Єдиний унікальний номер 725/11160/24
Номер провадження 2/725/2306/24
15.12.2025 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:
головуючого судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,
та представника позивача Фортуна Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Чернівецьке тролейбусне управління», треті особи ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», Міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство (міськШЕП) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 17.08.2023 року о 14 год. 00 хв. в м.Чернівці по вул. Головній мала місце ДТП за участю автомобіля марки Ауді А8 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та тролейбуса №326, яким керував ОСОБА_2 . За фактом вказаної дії працівниками було складно довідку про результати його звернення в якій зафіксовано пояснення водія тролейбуса, який підтвердив, що дроти від штанги тролейбуса випадково впали на автомобіль марки Ауді А8 д.н.з. НОМЕР_1 . Оскільки тролейбусні дроти були під напругою, відбулось короткочасне електричне замикання з іскрінням від розплавленого металу, спалахами та загоранням від плазмової дуги, що супроводжувалось гучними звуками.
Внаслідок вказаних подій він зазнав значних моральних страждань, адже пережитий стрес спровокував порушення сну, невмотивовану агресію, регрес у поведінці та уміннях, замкнутість, загострення хронічних хвороб. Також, зазначені події завдали йому значного дискомфорту та порушили звичний ритм життя, він був змушений відмовитись від багатьох справ, що потребували пересування автомобілем, а також це негативно відобразилось на його родині. Розмір моральних страждань оцінює на суму 100000 грн.
Крім того, внаслідок падіння дротів контактної електромережі він зазнав значних матеріальних втрат у зв'язку із пошкодженням автомобіля. Так, відповідно до висновку експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Ауді А8 д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті обриву і падіння дротів контактної електромережі 17.08.2023 року, з урахуванням коефіцієнту зносу, станом на дату виконання експертизи складає 194575,80 грн. Також, він поніс збитки, пов'язані із замовленням вказаної експертизи, яка коштувала 7000 грн.
Враховуючи вище наведене, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 194575,80 грн., моральну шкоду в сумі 100000 грн., вартість експертизи в розмірі 7000 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.
На вказану позовну заяву надійшов відзив в якому представник відповідача позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, виходячи з наступних підстав.
Так, за результатами проведеної службової перевірки було встановлено, що на транспортний засіб позивача впав саме провід, який заживлював світлофор та відповідач не несе відповідальності за закріплення вказаного проводу, адже такий провід не відноситься до контактної мережі тролейбусного управління. Вважає, що провід до світлофора був неправильно закріплений, з порушенням встановлених правил, оскільки випадкове падіння штанги тролейбуса, що є частим і природнім явищем, спричинило його обривання. Таким чином, вважає, що шкода позивачу спричинена внаслідок неналежної експлуатації кабелю, приєднаного до світлофору, який не відноситься до контактної мережі тролейбусного управління, та був не правильно закріплений, що спричинило його обрив внаслідок падіння штанги.
Ставила під сумнів довідку поліції за результатами перевірки звернення позивача на яку позивач посилається як на доказ, оскільки вказана довідка не встановлює об'єктивні обставини справи, складена виключно зі слів позивача. Зокрема, у довідці вказано про падіння дротів від штанги тролейбуса, проте штанги не мають дротів, а контактна мережа тролейбуса не була пошкоджена падінням проводу, що заживлював світлофор.
Також, вважає недоведеним розмір моральної шкоди та завищеними і необґрунтованим витрати на правову допомогу, а також вважає, що майнова шкода має бути підтверджена фактично понесеними позивачем витратами на ремонт автомобіля, а не висновком експерта, оскільки на момент звернення до суду позивач свій автомобіль вже відремонтував.
Також, в рамках судового розгляду даного спору судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача - Міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство (міськШЕП).
