Справа № 464/4152/25
пр.№ 2/464/1958/25
15.12.2025 року
в складі: головуючої судді - Бойко О.М.
секретар судових засідань - Білінська К.-М.Є.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги, -
встановив:
позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за постачання теплової енергії та абонентське обслуговування за період з 01.12.2021 р. по 31.03.2025 р. в розмірі 25 509,34 грн., пеню в розмірі 1740,83 грн., 3% річних в розмірі 147,97 грн., інфляційні втрати - 693,79 грн. та за послуги гарячого водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.02.2023 р. по 31.03.2025 р. у розмірі 3 863,62 грн., пеню в розмірі 74,34 грн., 3% річних в розмірі 25,80 грн., інфляційні втрати - 129,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ЛМКП «Львівтепленерго» в силу Закону України «Про теплопостачання» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , якій, для здійснення оплати за надані позивачем послуги, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялись повідомлення на оплату послуг. До 30.11.2021 між сторонами вважався укладеним договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води. З 01.12.2021 між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням положень ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦПК України, має на меті надання послуг з постачання гарячої води споживачу. З огляду на це, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав послуги відповідачу, а остання ними користувались, не відмовляючись від них, усвідомлюючи, що такі послуги слід оплачувати. Проте, належним чином не виконувала своїх зобов'язань, у зв'язку із чим за спірний період у них утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води, абонетське обслуговування. У зв'язку із чим просить стягнути вказану заборгованість, а такош пеню та відсотки і інфляційні втрати, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до автоматизованого протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Бойко О.М.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 23.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів - за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 , відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України, а також за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому, вказана кореспонденція скеровувалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв'язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач, в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вважається таким, якому вручено судове повідомлення.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувала.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як визначено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у відповідній редакції).
Виходячи з приписів ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц зроблено висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майнл відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Відтак, як власник відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України має обов2язок утримувати належне їй майно.
Позивачем за вказаною адресою надаються послуги з гарячого водопостачання та абонентського обслуговування, з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування.
Судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов'язання щодо оплати послуг з постачання гарячої води, у зв'язку із чим за вказаною адресою виникла заборгованість. Крім того, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань, позивачем у відповідності до ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» нараховано пеню, а також відповідно до ст.625 Цивільного кодексу - 3% річних та інфляційні втрати.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість, яка підлягає стягненню за постачання теплової енергії та абонентське обслуговування за період з 01.12.2021 р. по 31.03.2025 р. в розмірі 25 509,34 грн., пеню в розмірі 1740,83 грн., 3% річних в розмірі 147,97 грн., інфляційні втрати - 693,79 грн. та за послуги гарячого водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.02.2023 р. по 31.03.2025 р. у розмірі 3 863,62 грн., пеню в розмірі 74,34 грн., 3% річних в розмірі 25,80 грн., інфляційні втрати - 129,54 грн.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідачем наведений розрахунок не спростовано, доказів ненадання чи неналежного надання житлового-комунальних послуг матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» є підставними та обґрунтованими, а тому такі необхідно задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача вказану заборгованість.
Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути по 3 028 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м.Львів, вул. Данила Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460) заборгованість за постачання теплової енергії та абонентське обслуговування за період з 01.12.2021 р. по 31.03.2025 р. в розмірі 25 509,34 грн., пеню в розмірі 1740,83 грн., 3% річних в розмірі 147,97 грн., інфляційні втрати - 693,79 грн. та за послуги гарячого водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.02.2023 р. по 31.03.2025 р. у розмірі 3 863,62 грн., пеню в розмірі 74,34 грн., 3% річних в розмірі 25,80 грн., інфляційні втрати - 129,54 грн., а всього заборгованість в розмірі 32 185 грн. 23 коп та витрати на оплату судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуюча Бойко О.М.