Справа № 636/5909/25 Провадження№ 2/636/3014/25
01 грудня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Селевко Т.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу № 636/5909/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та судових витрат,
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та просить винести рішення, згідно якого розірвати шлюб з відповідачем та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів заробітку та на її утримання у розмірі частини заробітку щомісячно, посилаючись на те, що у шлюбі з відповідачем в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Проте, спільне подружнє життя через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейне життя та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, постійні сварки не склалось, у зв'язку з чим позивач вважає, що сім'я остаточно розпалась та примирення між ними неможливе. Син ОСОБА_3 проживає з нею та знаходиться на її утриманні, відповідач не надає кошти на утримання дитини, у зв'язку з чим просить стягнути з нього аліменти на утримання сина та її утримання до досягнення дитиною трьох років.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи, згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, відзив із зазначенням заперечень проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не надав, заяв про розгляд справи за відсутності не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 02.04.2024 Виконавчим комітетом Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківській області між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 02.04.2024 р., про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 02.
У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.07.2024 р.
Згідно із ст. 24 СК України та ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно із ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Спільне життя між позивачем та відповідачем в результаті відсутності взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейне життя та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, постійних сварок не склалося, шлюбні відносини між ними припинені, спільного господарства не ведуть, фактично сім'я припинила своє існування, у зв'язку з чим сім'я розпалася остаточно та примирення між ними неможливе, оскільки подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам.
Суд, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, дослідивши матеріали справи, вважає подальше сумісне життя подружжя та збереження сім'ї неможливим, у зв'язку з чим шлюб підлягає розірванню.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СК обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.
Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст.181,182СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Частиною 3статті 181 Сімейного Кодексу визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
Відповідно до ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач має обов'язок брати участь в утриманні своєї малолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини.
Відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки, шляхом дослідження письмових доказів, судом встановлено, що сторони мають спільну малолітню дитину, яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні, відомості про те, що відповідач у добровільному порядку надає матеріальну допомогу на утримання дитини, у суду відсутні та відповідачем не спростовані, у зв'язку з чим слід стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на утримання позивача до досягнення дитини трьох років, в розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та до її повноліття, насамперед як спосіб захисту прав, інтересів та свобод малолітньої дитини, а також позивача.
Суд вважає, що визначений позивачем розмір аліментів є достатнім та не буде порушувати майнові права дитини.
Обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти на утримання дитини в зазначеному розмірі щомісячно відповідачем не надано.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від15травня 2006року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 179 ЦПК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до ч.1 ст.191СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 206, 223, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та судових витрат -задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 02.04.2024 р. у Виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківській області, актовий запис за № 02.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 липня 2025 року до досягнення сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028 грн.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.М. Гніздилов