Справа №: 148/2468/25
Провадження № 2/148/1196/25
12 грудня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О
за участі секретаря Носулько К.П.
представника відповідача Киричук Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (надалі ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 12.02.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та відповідачем за допомогою веб-сайту (https://navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1347-6872. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 9600,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період 14 днів; занижена процентна ставка 1,20% в день; стандартна процентна ставка 1,50% в день діє протягом дії всього договору. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, шляхом перерахування на зазначену відповідачем платіжну катку, відповідно до умов кредитного договору. Відповідач же всупереч умовам кредитного договору порушив його умови і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Враховуючи те, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, а тому станом на 26.08.2025 має заборгованість в розмірі 41351,57 грн, а саме: 9019,65 прострочена заборгованість за кредитом; 32331,92 грн. заборгованість за нарахованими процентами. Однак кредитодавецем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 2025,54 гривень, за умови погашення решти заборгованості у розмірі 39326,03 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача лише частину заборгованості загальною сумою 39326,03 грн, що складається з: 9019,65 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 30306,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39326,03 грн. за кредитним договором № 1347-6872 від 12.02.2024 та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», Резуєва Є.В., згідно якого останній просить розглянути справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.47).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причину неявки. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи у її відсутності від останньої на адресу суду не надходили.
Представник відповідача, за дорученням адвокат Киричук Г.М. у судовому засіданні позов не визнала пояснила, що визначена відповідачем сума заборгованості за відсотками є безпідставною, оскільки включені завищені відсотки. Крім того сплачені відповідачем кошти в сумі 8673,97 повинні бути зараховані тільки в рахунок боргу по тілу кредиту.
Також зазначила, що посилання у відзиві на відсутність повідомлення про відступлення прав вимоги, були помилково зазначені.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Судом встановлено, що 12.02.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та відповідачем в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1347-6872. Договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С7286, про що свідчить його копія (а.с.10-17).
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 1347-6872 (а.с.33 зворот) вбачається, що відповідачу було перераховано грошові кошти у розмірі 9600,00 грн., перерахування яких підтверджується копією листа АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (а.с.31-33).
Як передбачено п. 4.2 договору, кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.
Із зазначеного вище вбачається, що ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" виконало взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов договору.
Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з наданим представником позивача розрахунком (а.с.34-36) станом на 26.08.2025 становить 41351,57 грн, а саме: 9019,65 прострочена заборгованість за кредитом; 32331,92 грн. заборгованість за нарахованими процентами.
Однак, позивач посилаючись на п. 6.8 договору зазначив, що у зв'язку з прийнятим правлінням ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" рішенням про прощення частини богу, відповідач має заборгованість яка становить 39326,03 грн, що складається з: 9019,65 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 30306,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Із п. 6.8 договору вбачається, що Кредитодавець, у межах програми лояльності відповідно до Правил, має право на власний розсуд анулювати (простити) Позичальнику його заборгованість перед Кредитодавцем за цим Договором у повному обсязі або у певній частині, розмір якої визначається самостійно Кредитодавцем. У разі анулювання (прощення) заборгованості Кредитодавець повідомляє Позичальника про такі свої дії шляхом надсилання повідомлення на вказану у цьому Договорі електронну адресу або іншими шляхами комунікації, що передбачені даним Договором. Кредитодавець також має право направити Позичальнику повідомлення про анулювання (прощення) заборгованості Позичальника засобами поштового зв'язку рекомендованою кореспонденцією.
Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушила строки виконання зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 1347-6872 від 12.02.2024.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції.
Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.
У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.
Як встановлено матеріалами справи позичальник ОСОБА_1 укладаючи кредитний договір підписала його електронним підписом - одноразовим ідентифікатором С7286, зазначивши номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Договір про відкриття кредитної лінії укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо невизнання відсотків за користуванням кредиту представником відповідача, яка вважає їх завищеними, суд виходить зі слідуючого.
На сьогодні сформувалась стала судова практика, відповідно до якої чітко вказано, що у спорах кредитних спорах документами, які підтверджують розмір заборгованості є первинні бухгалтерські документи і банківська виписка, зокрема, відноситься до таких первинних бухгалтерських документів.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Натомість боржник не позбавлений права спростувати зазначені у виписці операції, надавши суду відповідні розрахункові документи.
З обставин цієї справи відомо, що кредит надавався позивачу шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, відкритий у банку.
Отже, наявні у матеріалах справи виписки з рахунків та розрахунок кредитної заборгованості, що надані кредитором, є належними доказами наявності заборгованості позичальника.
