Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5163/25
Номер провадження 2/299/1841/25
12.12.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання О.М.Стрижак, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третьої особи на стороні позивача : Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
Позивач звернувся у суд із позовом про визнання право власності в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт родинних відносин з якою підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 24.04.1970р. на наступне майно:
Позов мотивований тим, що покійна мати позивача залишила заповіт на користь позивача, який 31.10.2012р. за реєстровим №774 був посвідчений секретарем виконавчого комітету Олешницької сільської ради. Позивач по смерті матері спадщину прийняв, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19.12.2018 року, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. за реєстровим №746.
Згідно положень ч.І ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Крім вже успадкованого в нотаріальному порядку майна покійній ОСОБА_3 на праві приватної власності також належали три земельні ділянки площами 0,5403 га, 1,1201 га та 0,7801 га з складу земель сільськогосподарського призначення на території Олешницької сільської ради (за межами населеного пункту) та право на пайовий фонд майна ВСГК «Нове життя» (с.Олешник).
З цього приводу у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на згадане спадкове нерухоме майно державний нотаріус ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті матері віднайти оригінали державних актів на право приватної власності на землю, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося.
За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно та майнові права позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
На підставі наведеного та в порядку спадкування за заповітом позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,5403 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради, контур №229, ділянка 64, за межами населеного пункту, кадастровий номер 2121283300:01:005:0066; право власності на земельну ділянку площею 1,1201 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради, контур №238, ділянка 69, за межами населеного пункту, кадастровий номер 2121283300:03:001:0005; право власності на земельну ділянку площею 0,7801 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради, контур №284, ділянка 134, за межами населеного пункту, кадастровий номер 2121283300:06:001:0120; право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ВСГК «Нове життя» (с.Олешник) в розмірі 21426,92 гривень (0,37% пайового фонду)
В судове засідання позивачка не з'явилася, проте в подала до суду заяву від 20.11.2025р., в якій просила справу розглянути без неї, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просила такі задоволити; відповідач в судове засідання також не з'явився, проте подав до суду заяву від 19.11.2025р., в якій просив справу розглянути без нього, позовні вимоги визнав повністю та не заперечує проти їх задоволення,
третя особа на стороні позивача : Виноградівська державна нотаріальна контора будучи належним чином повідомленою про місце і час розгляду даної справи у суді в судове засідання не з'явилась, заяв та клопотань про прични своєї неявни або відкладення справи не надала,
а відтак суд вважає за можливе справу розглянути без сторін на підставі наданих ними доказів.
Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи .
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв'язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з'явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43,44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.
Оскільки явка сторін не була визнана судом обов'язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
Так, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає позов підставним та обґрунтованим, який підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що Позивач є спадкоємцем по смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від 24.04.1970 року.
Згідно положень ч.І ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Покійна залишила заповіт на користь позивача, який 31.10.2012 року за реєстровим №774 було посвідчено секретарем виконавчого комітету Олешницької сільської ради.
Позивач по смерті матері спадщину прийняв, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19.12.2018 року, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. за реєстровим №746.
Згідно положень ч.І ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Крім вже успадкованого в нотаріальному порядку майна покійній ОСОБА_3 на праві приватної власності також належали три земельні ділянки площами 0,5403 га, 1,1201 га та 0,7801 га з складу земель сільськогосподарського призначення на території Олешницької сільської ради (за межами населеного пункту) та право на пайовий фонд майна ВСГК «Нове життя» (с.Олешник).
З цього приводу у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на згадане спадкове нерухоме майно державний нотаріус ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті матері віднайти оригінали державних актів на право приватної власності на землю, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося.
За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно та майнові права позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 у Берегівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копії державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №578072 від 01.10.2012 року, серії ЯИ №578076 від 01.12.2010 року, серії ЯИ №578098 від 01.12.2010 року, які підтверджують належність спадкодавцю на праві приватної власності трьох земельних ділянок площами 0,5403 га, 1,1201 га та 0,7801 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради (за межами населеного пункту); копію свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК №111 022209 від 26.05.2005 року, виданого на ім'я покійного батька позивача (чоловіка спадкодавця) ОСОБА_5 .
З цього приводу відзначаю, що ОСОБА_5 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . По його смерті мати позивача спадщину прийняла, однак свідоцтво про право на спадщину не отримав. У той же час ч.З ст.1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Верховний Суд роз'яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідку. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 року у справі №523/3522/16-ц).
Згідно положень ч.І ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Згідно з п.4 «Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. №177, до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також, особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема: спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.І ст.З, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Згідно положень п.9 ч.І ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже, оскільки мати позивачки ОСОБА_6 за життя не оформила спадщину, не отримала правовстановлюючий документ на спадкове майно, то у нотаріальному оформленні спадщини, що відкрилася на день смерті її матері, позивачці було відмовлено.
Так, Верховний суд України в п.23 Постанови пленуму «Про судову практику справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив що Свідоцтво про права власності на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про права на спадщину вимоги про визнання прав на спадщину судом розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Частиною 3 ст.1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст.ст.16,328 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо, крім іншого, це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним (власником) документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як роз'яснено в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зважаючи на встановлені судом обставини, зокрема на те, що мати позивачки ОСОБА_6 за життя не оформила спадщину, не отримала правовстановлюючий документ на спадкове майно, то у нотаріальному оформленні спадщини, що відкрилася на день смерті її матері, позивачці було відмовлено, а отже, позивач має всі правові підстави на набуття права власності на спадкове майно в порядку спадкування, оскільки позивач, по факту проживання в будинку померлої, прийняла спадщину.
Відповідно до вимог та керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,223,259,263-265 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третьої особи на стороні позивача : Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задоволити.
Визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,5403 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради, контур №229, ділянка 64, за межами населеного пункту, кадастровий номер 2121283300:01:005:0066; право власності на земельну ділянку площею 1,1201 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради, контур №238, ділянка 69, за межами населеного пункту, кадастровий номер 2121283300:03:001:0005; право власності на земельну ділянку площею 0,7801 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради, контур №284, ділянка 134, за межами населеного пункту, кадастровий номер 2121283300:06:001:0120; право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ВСГК «Нове життя» (с.Олешник) в розмірі 21426,92 гривень (0,37% пайового фонду)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийНадопта А. А.