№ 207/3032/25
№ 1-кс/207/971/25
09 грудня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ відділення поліції № 2 Кам'янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 02 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12025041780000574,
ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою, згідно вимог якої просить: скасувати постанову від 02 листопада 2025 року слідчого СВ відділення поліції № 2 Кам'янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12025041780000574, розпочатого 27 травня 2025 року за ч. 1 ст. 366 КК України та направити матеріали для продовження досудового розслідування.
Свою скаргу скаржник мотивує тим, що приймаючи постанову від 02 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12025041780000574 слідча СВ відділення поліції № 2 Кам'янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 не дотрималася вимог ст. ст. 2, 8, 9, 85, 93, 94 КПК України, не вжила усіх можливих заходів для отримання всіх доказів, які мають відношення до події кримінального проступку, не вчинила усіх необхідних слідчих дій спрямованих на повне, всебічне, неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, не оцінила зібрані докази з точки зору належності, допустимості, голослівно, без належного підтвердження, дійшла передчасного висновку, що заборгованості по сплаті аліментів за березень 2024 року небуло.
Через неповноту досудового слідства, слідча помилково зробила висновок про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
В резолютивній частині оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження слідча не вказала прізвище особи, в діяннях якої відсутній склад кримінального правопорушення та за якою статтею КК України.
Слідча не здійснила тимчасовий доступ до речей та документів які містяться в електронному виді в АСВП № 70756950 з ідентифікатором доступу 971142939ГА8 та, можливо, деякі на паперових носіях.
Слідча не виконала ухвалу від 04.06.2025 р у справі № 207/3032/25, провадження 1-кс/207/507/25 слідчого судді Південного райсуду міста Кам'янського.
Слідча не перевірила показів державного виконавця ОСОБА_5 на предмет їх достовірності, не співставила їх із матеріалами виконавчого провадження, які є в електронному виді в АСВП.:
- із яких достовірних джерел, держвиконавець внесла в розрахунок боргу зі сплати аліментів за березень 2024 р суми доходу отримані боржником?
- чому при складанні розрахунку за березень 2024 р. держвиконавець не взяла до уваги достовірну інформацію із ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є в АСВП у вигляді відповідей на запити держвиконавця № 176866539 від 05.10.2023, № 181399933 від 15.11.2023, № 182604105 від 26.11.2023
- по якій причині розрахунок боргу по аліментам за березень 2024 року не зареєстрований в АСВП?
Слідча протиправно не призначила судово-бухгалтерську експертизу для з'ясування питання щодо дійсної суми боргу по аліментам станом за березень 2024 року (або відсутності боргу), з урахуванням інформації із ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є в АСВП у вигляді відповідей на запити держвиконавця № 176866539 від 05.10.2023, № 181399933 від 15.11.2023, № 182604105 від 26.11.2023 та інших матеріалів виконавчого провадження які були станом на 18.0З.2024.
Слідча не допитала в якості свідка начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого вона неодноразово зверталася із скаргами на бездіяльність державного виконавця ОСОБА_5 .
Оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження від 02.11.2025 р не ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, що є порушенням ст.ст. 2, 9 КПК України.
З огляду вищенаведеного, вбачається, що Постанова від 02 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12025041780000574 внесена в ЄДДР 27.05.2025 є незаконною та передчасною, оскільки допущена суттєва неповнота досудового розслідування, а тому її слід скасувати.
В судове засіданні скаржниця не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила скаргу розглянути за її відсутністю. Вимоги по скарзі підтримала у повному обсязі, просила скаргу задовольнити.
Слідча відділення поліції №2 Кам'янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що досудовим розслідуванням встановлено, що відомості про можливе внесення державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_3 завідомо неправдивих даних до постанов про зняття арешту були внесені до ЄРДР на виконання ухвали слідчого судді від 08.05.2025.
