Провадження № 2-з/742/23/25
Єдиний унікальний № 742/6705/25
09 грудня 2025 року м.Прилуки
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Павлов В.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики -
08.12.2025 р. звернулась до Прилуцького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 9000 дол. США та судових витрат. Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що не накладення арешту на автомобілі «Skoda» /д.н.з. НОМЕР_1 / та «Mitsubisi» /д.н.з. НОМЕР_2 /, на особисті рахунки в «Ощадбанку» та «Приватбанку», а також на частину житлового будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , може призвести до утруднення або і взагалі невиконання рішення суду.
Статтею 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи та без фіксації судового засідання технічним засобом, що узгоджується з вимогами ч.1 ст.153, ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 151 ЦПК України чітко визначені вимоги, що пред'являються до форми та змісту заяви про забезпечення позову.
Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову установлені ст.151 ЦПК України, згідно з якою заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Так, подаючи заяву про забезпечення позову, позивач повинен належним чином обґрунтувати існування реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду та надати докази, які підтверджують зв'язок між заявленими вимогами й майном, на яке просить накласти арешт.
Проте, позивач до заяви про забезпечення позову не долучила жодних доказів, які б свідчили про належність автомобілів «Skoda» /д.н.з. НОМЕР_1 / та «Mitsubisi» /д.н.з. НОМЕР_2 /, а також частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2 . Не надано також доказів наявності у відповідачки відкритих рахунків у вказаних банківських установах.
Посилання заявниці на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.03.2025 р. у справі №742/207/25 не може бути прийнято як належний доказ, оскільки без витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд позбавлений можливості перевірити актуальність даних про власника вказаного житлового будинку на момент звернення із заявою.
Враховуючи, що до суду не надано допустимих і достатніх доказів належності на праві власності відповідачеві будь-якого майна, а також інформації щодо відкритих банківських рахунків для можливості оцінки співмірності можливих заходів забезпечення позову, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, та на підставі ч.10 ст.153 ЦПК України, підлягає поверненню заявнику без розгляду по суті.
Керуючись ст.149 -153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - повернути позивачу.
Копію ухвали направити для відома всім учасникам справи.
Роз'яснити заявниці, що відповідно до ч.11 ст.153 ЦПК України повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє її права повторно звернутися до суду з такою заявою після усунення недоліків, визначених судом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Г. Павлов