Справа № 676/6134/23
Номер провадження 1-кп/676/69/25
12 грудня 2025 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Кам'янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені 22 серпня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023000000001527, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Колубаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітнього сина, працюючого дробарником у АТ «Подільський цемент», раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.193, ст.198 КК України,-
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року № 1805-III, усі пам'ятки археології, у тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані із ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.
Статтею 36 цього ж Закону визначено, що у разі виявлення знахідки археологічного або історичного характеру під час проведення будь-яких земляних робіт, виконавець робіт зобов'язаний зупинити їх подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини, на території якого проводяться земляні роботи. Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 березня 2004 року № 1626-ІV передбачено, що знахідки, одержані в результаті археологічних досліджень (нерухомі та рухомі предмети, які були пов'язані з об'єктом археологічної спадщини і виявлені під час археологічних досліджень), є державною власністю. Вони підлягають обліку та класифікації відповідно до методик, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Правовий режим скарбу визначається законодавством України.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 року № 1068-ХІV, визначено, що культурні цінності - це об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 343 Цивільного кодексу України, скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що у разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 02 серпня 2022 року ОСОБА_5 , протиправно, за відсутності відповідного дозволу від уповноваженого органу, проводив земляні пошуково-археологічні роботи на території України, під час яких віднайшов предмети (накладки та пряжку) ремінних гарнітур, срібло, мідь, лиття, кування, плакування, ІІІ ст. н.е., які відносяться до предметів декоративно-прикладного мистецтва давньогерманського походження, мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення та відносяться до культурних цінностей.
У подальшому, діючи всупереч вимогам ч. 2 ст. 17; ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», ОСОБА_5 , розуміючи, що знайдені ним, під час проведення земляних пошуково-археологічних робіт на території України предмети (накладки та пряжка) ремінних гарнітур, срібло, мідь, лиття, кування, плакування, III ст. н.е., можуть належати до археологічних пам'яток і є державною власністю, а також мають особливу історичну, наукову та культурну цінність, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, відповідний орган охорони культурної спадщини не повідомив, та приховавши свою знахідку для того, щоб не передавати знайдений ним скарб до Музейного фонду України, перевіз його до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим незаконно привласнивши.
Орієнтована вартість привласненого ОСОБА_5 скарбу, а саме предметів (накладки та пряжки) ремінних гарнітур, срібла, міді, лиття, кування, планування, III ст. н.е., які відносяться до предметів декоративно-прикладного мистецтва давньогерманського походження становить 593616 гривень 00 копійок.
Вказані дії стороною обвинувачення кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 193 КК України, як незаконне привласнення особою знайденого скарбу, який має культурну цінність.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінального відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до ст.ст.44, 49 КК України та закриття кримінального провадження, оскільки строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.193 КК України, минули.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника, зазначив, що йому зрозумілі підстави для закриття провадження та він не заперечую проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст.44,49 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а також закриття кримінального провадження.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд уважає, що є всі підстави для задоволення клопотання захисника та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч.1 ст.285 та ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст.44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Приписами п.1 ч.1 статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
З обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 02 серпня 2022 року, кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.193 КК України, на момент розгляду клопотання захисника пройшло більше трьох років з дня вчинення інкримінованого йому діяння, з дослідженої довідки про судимість встановлено, що ОСОБА_5 протягом зазначеного строку до кримінальної відповідальності не притягувався, а отже перебіг давності відповідно до вимог частини третьої статті 49 КК України не переривався.
З урахуванням зазначеного, клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст.193 КК України на підставі ч.1 ст.285 КПК України та ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження у частині обвинувачення за ч.1 ст.193 КК України підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Із врахуванням того, що судом приймається рішення про закриття кримінального провадження лише у частині обвинувачення, інша частина обвинувачення за ст. 198 КК України пов'язане із обвинуваченням за ч.1 ст.193 КК України, тому судом не приймаються рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 44, 49 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ч.1 ст.285, ч.3 ст.288, ст.ст.369-372 КПК України, суд, -
Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_4 .
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.193 КК України на підставі ч.1 ст.285 КПК України, ст.ст.44, 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 серпня 2023 року за №12023000000001527 у частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.193 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду
Хмельницької області ОСОБА_6