12 грудня 2025 рокусправа № 380/15778/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частино НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту лейтенанта ОСОБА_1 зареєстрованого за номером 31243 від 21.12.2024 про звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі пункту «в» частини третьої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення лейтенанта ОСОБА_1 на підставі поданого ним рапорту зареєстрованого за номером № 31243 та доданих документів до нього від 21.12.2024, згідно пункту «в» частини третьої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 08.08.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем за мобілізацією, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , призначений Наказом Головнокомандувача збройних сил України № 2871 від 05.12.2023 на посаду заступника командира навчальної роти з морально-психологічного забезпечення. Позивача з 18.02.2025 згідно наказу № 57 командира військової частини НОМЕР_1 призначено на посаду заступника командира роти управління з ПДП.
Після розірвання шлюбу між його батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відповідно до рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15.07.2024 у справі №459/1628/24, позивач змушений самостійно здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю II групи.
Позивач через свого представника подав 14.11.2024 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту «в» частини третьої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме - через наявність поважних причин, що передбачають можливість звільнення під час дії воєнного стану, за умови відсутності бажання продовжувати військову службу. Причиною є необхідність здійснення постійного догляду за рідним батьком з інвалідністю II групи.
14 листопада 2024 року разом із рапортом про звільнення з військової служби представником Позивача до Відповідача було надіслано адвокатський запит з проханням надати інформацію щодо розгляду поданого рапорту.
Відповідач рапорт позивача не розглянув, відповіді на адвокатський запит не надав.
Позивач вважає, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позов.
Відповідач отримав через електронний кабінет адміністративний позов 01.08.2025 та ухвалу про відкриття провадження у справі 10.08.2025, проте не скористався правом подання відзиву.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовослужбовцем за мобілізацією, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , призначений Наказом Головнокомандувача збройних сил України № 2871 від 05.12.2023 на посаду заступника командира навчальної роти з морально-психологічного забезпечення.
Згідно наказу № 57 командира військової частини НОМЕР_1 позивача з 18.02.2025 призначено на посаду заступника командира роти управління з ПДП.
Позивач 14.11.2024 підписав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту «в» частини третьої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме - через наявність поважних причин, що передбачають можливість звільнення під час дії воєнного стану, за умови відсутності бажання продовжувати військову службу. Причиною є необхідність здійснення постійного догляду за рідним батьком з інвалідністю II групи.
До рапорта додав копії наступних документів: паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 ; паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_3 ; довідка МСЕК про наявність II групи інвалідності у ОСОБА_3 ; висновок ЛКК №464 про необхідність догляду за ОСОБА_3 ; довідки ЛКК №475 від 02.09.2024 про необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_3 ; акт про проведення обстеження сім'ї №1061 від 11.09.2024 на підтвердження мого догляду за ОСОБА_3 ; довідку з місця реєстрації та проживання №2881 від 23 жовтня 2024 року; посвідчену Державним нотаріусом заяву ОСОБА_3 щодо відсутності членів І та II ступеня спорідненості, які відповідно до закону зобов'язані доглядати за ОСОБА_3 ; рішення про розлучення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; посвідчення офіцера ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 .
Зазначений рапорт надісланий представником позивача адвокатом Шокарєвою Альоною Вікторівною засобами поштового зв'язку адресату: «Військова частина НОМЕР_1 адреса для листування не відома; до відома та перенаправлення ІНФОРМАЦІЯ_3 » як додаток до адвокатського запиту від 14.11.2024, у якому адвокат зазначила:
«…У зв'язку з наданням правової допомоги ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно договору про надання правової допомоги ДДМ/2024 від 29.10.2024 року та керуючись ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прошу надати інформацію стосовно результатів розгляду рапорту від 14.11.2024 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 військовослужбовця, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а саме повідомити та надати інформацію щодо можливості звільнення з військової служби під час воєнного стану відповідно до пункту в) частини 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за рідним батьком із числа осіб з інвалідністю II групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наразі молодший лейтенант ОСОБА_1 перебуває в м. Житомир на полігонні на злагоджені та переведений з військової частини НОМЕР_4 у в/ч НОМЕР_5 на посаду офіцера групи психологічного супроводу та підтримки персоналу.
На підставі вищевикладеної о прошу надати наступну інформацію:
Витяг з наказу про його включення до складу військової частини НОМЕР_1 ;
Повідомити про результати розгляду рапорту про звільнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 …
Додатки:
Рапорт молодшого лейтенанта ОСОБА_1 від 14.11.2024 з додатками до нього.
Ордер представника та свідоцтво…».
Відповідно до квитанції Укрпошти та опису вкладення, адвокатський запит, до якого долучений рапорт позивача із додатками переданий на пошту 18.11.2024.
Представник позивача стверджує, що 05 грудня 2024 року повторно надіслала до відповідача адвокатський запит, в якому, окрім вимоги надати відповідь щодо розгляду рапорту про звільнення, містилося також прохання провести службове розслідування з приводу безпідставного ігнорування законних підстав звільнення позивача, передбачених чинним законодавством України, проте доказів такого надіслання суду не надала.
Не отримавши результат розгляду рапорта, позивач через свого представника, звернувся до суду.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд застосовує наступні правові норми.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний на території України, який продовжений як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Суд наголошує, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Як встановлено судом, позивач вказує про те, що виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пункту в) частини 3 статті 26 Закону № 2232-ХІІ через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі- Наказ № 531).
Згідно пункту 1 розділу 2 Наказу № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Пунктом 1 розділу Наказу № 531 передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Відповідно до пункту 9 розділу 3 Наказу № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім'я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань не пізніше 14 днів з дня подання такого рапорту.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом в) частини 3 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких, зокрема така обставина, що визначена позивачем.
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 18.11.2024 представником позивача засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, до адресата ІНФОРМАЦІЯ_4 -штурмових військ ЗСУ направлений адвокатський запит представника позивача, до якого доданий рапорт про звільнення ОСОБА_1 від 14.11.2024.
Разом з тим законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав. При цьому жодною нормою чинного законодавства не передбачено можливості звернення з таким рапортом представника особи, яка проходить військову службу. Сутність та зміст таких правовідносин передбачає необхідність особистого написання військовослужбовцем та подання/направлення відповідного рапорту.
Тому, розглядаючи дану справу, суд звертає увагу на те, що рапорт на звільнення позивача з військової служби був від його імені направлений до військової частини не ним особисто, а його представником (адвокатом), що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Також суд зауважує, що позивач жодним чином не обґрунтовує причини неможливості подання ним особисто свого рапорта на звільнення по команді його безпосередньому командиру, натомість рапорт військовослужбовця, який проходить службу у АДРЕСА_1 , засобами поштового зв'язку надсилає його адвокат із м. Запоріжжя.
Як вбачається з позову, позивач пов'язує порушення своїх прав з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду його рапорту про звільнення.
Проте, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів тримання відповідачем ні адвокатських запитів, ні рапорту позивача про звільнення.
При цьому, суд зауважує, що в цій справі, з огляду на предмет і підстави позову, визначені позивачем, не є об'єктом дослідження наявність чи відсутність у позивача права на звільнення з військової служби.
З аналізу норм, які регулюють подання рапорту по команді, вбачається, що у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту прямими командирами, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі і так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відтак, суд резюмує, що у будь-якому випадку остаточне рішення (позитивне чи негативне) за одержаним рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути прийняте командиром військової частини або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у цій справі.
Разом із тим суд зауважує, що позивач не позбавлений права порушити питання про своє звільнення з військової служби, подавши рапорт із необхідними документами особисто по команді своєму безпосередньому командиру.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна