11 грудня 2025 року м. Київ № 320/29811/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині ненадання ОСОБА_1 відповідного часу для відпочинку в кількості 187 (сто вісімдесят сім) днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку в кількості 187 (сто вісімдесят сім) днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у розмірі середньомісячного грошового забезпечення станом на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (05.05.2025).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
07 вересня 2025 року позивачем через систему «Електронний суд» подана відповідь на відзив (зареєстровано 08.09.2025).
У відповіді на відзив позивачем, серед іншого, заявлено клопотання про витребування у військової частини НОМЕР_1 :
- Витяги (копії) наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022, за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
- копії рапортів про виконання ОСОБА_1 службових обов'язків для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Поряд з цим, позивачем заявлено клопотання про направлення до Верховного Суду подання про розгляд справи №320/29811/25 як зразкової.
Ознайомившись із клопотанням позивача про витребування доказів, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 80 КАС передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина друга статті 80 КАС).
Суд акцентує, предметом спору у справі, що розглядається, є питання наявності правових та фактичних підстав для виплати позивачу компенсації за ненадання відповідного часу для відпочинку пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у розмірі середньомісячного грошового забезпечення.
Разом із тим, клопотання позивача не містить чітких посилань на обставини, які може підтвердити інформація (відомості) та документи (письмові докази), які просить він витребувати, або які аргументи вони можуть спростувати, у взаємозв'язку з предметом дослідження у даній справі.
Відповідно до статті 73 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Також, в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 80 КАС України не зазначено заходи, яких заявник вжив для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання таких доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Вирішуючи клопотання про передачу справи на розгляд до Верховного Суду, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України типові адміністративні справи це:
- адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги (пункт 21);
- зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення (пункт 22).
Порядок і умови ініціювання та вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі наведені у статті 290 КАС України.
У відповідності до частини першої статті 290 КАС України, якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
Приписами частини другої статті 290 КАС України визначено, що у поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи.
Таким чином, звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд конкретної адміністративної справи як зразкової є правом (а не обов'язком) суду, у провадженні якого перебуває певна кількість типових справ.
Також слід зазначити, що інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні відносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень.
Лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ та їх значна кількість є підставою для висновку про доцільність звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд справи як зразкової задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовчої практики у певній категорії спірних відносин та швидкого розгляду великої кількості однотипних справ.
З урахуванням наведеного, суд не вважає доводи позивача обґрунтованими та не вбачає доцільності звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд цієї справи як зразкової.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про направлення даної справи до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд як зразкової.
Керуючись ст.ст. 80, 243, 248, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.
2. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення до Верховного Суду подання про розгляд справи №320/29811/25 як зразкової відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Жукова Є.О.