Справа № 535/1195/25
Провадження № 2/535/615/25
12 грудня 2025 року с-ще Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області
у складіголовуючого - суддіМальцева С.О.
Справа № 535/1195/25
Найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб):
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
третя особа: Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Лапочка Раїса Олексіївна, адреса: Полтавська область, Полтавський район, с-ще Котельва, вул. Полтавський шлях, 210а;
розглянув заяву про забезпечення позову,
установив:
10 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лазаренко О.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якій просять визнати недійсним Договір дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 вересня 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Лапочкою Р. О. за реєстровим №1732.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 12.12.2025 відкрито провадження у справі.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач ОСОБА_1 просить накласти заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровану за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2798165953080.
В обґрунтування заяви позивач вказала, що до Котелевського районного суту Потавської області полано позовну заяву щодо визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 вересня 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Лапочкою Р. О. за реєстровим №1732.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 була власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Котелевською державною нотаріальною конторою Полтавської області 18 листопада 1994 року за реєстровим №2013.
18 вересня 2023 року між нею та її сином, ОСОБА_2 ( надалі Відповідач) ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв у дар належну ОСОБА_1 трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 житловою площею 44,4 кв.м., загальною площею 69,3 кв.м., який було посвідчено приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Лапочкою Р. О. за реєстровим N? 1732.
ОСОБА_1 є особою похилого віку, на момент вчинення оскаржуваного правочину їй було 80 років. Починаючи з 2017 року стан здоров?я позивача значно погіршився. 04 травня 2017 року позивача госпіталізовано до Котелевської ЦРЛ де вона перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом гострий інфаркт міокарду, розповсюджений передньо-базальний, кардіогенний шок, трамболізис. У 2018 році було виявлено новоутворення, що призвело до госпіталізації, та, як наслідок хірургічного втручання. 17 березня 2022 року ОСОБА_3 було госпіталізовано та встановлено діагноз хронічна серцева недостатність.
Позивач не мала наміру дарувати квартиру та вважала, що між нею та відповідачем було укладено договір довічного утримання, за умовами якого її буде забезпечено довічним у триманням та доглядом до смерті.
Відповідач запевнив позивача, що про умови, щодо довічного догляду та утримання, вони домовились, необхідно лише нотаріально оформити домовленість.
Дана квартира є її єдиним житлом де вона має змогу проживати. Після укладення договору дарування позивач продовжувала та продовжує проживати у даній квартирі, передача квартири фактично не відбулася, що підтверджує реальні наміри ОСОБА_1 на укладення договору довічного утримання, а не договору дарування.
Відповідач, після укладення договору дарування, деякий час допомагав позивачу.
Проживав та був зареєстрований за даною адресою, що в свою чергою, створювало для позивача беззаперечне враження, що відповідач здійснює за нею догляд відповідно до умов договору довічного утримання. Про те, що укладено було договори дарування, а не договір довічного утримання, позивач дізналася тільки після конфлікту з відповідачем в липні 2025 року, під час якого, останній повідомив, що власником квартири є він, розпоряджатися даною квартирою може на власний розсуд, а позивач там ніхто та на неї немає жодних прав.
Після сварки відповідач виїхав з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та перестав доглядати, і допомагати позивачу.
Предметом у даній справі є визнання договору дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 вересня 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Лапочкою Р. О. за реєстровим №1732 недійсним.
Проте, відповідач у будь-який час може відчужити спірне майно на користь іншої особи, про що повідомляв особисто.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Тому дану заяву суд розглядає без повідомлення сторін.
Вирішуючи зазначену заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При застосуванні заходів забезпечення позову суд має виходити із засад розумності, справедливості, добросовісності та із співмірності засобів забезпечення позову з розміром позовних вимог.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18 вересня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Лапочкою Р.О., зареєстровано за ОСОБА_2 .
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому оспорює правомірність набуття відповідачем прав власності на вказану квартиру.
Згідно п.1 та 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 вересня 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Лапочкою Р. О. за реєстровим №1732, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з роз'ясненнями п. 4 цієї Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З врахуванням викладеного, застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
З урахуванням встановлених обставин справи та беручи до уваги предмет спору і зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення позову, суд вважає достатнім встановлення заборони щодо відчуження спірного майна.
Застосування таких заходів забезпечення позову буде співмірним з предметом позову та не становитиме надмірний тягар для власника у зв'язку з обмеження його правомочностей власності.
Тому заяву про забезпечення позову слід задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст.149, 153 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити повністю.
У порядку забезпечення позову накласти заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровану за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2798165953080.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову направити до відома заявнику ОСОБА_1 , приватному нотаріусу Полтавського районного нотаріального округу Лапочка Раїса Олексіївна.
Роз'яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Мальцев