Провадження № 1-кс/331/2269/2025
Справа № 331/7221/25
12 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025082020001092, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відносно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Запоріжжя, громадянин України, українця, з середньою освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
- 21.12.2023 р. Шевченківською окружною прокуратурою м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 186 КК України скеровано клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
12 грудня 2025 року слідчий СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя з вищезазначеним клопотанням, яке обґрунтовано таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 грудня 2025 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи біля магазину «Техносток», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 38, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав електровелосипед чорного кольору марки «Benetti», моделі «Grande», вартістю 15 000 гривень.
Після цього ОСОБА_6 на викраденому велосипеді залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 на суму 15 000 гривень 00 копійок.
10.12.2025 о 20 годині 54 хвилин ОСОБА_6 затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Зібраними під час досудового розслідування доказами встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного злочину доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою від потерпілої ОСОБА_7 про вчинення правопорушення від 10.12.2025; опитом потерпілої ОСОБА_7 від 10.12.2025; протоколом огляду місця події від 10.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 10.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 10.12.2025; протоколом огляду місця події від 11.12.2025; оглядом предмету (відеозапису з камер відео нагляду) від 11.12.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.12.2025; та іншими матеріалами кримінального провадження.
В ході досудового розслідування 11.12.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
При обранні запобіжного заходу необхідно враховувати обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 тяжкого злочину;
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у якому він підозрюється (позбавлення волі на строк від 5 до 8 років);
- вік та стан здоров'я підозрюваного;
- відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного;
- відсутність місця роботи та заробітку.
Так, органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачено п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_6 не працевлаштований, являється особою, яка вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або перешкоджати встановленню істини по справі, тому орган досудового розслідування приходить до висновку, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Окрім того, ОСОБА_6 стійких соціальних зв'язків не має, веде аморальний спосіб життя, що дає підстави вважати, що систематичне скоєння корисних кримінальних правопорушень є єдиним його джерелом прибутку. Данні підстави вказують на те, що ОСОБА_6 , залишаючись на волі, може й надалі вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_6 , кримінального правопорушення.
Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.
Про неможливість обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину, що і є єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов'язків.
Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу як домашній арешт, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України свідчить саме систематичне скоєння кримінальних правопорушень, принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також те, що існує можливість його переховування від органів досудового слідства або суду і подальшого порушення більш м'яких запобіжних заходів передбачених п.3 ч.1 ст. 176 КПК України та п.4 ст. 176 КПК України, у зв'язку з тим, , що підтверджує наявність вказаного ризику.
У зв'язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_6 , слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків,
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Разом з тим, враховуючі під час обрання запобіжного заходу, положення передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, його майновий стан та репутацію, міцність соціальних зв'язків, наявність в нього родини й утриманців, дають підстави вважати, що лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну поведінку обвинуваченого та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтрималв та просила слідчого суддю його задовольнити, посилаючись на його обґрунтованість та доведеність.
Захисник ОСОБА_4 в суді проти задоволення клопотання заперечував з підстав, визначених ст. 508 КПК України, та просив обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не пов'язаний з позбавленням волі.
Підозрюваний ОСОБА_6 в суді підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, прийшов до такого.
У відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наґвних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчанняч, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовуються до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; наявністю ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки вчинив злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, не має стійких соціальних зв'язків; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має законних джерел доходу.
Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами.
Частина 2 ст. 194 КПК України передбачає обов'язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Проте, в порушення наведеної норми процесуального права, прокурором в суді не доведено існування таких ризиків, на які посилається, слідчий в клопотанні.
Ані слідчим в клопотанні, ані прокурором в суді не наведено будь-яких переконливих доводів щодо існування вказаних ризиків, обставини, на які вони посилаються є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені.
Між тим, слідчим суддею при обранні відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу приймаються до уваги встановлені в суді обставини, а саме, що ОСОБА_6 має зареєстроване місце проживання, де проживає разом зі своєю матір'ю, отже має тісні соціальні зв'язки; в силу статті 89 КК України є не судимим.
Як на думку слідчого та прокурора, застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_6 неможливо, оскільки це буде суперечити меті захисту громадян і суспільства від злочинних посягань. Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - є виключення можливості подальшої злочинної діяльності ОСОБА_6 .
Проте, виходячи із змісту п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані надати слідчому судді докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З наведеного вбачається, що позиція органу досудового розслідування з цього питання базується на загальних оцінках суспільної небезпеки проти злочинних посягань, і взагалі не підтверджена доказами, як то передбачено наведеною нормою кримінального процесуального законодавства.
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором та слідчим не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
В даному конкретному випадку слідчий суддя приходить до висновку, що найбільш дієвим запобіжним заходом відносно ОСОБА_6 може бути особисте зобов'язання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Застосування такого запобіжного заходу унеможливить створення умов для підозрюваного ОСОБА_6 уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового слідства та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до ст.9 КПК України у разі, якщо норми цього кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд вважає, що передбачена законом заборона на можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року та практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.
Також, в рішенні Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини вказує, що затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність по собі є метою попереднього розслідування, досягнення мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликають підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного до засудження або, навіть, пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Так, у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» , про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
Керуючись ст. ст. 176-178, 179,181, 193,194,196, 197 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025082020001092, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти негайно в залі суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- з'являтися на першу вимогу до слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з місця перебування без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого злочину;
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання встановити до 12 лютого 2026 року.
В порядку ст. 179 КПК України підозрюваному роз'яснюється, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжних захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ ГУНП у Запорізькій області.
Роз'яснити відповідному структурному підрозділу Національної поліції, що вони повинні негайно поставити на облік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і повідомити про це слідчому судді.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 15 грудня 2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1