. Центральна, 90, він керував транспортним засобом TOYOTA CARINA Е номерний знак НОМЕР_1 будучи позбавлений права керування, а саме: був позбавлений права керування Павлоградським міськрайонним судом від 22.04.2024 на 12 місяців, а також без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.п. 2.1 г. 2.4 аПДР України ».
Накладене адміністративне стягнення не відповідає фактичним обставинам справи та діючим нормам законодавства, оскільки викладені у постанові обставини не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення та наявність складу адміністративного правопорушення.
Головними елементами складу правопорушення є:
-об'єктивна сторона;
-суб'єкт.
У разі відсутності одного із елементів складу, притягнення особи до відповідальності виключається.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення, склад правопорушення відсутній в цілому. Обов'язок доведення наявності в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 4 статті 126 КУпАП покладається на осіб, які відповідно до КУпАП уповноважені виносити постанови про накладення адміністративних стягнень на поліцейських.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Під час розгляду справи, поліцейський в основу прийнятого рішення не покладає жодного належного доказу, оскільки графа № 8 Постанови «До постанови додається» не містить жодного документа на підтвердження того, що позивач був позбавлений права керування транспортним засобом.
В постанові, поліцейським вказується, що 09.02.2025 о 23 год. 15 хв. позивач керував транспортним засобом. Однак це не відповідає дійсності та не підтверджується жодним із доказів. Поліція не має жодного доказу, який би свідчив про факт керування позивачем транспортним засобом 09.02.2025 о 23 год. 15 хв. як про те вказано в постанові.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають ачення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
До постанови не додано відеозапис фіксації правопорушення, який би містив запис щодо проведеного інспектором патрульної поліції розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, зокрема оголошення початку розгляду та представлення посадової особи, яка розглядає дану справу, роз'яснення позивачу його прав, визначених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Особливу увагу суд приділяє положенням законодавства, які вимагають від уповноваженої посадової особи органів Національної поліції при винесенні постанови на місці вчинення правопорушення досліджувати докази, що стосуються обставин та фактів вчиненого адміністративного правопорушення.
Проте поліцейський же, який виніс постанову, не вказав в ній та не додав до неї жодного беззаперечного та допустимого доказу наявності факту керування транспортним засобом з боку позивача. Поліцією жодним чином не доведено того, хто саме керував автомобілем в розумінні поняття керування транспортним засобом де останнє, слід розуміти як виконання особою функцій водія під час руху такого засобу..
Зазначений висновок також підтверджується положеннями п. 24 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, у якому зазначається, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічний висновок також викладено у Постанові КАС ВС від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17.
Не зважаючи на це, матеріали справи за фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КупАП, не тільки не містять жодного доказу на підтвердження обставин та фактів вчиненого правопорушення, але і спірна постанова серії ЕНА №4042536 від 09.02.2025 р не містить навіть посилання на докази, на основі яких було винесено відповідне рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, при винесенні спірної постанови уповноваженою особою не було дотримано всіх вимог процесуального законодавства та не забезпечено реалізацію принципу обґрунтованості та вмотивованості рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема, шляхом посилання на докази, на основі яких прийнято рішення та які суд мав би можливість дослідити під час розгляду даного адміністративного позову. Порушення вимоги обґрунтованості рішення призводить до його незаконності в цілому та необхідності скасування.
Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова - це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Таким чином, проаналізувавши матеріали даної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови накладення адміністративного стягнення слід задовольнити, спірну постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4042536 від 10.02.2025 року згідно якої було притягнуто ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за ч. 4 ст.126 КУпАП скасувати.
Таким чином, перевіривши оскаржувану постанову за критеріями, встановленими
частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення було прийнято не на підставі і не у спосіб, що визначений Конституцією і законами України, що тягне за особою невідповідність іншим критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі статтею 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за яке передбачена відповідальність відповідними нормами КУпАП.
Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем у відповідності до вимог ст.77 КАС України не доведено обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача на позовні вимоги.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі N 560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, N 240/12/17).
Відповідач належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що транспортним засобом марки TOYOTA CARINA Е номерний знак НОМЕР_1 , під час вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, керував ОСОБА_1 не надав, тим самим не надав доказів керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, оскільки, крім постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова інших доказів не містить.
Отже, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного,
повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС, суд,
Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення, суд проголошує його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 210-1, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий від його імені адвокатом Собяніною Оленою Вадимівною до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності , - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4042536 від 10.02.2025 року згідно якої було притягнуто ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за ч. 4 ст.126 КУпАП скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Миколаївській області на користь держави сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 15.12.2025 року.
Суддя : О. В. Кривенко