У своїх поясненнях представник третьої особи міськШЕПу позов не визнав та просив відмовити в його задоволення. Зазначав, що дійсно 17.08.2023 року мав місце обрив проводу, який був з'єднаний зі світлофором на вул.Головній в районі костелу Найсвятішого Серця Ісуса. При обриві кабелю автоматично спрацьовує автомат у контролері, який відключає живлення світлофорів, а тому кабель не перебував під напругою та відповідно іскріння та загорання неможливе.
В судове засідання позивач не з'явився, в його інтересах діяв представник, який позов підтримав та просив задовольнити, надав суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви, звертав увагу на те, що завдана позивачу шкода має бути відшкодована.
Відповідач та представник третьої особи Чернівецького міськШЕПу направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі, представник третьої особи ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про причини своєї неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить автомобіль марки Ауді А8 д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а/с 8).
Відповідно до правового висновку, сформованого у постанові КЦС ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/1, якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі ст. 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху. Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.
17.08.2025 року позивач звернувся до ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області із заявою в якій просив вжити заходів щодо ситуації, яка мала місце 17.08.2023 року близько 14 год. 00 хв. на вул.Головній, 20 в м.Чернівці, а саме падіння тролейбусних дротів на автомобіль, яким він керував, у зв'язку з їх обривом внаслідок руху попереду тролейбусу (а/с 20).
Довідкою ст. ДОП СДОП ВП ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області М.Штефюка від 21.08.2023 року за результатами перевірки звернення позивача встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення по вказаному у заяві ОСОБА_1 факту та встановлено наявність цивільно-правових відносин і рекомендовано звернення до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди (а/с 22-23).
Зі змісту вказаної довідки вбачається, що працівник поліції описав пояснення ОСОБА_1 з приводу події, яка мала місце 17.08.2023 року за участі автомобіля марки Ауді А8 д.н.з. НОМЕР_1 , вказав, що при спілкуванні з водієм тролейбуса, ОСОБА_2 , останній в повній мірі підтвердив слова ОСОБА_1 . Іншої перевірки по даному факту, окрім опитування позивача та водія тролейбуса, працівниками поліції здійснено не було.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Оскільки вказана довідка про результати перевірки звернення громадянина ОСОБА_1 не містить будь-яких об'єктивних встановлених даних щодо обставин події, а лише передає пояснення позивача, такий доказ не можна вважати належним, оскільки він не містить інформації щодо предмету доказування, а лише фіксує факт звернення позивача в поліції щодо пошкодження автомобіля, яким він керував 17.08.2023 року близько 14 год. 00 хв. по вул. Головній, 20 та описує його пояснення з приводу вказаної події. Будь-які дані, які б могли вказувати на те, що дійсно мало місце падіння дротів від штанги тролейбуса на автомобіль позивача така довідка не містить.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Позивачем до матеріалів справи долучено висновок експерта №49-09-23 від 25.10.2023 року відповідно до якого 05.09.2023 року позивач звернувся до експерта з метою встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки Ауді А8 д.н.з. НОМЕР_1 в результаті обриву і падіння дротів контактної мережі 17.08.2023 року (а/с 25-54).
Зі змісту вказаного висновку вбачається, що представлений для дослідження автомобіль AUDI А8, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , має після аварійні пошкодження складових кузова КТЗ в результаті обриву і падіння дротів контактної електромережі 17.08.2023 року. Особливістю завданих пошкоджень КТЗ є те, що вони завдані саме дротами, які були під електричною напругою і при контактування з металевою поверхнею автомобіля відбувалось іскріння в результаті дії електричної напруги і випалювання з вигоранням лакофарбового покриття складових кузова, в т.ч. скла вітрового, заднього і дверей, а також короткого замкнення приладу запалювання фари правої і виходу його з ладу. Проведеним візуальним обстеженням, замірами із застосуванням вимірювальних приладів, встановлено і визначені та наведені нижче його пошкодження, а також відповідні методи їх ремонтного усунення, які приймаються такими, що є наслідком події 17.08.2023 року.