Суд вважає, що надані позивачем розрахунок заборгованості та банківська виписка підтверджують рух коштів по рахунку, видачу кредиту, його використання та розмір заборгованості, в тому числі і щодо розміру процентної ставки, та враховує внесені відповідачем платежі, а відтак є належними доказами у справі щодо заборгованості відповідача за сумою кредиту.
Крім того, суд перевірив наданий ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розрахунок заборгованості за кредитним договором та вважає, що заявлена позивачем сума боргу за кредитним договором у розмірі 39326,03 грн, що складається з: 9019,65 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 30306,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, у повній мірі ґрунтується на умовах укладеного між сторонами кредитного договору. Будь якого контрозрахунку відповідачкою та її представником не подано.
Станом на 26.08.2024 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 39326,03 грн, що складається з: 9019,65 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 30306,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону.
Натомість будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідач не надала. Свого розрахунку, контррозрахунку заборгованості нею не надано. Будь-яких клопотань про витребування інших доказів на спростування вказаних в суді, не заявлено.
Доводи зокрема щодо погашення нарахованої комісії за надання кредиту, стягнення непропорційно великої суми відсотків, суд також відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Сплата комісії за надання кредиту передбачена умова кредитного договору п. 4.7, який підписаний відповідачем, а відтак погоджений нею.
Укладаючи кредитний договір №1347-6872 від 12.02.2024 сторони погодили наступні умови:
Відповідно до пунктів 4.6 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою).
Знижена процентна ставка становить 1,20 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору (п.10.2)
Заявлений строк користування кредитом, який складає 14 днів, і нараховані за цей період проценти, на стягнення яких і погодилась ОСОБА_1 , є обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до пункту 4.9 кредитного договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 07 грудня 2024 року, строк дії договору є рівним строком кредитування.
Отже базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме 1,50 % проценти за користування кредитом (в даному випадку - 14 днів), а строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 07 грудня 2024 року) і за який нараховуються проценти в розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом (стандартна процента ставка).
Базовий період (14 днів) та загальний строк кредитування - 300 днів (строк, протягом якого позичальник зобов'язаний повернути всю суму кредиту та сплатити відсотки, не суперечать одна одній, а є різними складовими договірної моделі: базовий період > пільгові умови; загальний строк > зобов'язання щодо повернення.
Відповідно до пункту 2.3. договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендував позичальнику здійснити повне погашення кредиту протягом перших 140 днів з дати отримання кредиту, згідно з розрахунком у вигляді таблиці, відображеної у договорі.
Крім того пунктом 4.11. договору передбачено орієнтовну вартість кредиту.
Таким чином сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити ОСОБА_1 у межах строку кредитування з 12.02.2024 року по 07.12.2024 року за користування кредитними коштами.
При цьому як видно з розрахунку заборгованості кредитодавцем здійснювалося нарахування за процентами за користування кредитом (згідно з пунктами 4.6, 10.2 кредитного договору) в строк договору (відповідно до пункту 4.9 договору), що погоджений між сторонами.
Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.
Такі відсотки не є платою за неналежне виконання умов Кредитного договору, в розумінні ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» так як нараховувалися за користування кредитним коштами протягом строку кредитування згідно з умовами Кредитного договору.
Отже позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом, що підтверджується умовами договору та доказами заборгованості.
Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідач заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не сплатив, в матеріалах справи відсутні докази щодо заперечень відповідачем проти укладення кредитного договору з позивачем та отримання кредитних коштів, тому суд вбачає підстави для стягнення з відповідача, як позичальника, заборгованість за кредитним договором № 1347-6872 від 12.02.2024 у розмірі 39326,03 грн, що складається з: 9019,65 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 30306,38 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Таким чином, аналізуючи викладене вище, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність доказів на спростування позиції представника позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та змагальності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог представника позивача у заявлених ним межах та про існування правових підстав щодо їх задоволення.
Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із 2422,40 грн сплаченого судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 78302 від 18.09.2025 (а.с.1).
Керуючись ст. ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ", суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження якого: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1347-6872 від 12.02.2024 у загальному розмірі 39326,03 грн (тридцять дев'ять тисяч триста двадцять шість гривень) гривень.03 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження якого: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) у рахунок відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 (Двох тисяч чотирьохста двадцяти двох) грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 15 грудня 2025 року.
Суддя Дамчук О.О.