У ході розслідування допитано заявницю ОСОБА_3 , яка стверджувала, що в постановах державного виконавця ОСОБА_6 від 18.03.2024 та 19.03.2024 нібито неправдиво зазначено про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
Водночас допитана як свідок державний виконавець ОСОБА_6 пояснила, що зазначені постанови були винесені на підставі розрахунку заборгованості за березень 2024 року, згідно з яким станом на дату винесення рішень заборгованість була відсутня. Вона також повідомила, що подальші нарахування та утримання доходів боржника здійснювались військовою частиною, звідки тривалий час не надходили звіти. Лише 24.10.2024 виконавець отримала новий звіт, у якому зазначалась інша сума утримань (1/4 доходу замість 50%), що зумовило проведення коригуючого розрахунку, встановлення боргу у сумі 90 652,07 грн. та вжиття заходів примусового виконання, зокрема арешту майна та оголошення розшуку.
Подальшим дослідженням матеріалів встановлено, що станом на 11.06.2025 фактично сплачено аліментів у сумі, яка перевищує суму нарахованих зобов'язань, а станом на 31.07.2025 заборгованість за виконавчим документом взагалі була відсутня. Отже, розбіжність між початковим і скоригованим розрахунками заборгованості була наслідком надходження нової інформації, а не наслідком умисного внесення неправдивих даних службовою особою.
Досудове розслідування не встановило будь-яких даних, що підтверджували б наявність умислу державного виконавця на складання завідомо неправдивих офіційних документів. Дії ОСОБА_6 відповідали вимогам виконавчого законодавства, а постанови були прийняті на підставі фактичних даних, що були у її розпорядженні на момент винесення рішень. Подальше коригування розрахунку було здійснено своєчасно та в межах її повноважень після отримання нової інформації. За таких умов відсутні об'єктивні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Враховуючи викладене, кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова про закриття є законною, обґрунтованою та підтвердженою матеріалами досудового розслідування.
Дослідивши наявні матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Згідно матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого СВ відділення поліції № 2 Кам'янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 02 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12025041780000574 від 27 травня 2025 року, кримінальне провадження за ст. 366 ч. 1 КК України, закрито, у зв'язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КПК України передбачає підстави закриття кримінального провадження, в т.ч. у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
П. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України вказує, що на досудовому провадженні рішення слідчого про закриття кримінального провадження можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
На думку слідчого судді вбачається, що при проведенні досудового розслідування були ретельно перевірені обставини даного провадження, при цьому слідчим були проведені перевірки можливих версій та встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, їм надано належну оцінку, досліджено та проаналізовано їх у сукупності, та відповідно до ст. 284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
Слідчим детально проаналізовані усі докази, зроблено необхідні процесуальні дії та зроблено обґрунтований висновок за їх результатами, а тому вищевказані твердження скаржника не може слугувати підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Вивчивши надані слідчим документи, встановлено, що за документами, які наявні в матеріалах кримінального провадження слідує, що на виконанні в ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває виконавче провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку. Державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 08.02.2023 та направлено до В/Ч НОМЕР_1 на виконання за місцем служби боржника. В подальшому було отримано звіт за період часу з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року з В/Ч НОМЕР_1 , в якому зазначалося, що з боржника ОСОБА_7 було стягнуто 50% на сплату аліментів, проте в подальшому звіти з вказаної військової частини не надходили.
30.10.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ВДВС надано відповідь, в якій було зазначено, що ОСОБА_7 був виключений зі списків особового складу частини з 19.09.2023.
У березні 2024 року здійснювався розрахунок заборгованості по аліментам з урахуванням звіту за період часу з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року з В/Ч НОМЕР_1 , де було видно, що з останнього стягувались обов'язкові платежі у розмірі 50% від заробітної плати, тому на березень 2024 року, згідно з первісними розрахунками державного виконавця заборгованість була відсутня.
Разом з цим, згідно зі звітом військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2024 року наданого до ВДВС слідує, що з доходу боржника утримувались аліменти у розмірі 1/4 частини доходу замість встановлених рішенням суду 1/2 частини доходу боржника.
Після цього державним виконавцем було проведено коригуючий розрахунок заборгованості та встановлено, що у ОСОБА_7 станом на 30.11.2024 року наявний борг у сумі 90652,07грн. За наявну заборгованість зі сплати аліментів державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника від 28.10.2024. Крім того державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника від 20.11.2024.