Вказаним висновком експерта встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля марки AUDI А8, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок обриву і падіння дротів контактної електромережі 17.08.2023 року в сумі 194575,80 грн.
Представник відповідача постановила під сумнів розмір майнової шкоди, завданої позивачу, оскільки вважала, що оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом транспортний засіб вже було відремонтовано, то розмір шкоди слід встановлювати на підставі реальних витрат, які позивач вже поніс, ремонтуючи авто, а тому клопотала про витребування доказів з СТО, де позивач ремонтував автомобіль.
Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівці від 24.04.2025 року витребувано у СТО «ДІМ-АВТО» (с. Чагор, вул. Борчі, 37) наступні докази: завірену копію Журналу обліку заяв замовників, договорів, нарядів- замовлень. накладних, квитанцій, гарантійних талонів і претензій за період з серпня 2023 року по даний час; договір на виконання робіт з ремонту автомобіля AUDI А8 д.н.з. НОМЕР_1 ; акт передавання-приймання КТЗ - AUDI А8 д.н.з. НОМЕР_1 (його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення на ремонт автомобіля марки AUDI А8 д.н.з. НОМЕР_1 , підписаний контролером якості та замовником; окумент, що підтверджує оплату послуг, а саме: виписку про зарахування коштів в сумі вартості відновлювального ремонту 194 575,80 грн.
Натомість, витребуванні докази у встановлений строк до суду не надходили та про причини ненадання таких доказів суд не повідомлено.
Відповідно до копію сторінок оперативного журналу КП «Чернівецьке тролейбусне управління» 17.08.2023 року о 14 год. 39 хв. та о 14 год. 43 хв. отримано повідомлення про те, що сторонній кабель, а саме кабель від світлофора, знаходиться на контактній мережі ЧТУ (а/с 98).
Згідно з висновком за результатами службової перевірки від 28.08.2023 року, робочою групою створеною відповідно до наказу КП ЧТУ, №35 від 24 січня 2023 року у період з 17.08.2023 року по 28.08.2023 року проведено службову перевірку по факту пошкодження т.з марки «АУДІ» д/н НОМЕР_1 , яке мало місце 17.08.2023 року. Перевіркою встановлено, що 17.08.2023 року о 13 год. 50 хв. у м. Чернівці по вул. Головна у тролейбуса №326 під ОСОБА_2 біля зупинки «Шкільн» злетіла т.з. штанга яка обірвала провід, який був з'єднаний до світлофора, даний провід впав на т.з. «АУДІ» д/н НОМЕР_1 та пошкодив транспортний засіб. На місці події знаходились працівники поліції, які протокол на водія тролейбуса не склали за відсутність в його діях порушень пунктів ПДР. Проведеною перевіркою та аналізом обставин, з урахуванням пояснення водія тролейбуса ОСОБА_2 , робоча група зробила висновок, що дане пошкодження транспортного засобу пов'язане з технічними причинами в роботі тролейбуса. Враховуючи, що водій тролейбуса ОСОБА_2 не порушив ПДР та службову інструкцію, службову перевірку завершено (а/с 99).
Отже, встановлено, що пошкодження 17.08.2023 року автомобіля, який перебував у користуванні позивача, мало місце внаслідок падіння проводу, який був з'єднаний до світлофора та обірвався у зв'язку із падінням на такий провід голівки струмоприймача (штанги) тролейбуса.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міський електричний транспорт» міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях)відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Об'єкти міського електричного транспорту-рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.
Згідно ст. 15 вказаного Закону до складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об'єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв'язку, будівлі та службові приміщення.
Так, підприємства, які здійснюють діяльність з надання послуг із перевезення електротранспортом та утримують відповідні об'єкти міського електротранспорту є володільцями джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії яких (джерел підвищеної небезпеки) може бути завдана шкода майну фізичної або юридичної особи. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право; договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з висновками викладеними в Постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
У відзиві представник відповідача вказувала на те, що обрив кабелю, який був під'єднаний до світлофора, відбувся через неправильне закріплення цього кабелю, натомість будь-які докази на підставі яких можна було б встановити відповідність чи не відповідність встановленим вимогам повітряного прокладання та монтажу проводу до світлофору по вул.Головній, де мав місце його обрив, матеріали справи не містять.
