12 грудня 2025 року м.Київ № 320/56281/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження заяву відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у періоди з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року 01 січня 2024 по 18 серпня 2025 року у належному розмірі;
- зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;
- зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 3 432,49 грн.) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 серпня 2025 року включно в розмірі 243 494,61 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору за період до 01.12.2024 та 5% військового збору з 01.12.2024 до дати звільнення) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за 95 календарних днів невикористаної основної відпустки, щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3 432,49 грн;
- зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за 95 календарних днів невикористаної основної відпустки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3 432,49 грн., з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Ухвалою суду від 20.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
До суду від представника Державної служби України з надзвичайних ситуацій надійшла заява про залишення позову без розгляду, яка обґрунтована пропуском позивачем строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України, який становить три місяці з дня, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав. При цьому представник Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернув увагу на те, що позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, яке є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому випадку знав про розмір отримуваного грошового забезпечення впродовж спірного у даній справі періоду.
Розглянувши подану позивачем заяву, перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як свідчать обставини даної справи, спір у ній виник у зв'язку з тим, що впродовж періоду проходження служби позивачу невірно проводився розрахунок грошового забезпечення. Так, позовні вимоги за цим позовом стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення; одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану основну відпустку у період проходження служби цивільного захисту з 01.12.2015 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по дату звільнення 18.08.2025.
Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 Кодексу законів про працю України, яка містить спеціальні для даних спірних правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відтак, до 19 липня 2022 року Кодексу законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Тобто, протягом спірного у даній справі періоду з 05 листопада 2020 року по 19 липня 2022 року діяла норма частина другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка передбачала, що строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Натомість починаючи з 19 липня 2022 року для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоплачених сум заробітної плати передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ.
Водночас суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23) відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах, та висловив нову правову позицію щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (в частині періоду до 19 липня 2022 року), а саме: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин).
При цьому у цій же постанові Верховний Суд наголосив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Отже, саме дата вручення позивачу зазначеного документа і є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. При цьому визначення моменту вручення грошового атестата (іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності (пункти 77-79 постанови).
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, звільнення позивача з військової служби у відповідача відбулось 18.08.2025.
Грошовий атестат №15 був складений відповідачем 20 серпня 2025 та в цей же день вручений позивачу.
Відповідно, враховуючи діюче на час звернення позивача до суду положення статті 233 Кодексу законів про працю України, тримісячний строк звернення позивача до суду з цим позовом тривав з 19 серпня 2025 року (наступного дня після звільнення з військової служби) по 19 листопада 2025 року.
Позивач (через свого представника) звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду з використанням засобів електронного судочинства через підсистему ЄСІТС 14 листопада 2025 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не пропущено тримісячний строк звернення, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, а тому безпідставними є доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025. У вказаному рішенні суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 240, 241, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника Державної служби України з надзвичайних ситуацій про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Лисенко В.І.