Станом на 11.06.2025 фактично сплачено аліментів у сумі, яка перевищує суму нарахованих зобов'язань, а станом на 31.07.2025 заборгованість за виконавчим документом відсутня. Розбіжність між початковим і скоригованим розрахунками заборгованості була наслідком надходження нової інформації, а не наслідком умисного внесення неправдивих даних службовою особою.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Виходячи із закріплених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, держава не наділяє заявників правом припису до правоохоронних органів щодо конкретних норм кримінального матеріального або процесуального законів, у межах яких, на їх думку, повинно здійснюватися провадження.
Також слід зауважити, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).
Наведене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Аль Фаєд проти Франції» від 02.10.2007 зазначив, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з'ясувати ці обставини. Окрім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями, слідчими під час провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У силу ч. 2 ст. 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Основним засобом збирання доказів, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань є проведення слідчих (розшукових) дій.
Своєю чергою, ч. 1 і 2 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Виходячи з наведеного, незгода особи з проведеними слідчими (розшуковими) діями під час досудового розслідування, їх видом (видами) та обсягом не є безумовним свідченням неповноти чи неправильності слідства.
Із врахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до переконання, що доводи скаржника про незаконність оскаржуваної постанови є безпідставними та необґрунтованими, тоді як рішення слідчого є законним, обґрунтованим, таким що ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, а висновки слідчого відповідають обставинам кримінального провадження.
При цьому, на обґрунтованість прийнятого слідчим рішення не впливають інші можливі подальші слідчі дії, оскільки в силу мотивів наведених слідчим, склад злочину відсутній і в подальшому підтримання державного обвинувачення по цьому провадженню виключається.
Таким чином, оскільки органом досудового розслідування встановлено відсутність в діяннях складу кримінального правопорушення і наведені мотиви такого висновку, тому постанова про закриття провадження є законною.
Отже, на думку суду, слідчим обґрунтовано встановлені підстави для закриття кримінального провадження, передбачені ст. 284 КПК України
При винесенні оскаржуваної постанови слідчим в повній мірі було враховано вимоги КПК України, тому підстав для задоволення скарги та скасування постанови слідчого від 02 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12025041780000574 судом не встановлено.
Окрім цього суд має зазначити, що фактично у даній ситуації має місце незгода скаржника з розрахунком заборгованості, який був зроблений державним виконавцем.
Разом з цим законодавством визначений конкретний процесуальний порядок вирішення спору щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який здійснюється за нормами ЦПК України.
Так, у разі виникнення спору щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведений державним або приватним виконавцем, заінтересована особа має право оскаржити його у порядку встановленому законом. При цьому важливого значення набуває вибір способу захисту.
Так, згідно з частиною першою статті 447-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа, яка вважає, що її права чи свободи було порушено внаслідок рішень, дій або бездіяльності державного або приватного виконавця під час виконання судового рішення, має право подати скаргу до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 448 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним або приватним виконавцем, проте у разі виникнення спору законодавець передбачив можливість його вирішення виключно у судовому порядку за заявою заінтересованої особи. Такий підхід знайшов своє відображення і в частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», яка закріплює, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У контексті правової природи оскарження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів як складової виконання судового рішення - завершальної стадії судового провадження (стаття 1 ЗУ «Про виконавче провадження»), судова практика виходить з того, що такий розрахунок підлягає судовому контролю. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, зазначила, що скарга на дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, подана до суду, який видав виконавчий документ, розглядається за правилами цивільного судочинства у порядку контролю за виконанням судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 308/263/20 також висловив усталену правову позицію, згідно з якою спори щодо визнання незаконним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів підлягають розгляду в межах процедури судового контролю за виконанням рішень, а заінтересована особа вправі обирати форму захисту - подати скаргу на дії виконавця або пред'являти позов на загальних підставах.
Керуючись вимогами статтей 9, 284, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ відділення поліції № 2 Кам'янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 02 листопада 2025 року про закриття кримінального провадження № 12025041780000574 - відмовити.
Повний текст ухвали складено 12 грудня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку та строки, визначені статтею 395 КПК України протягом п'яти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1