При цьому, у своїх письмових поясненнях представник третьої особи Чернівецького міськШЕПу акцентував увагу на тому, що під час обриву кабель не перебував під напругою та відповідно іскріння та загорання не можливе.
Отже, судом встановлено причинно-наслідковий зв'язок між падінням голівки струмоприймача (штанги) тролейбуса, який обірвав провід контактної мережі, що з'єднував світлофор та пошкодженням автомобіля, яким в той момент керував ОСОБА_1 , при цьому будь-яких обставин непереборної сили, або умислу потерпілого, які б звільняли від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як було встановлено, позивач звернувся до суду з даним позовом в листопаді 2024 року, обставини події мали місце 17.08.2023 року, а на підтвердження розміру матеріального збитку позивач надав висновок експерта датований 25.10.2023 року, при цьому представник відповідача вважали недоведеними реальні збитки понесені позивачем на ремонт автомобіля, у зв'язку з чим клопотала про витребування доказів з СТО та допит позивача як свідка. Враховуючи наведене, слід звернути на положення абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України відповідно до якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення позивачем відновлювального ремонту на час звернення до суду з позовом, а представник відповідача не клопотала про проведення повторної чи додаткової експертизи, при цьому експертом було надіслано на адресу відповідача повідомлення про проведення авто-товарознавчої експертизи 12.09.2023 року (а/с 53) та відомості про те, що відповідач забезпечив участь свого представника під час огляду пошкодженого автомобіля AUDI А8 д.н.з. НОМЕР_1 , судом береться до уваги долучений позивачем до матеріалів справи висновок експерта на підтвердження суми завданої майнової шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21)
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).
Так, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, однак не надає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження моральних страждань.
Натомість, беззаперечним є те, що пошкодження транспортного засобу, яким користувався позивач, спричинило моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, однак суд не може погодитись з заявленим розміром такої шкоди в сумі 100000 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що саме по собі пошкодження автомобіля створює душевні страждання та певні незручності, що зумовлює зміну звичного способу життя та спричиняє певний дискомфорт.
Натомість, беручи до уваги відсутність неправомірності дій з боку відповідача, не наданням позивачем будь-яких доказів щодо тривалості часу коли він не міг користуватись пошкодженим автомобілем, інших доказів, які б підтверджували моральний дискомфорт, керуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 2000 гривень, що буде достатнім для розумного задоволення потреб позивача та не призведе до його безпідставного збагачення, а також буде відповідати обставинам при яких останньому була завдана така шкода.
З матеріалів справи вбачається, що на проведення експертизи позивачем було понесено витрати в сумі 7000 грн. (а/с )
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, провадження № 14-123цс23, зазначено, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на експертизу.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до вимог ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши матеріали справи в сукупності із наданими представником позивача доказами, а саме: копіями договору про надання правничої допомоги №123 від 11.11.2024 року, квитанцією до прибуткового касового ордера №123 від 11.11.2024 року, суд приходить до висновку, що позивач дійсно поніс витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. Натомість, оскільки позов підлягає частковому задоволенню такі витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 13, 15 Закону України «Про міський електричний транспорт» , ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 116, 117, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з КП «Чернівецьке тролейбусне управління» (ЄДРПОУ 03328907) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду в сумі 194575,80 грн. (сто дев'яносто чотири тис. п'ятсот сімдесят п'ять грн. 80 коп.), моральну шкоду в сумі 2000 грн., витрати на експертизу в розмірі 7000 грн., а також судовий збір в розмірі 1965,75 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 6673 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 15.12.2025 року.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.