Справа № 473/6343/25
іменем України
"15" грудня 2025 р. м. Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП України в Миколаївській області, про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з протоколом зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
У протоколі серія ВАД №873569 від 25.11.2025 року поліцейським, який його склав, зазначено, що: «25.11.2025 року о 14-25 год. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, а саме залишила без нагляду на тривалий час свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому перебувала в стані алкогольного сп'яніння».
Посадовою особою поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП.
ОСОБА_1 викликалася до суду рекомендованим листом за адресою, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, згідно з поштовим повідомленням судовий виклик отримано 06.12.2025 р. Про причини неприбуття ОСОБА_1 суд не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення слухання справи не подала, тому розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_1 згідно із вимогами ст.268 КУпАП.
Судом встановлено, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №873569 від 25.11.2025 року матеріали справи містять рапорт чергового Вознесенського РУП ГУНП від 25.11.2025 р. про те, що було отримано заяву та зареєстровано в ЄО №17872 як неналежне виконання обов'язків по догляду за дитиною на підставі заяви ОСОБА_3 .
В письмових поясненнях, які вона надала поліції, ОСОБА_3 вказала, що працює фахівцем з соціальної роботи КЗ «Вознесенський ЦНСП» та 25.11.2025 р. вона як фахівець з соціальної роботи близько 14-00 год., перебуваючи в АДРЕСА_2 , під час перевірки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявила, що останньої вдома не було, вийшов малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що сьогодні нічого не їв, в хаті холодно та мати перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Через деякий час вийшла мати ОСОБА_1 в нетверезому вигляді, поводила себе зухвало та агресивно, до будинку їх не впустила.
Суд має право врахувати як доказ письмові пояснення, надані особами поліції, оскільки відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №208/712/19 визначено, що: «Положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу».
До матеріалів справи також долучено свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого він є сином ОСОБА_5 .
Аналізуючи надані докази, суд вважає, що матеріали справи є суперечливими, оскільки в протоколі ВАД №873569 від 25.11.2025 року поліцейським, який його склав, зазначено, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, а саме залишила без нагляду на тривалий час свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так в письмових поясненнях ОСОБА_3 вказала, що 25.11.2025 р. під час перевірки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявила, що останньої вдома не було, вийшов малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що сьогодні нічого не їв, в хаті холодно та мати перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Через деякий час вийшла мати ОСОБА_1 в нетверезому вигляді, поводила себе зухвало та агресивно, до будинку їх не впустила.
Тобто з цих пояснень вбачається, що ОСОБА_1 була вдома та фактично дитину не залишала, так як вона вийшла до ОСОБА_3 проте із слів дитини встановлено, що можливо дитині не були забезпечені належні умови.
Крім того в копії свідоцтва про народження дитини матір'ю вказана не ОСОБА_1 , а ОСОБА_5 та відсутні докази того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 це одна й та сама особа.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
За змістом ст.279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення судом провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Тому відповідно до вимог ст.256 КУпАП обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі про адміністративне правопорушення конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Відповідно до ст.251 КУпАП одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення. Він має містити усі перелічені у ст.256 КУпАП відомості, які необхідні для вирішення справи, а без їх наведення він належної сили не має.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що протокол через не зазначення у протоколі всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення - не дозволяє встановити всі обов'язкові елементи об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Отже, для визнання одного із батьків винним у вчиненні правопорушення, має бути доведено, що він дійсно ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків і вказане має бути доведено належними, допустимими і достатніми доказами.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.7КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів того, що доказів, які підтверджують об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а саме того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 це одна й та сама особа, а також те, що це мати дитини та чи вона дійсно залишала дитину без догляду на умовах, що наведені в протоколі, тому провадження відносно ОСОБА_1 слід закрити через відсутність складу правопорушення.
За встановлених обставин суд вважає, що право, а не обов'язок суду приймати рішення про повернення протоколу.
Тим більше, що згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
«74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».
Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».
Керуючись ст.247 п.1, ст.ст.184 ч.1, 283-285 КпАП України, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП - закрити на підставі ст.247 п.1 КпАП України у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КпАП України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.
Суддя Н.Б.Зубар