Справа № 420/17240/25
12 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечения за період з 02.09.2020 по 02.03.2021 включно.
зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечения за час затримки остаточного розрахунку за період 02.09.2020 по 02.03.2021 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01 вересня 2016 року по 01 вересня 2020 року проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, у тому числі з 16.06.2017 по 31.01.2018 у військовій частині НОМЕР_1 , з 01.09.2016 по 14.06.2017, з 14.06.2018 по 01.09.2020 - в НОМЕР_3 прикордонному загоні. Наказом від 01.09.2020 № 418-ОС начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України позивача, прапорщика, остання штатна посада - інспектор прикордонного контролю 2 категорії, водія 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 категорії (тип Б) звільнено в запас Збройних сил України за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу». Водночас, під час проходження військової служби в період з 16.06.2017 року по 31.01.2018 року, в порушення вимог ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 1, ч. 1,5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», 3 прикордонними загоном йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення. На виконання рішень суду по справі № 420/26113/24, 29.04.2025 року прикордонним загоном перераховано 27661,34 грн. При цьому, при виплаті вищевказаної суми у відповідача виник обов'язок виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення, тому він звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 09.06.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
26.06.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач з військової частини НОМЕР_1 не звільнявся. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.09.2020 по 02.03.2021, позивач посилається на положення статей 116, 117 КЗпП України. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також, позивач намагається переконати суд, що звільнився 31.01.2018, хоча наказом від 31.01.2018 №49-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини, а закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України. Проте, обов'язковою умовою для видачі наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв'язку із звільненням з військової частини є наказ про його звільнення з військової служби. Наказу щодо звільнення позивача не приймалось. Наказом від 31.01.2018 №49-ОС позивача з 31.01.2018 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, з подальшим вибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з ІНФОРМАЦІЯ_3 до НОМЕР_3 прикордонного загону, з якого позивач звільнився. Таким чином, позивач помиляється, посилаюсь в своєму позові на те, що позивач звільнений з військової служби, відповідно вимога щодо стягнення середнього заробітку та взагалі застосування до відповідача відповідальності передбаченої статтями 116, 117 КЗпП України є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
28.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що аргументи відповідача є необґрунтованими та непереконливими.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, в тому числі в період з 16.06.2017 року по 31.01.2018 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 31.01.2018 №49-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом від 01.09.2020 № 418-ОС начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення, прапорщика, ОСОБА_1 інспектора прикордонного контролю 2 категорії, водія 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 категорії (тип Б), звільненого з військової служби в запас наказом начальника прикордонного загону від 31.07.2020 № 361-ос за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №420/26113/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2016 року по 14.06.2017 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов'язано НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2016 року по 14.06.2017 року враховуючи базовий місяць - січень 2008 року; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2017 року по 31.01.2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2017 року по 31.01.2018 року враховуючи базовий місяць - січень 2008 року.
Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №420/26113/24, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року залишено без змін.
29.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №420/26113/24, яке набрало законної сили, Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2017 року по 31.01.2018 року у розмірі 28006,79 грн.
Позивач вважає, що дії відповідача стосовно затримки розрахунку при звільненні з 02.09.2020 по 02.03.2021 є протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції на час виключення позивача зі списків) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Так, пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статей 116 та 117 КЗпП України.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що наказом від 01.09.2020 № 418-ОС начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення, прапорщика, ОСОБА_1 інспектора прикордонного контролю 2 категорії, водія 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 категорії (тип Б), звільненого з військової служби в запас наказом начальника прикордонного загону від 31.07.2020 № 361-ос за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу».
Отже, позивач ОСОБА_1 звільнявся зі служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 31.01.2018 №49-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тобто, позивач ОСОБА_1 після виключення зі списків особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону не звільнявся з військової служби, а продовжив проходити військову службу, що унеможливлює застосування до відповідача відповідальності, передбаченої нормами статті 117 КЗпП України.
За таких підстав, прийняття Одеським окружним адміністративним судом рішення від 28 січня 2025 року у справі №420/26113/24, не змінює того, що згідно приписів ст.ст. 116 та 117 КЗпП України відповідний роботодавець несе відповідальність за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, саме під час звільнення з військової служби, та, відповідно, не свідчить про наявність протиправної бездіяльності відповідача та підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечения за час затримки остаточного розрахунку за період 02.09.2020 по 02.03.2021 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Андрухів
.