12 грудня 2025 рокуСправа №160/24388/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
25 серпня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25 липня 2025 року о/р 912480115521 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку по Списку №2, згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №15/2018(746/15).2.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 17.07.2025 року з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
17 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №912480115521 від 25.07.2025 року «Про відмову в переході на інший вид пенсії» оскільки ОСОБА_1 не досягла необхідного пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ОСОБА_1 вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №912480115521 від 25.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 з 17.07.2025 року в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вона досягла необхідного пенсійного віку та має достатній пільговий та страховий стаж, у зв'язку з чим позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/24388/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12 вересня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№48367/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058.
25.07.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №912480115521 про відмову в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058, з урахуванням наступних правових норм та фактичних обставин.
Відповідно до статті 10 Закону №1058 особа, яка має право на різні види пенсій призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
При цьому за власним бажанням можна змінити вид пенсії.
Відповідно до статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду на інший здійснюється із дня подання заяви з усіма необхідними документами на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що містяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, отриманих органами Пенсійного фонду.
Законом України від 03.10.2017 року №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» доповнено Закон №1058 Розділом ХVII «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», що регулює питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років окремим категоріям громадян - стаття 114.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таким чином, положення Закону №1788 в частині визначення права та призначення пенсії за віком пільгових умовах застосуванню не підлягають.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з яких не менше 10 років на зазначених посадах.
Працівникам, зокрема, жінкам які не мають необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу (5 років) на зазначених роботах, та відповідний страховий стаж пенсії на пільгових умовах призначається із зменшенням пенсійного віку, визначеного частиною 1 статті 26 Закону №1058, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
На підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 склав 32 роки 10 місяців 03 дні.
Пільговий стаж за Списком №2 склав 5 років 08 місяців 16 днів.
До пільгового стажу роботи за Списком №2 зараховано період роботи згідно із довідкою від 29.08.2022 року №27.
На день подання заяви про переведення на інший вид пенсії вік ОСОБА_1 становить повних 52 роки.
Позивач має право на зменшення пенсійного віку на 2 роки.
З урахуванням статей 26, 114 Закону №1058 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійний вік повинен складати 58 років.
Тобто право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку настане з 07.06.2030 року.
З урахуванням викладеного, Головним управлінням в Миколаївській області прийнято рішення від 25.07.2025 року №912480115521 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію на пільгових умовах за нормами Закону №1058, оскільки відсутній необхідний пенсійний вік згідно пункту 2 статті 114 Закону № 1058.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року залучено до участі у справі №160/24388/25 у якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, місто Дніпро, 49094) та розгляд адміністративної справи №160/24388/25 розпочати спочатку.
13 листопада 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№60304/25, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
17.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перехід на інший вид пенсії за віком Список №2.
Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Преамбулою положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що положення цього Закону застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, для призначення пенсії особі необхідно було до 11.10.2017 року.
Таким чином, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 з моменту набрання законної сили Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 11.10.2017 року, а тому рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на осіб у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах, виникло до 11.10.2017 року.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 N 2148-VIII на час звернення за призначенням пенсії є діючим та не визнаний неконституційним повністю або в його окремій частині.
Станом на 11.10.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 45 років та не досягла пенсійного віку, встановленого пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (50 років).
На час звернення за призначенням пенсії 17.07.2025 року, ОСОБА_1 досягла повних 52 роки та не досягла пенсійного віку, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (55 років).
На дату звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років, а отже, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.
На підставі вищевикладеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.07.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
17 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №912480115521 від 25.07.2025 року «Про відмову в переході на інший вид пенсії» оскільки ОСОБА_1 не досягла необхідного пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та додатково повідомлено наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з яких не менше 10 років на зазначених посадах.
Працівникам, зокрема, жінкам які не мають необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу (5 років) на зазначених роботах, та відповідний страховий стаж пенсії на пільгових умовах призначається із зменшенням пенсійного віку, визначеного частиною 1 статті 26 Закону №1058, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
На підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 склав 32 роки 10 місяців 03 дні.
Пільговий стаж за Списком №2 склав 5 років 08 місяців 16 днів.
До пільгового стажу роботи за Списком №2 зараховано період роботи згідно із довідкою від 29.08.2022 року №27.
На день подання заяви про переведення на інший вид пенсії вік ОСОБА_1 становить повних 52 роки.
Позивач має право на зменшення пенсійного віку на 2 роки.
З урахуванням статей 26, 114 Закону №1058 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний вік повинен складати 58 років.
Тобто право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку настане з 07.06.2030 року.
ОСОБА_1 вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №912480115521 від 25.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 з 17.07.2025 року в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вона досягла необхідного пенсійного віку та має достатній пільговий та страховий стаж, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
09 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення, зокрема жінками, 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).
Судом встановлено, що саме це Рішення Конституційного Суду України у справі №1-р/2020 покладено в основу позовних вимог.
ОСОБА_1 вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягнення нею 52 років вона має право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з яких не менше 10 років на зазначених посадах.
Працівникам, зокрема, жінкам які не мають необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу (5 років) на зазначених роботах, та відповідний страховий стаж пенсії на пільгових умовах призначається із зменшенням пенсійного віку, визначеного частиною 1 статті 26 Закону №1058, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Натомість відповідач керується Законом №1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII) за яким пенсійний вік становить 55 років та зазначає, що позивач матиме право по досягненню 55-річного віку та при наявності страхового стажу не менше 25 років, та пільгового стажу
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
При цьому, статтею 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, в статті 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 13 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції, пунктом "б" якої, зокрема, передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, в Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Крім того, пункт «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Таким чином, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Вказана норма набула чинності з 01.04.2015 року.
Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У пункті 3.1 рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року №1-р/2018).
Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.
У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ №1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23 січня 2020 року).
У пункті 3 резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року №1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.
А отже ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.
Проте положення пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року перешкоджають таким особам у реалізації права на пенсію на пільгових умовах за Законом №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VII.
Щодо права позивача на призначення та отримання пільгової пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011.
Згідно з частиною 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
За такого правового регулювання та встановлених обставин суд доходить висновку, що пункт 2 частини 2 статті 114, абзаци 2, 3 пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV за змістом і правовою природою є такими, що не відповідають Конституції України, тому суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Частиною 1 статті 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління , на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб'єктами владних повноважень у сфері загальнообов'язкового пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 6 Основного закону державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У контексті вимог статей 6, 8, 22, 46, 151-2 Конституції України, рішення Конституційного Суду України у справі №1-р/2020 щодо порушень частини першої статті 8 Конституції України внаслідок підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи мають враховуватись всіма суб'єктами владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини.
На думку Європейського суду з прав людини відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».
Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).
Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначенні були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».
Аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Верховного Суду у справі №360/3611/20 від 21 квітня 2021 року.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 3 статті 45 Закону, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
17 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, позивач має право на призначення пенсії за віком з 50 років, однак за умови наявності стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років за Списком №2.
У результаті аналізу заяви та доданих до неї документів відповідачем-1 встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 32 роки 10 місяців 03 дні, пільговий стаж за Списком №2 склав 5 років 08 місяців 16 днів (до пільгового стажу роботи за Списком №2 зараховано період роботи згідно із довідкою від 29.08.2022 року №27).
На день подання заяви про переведення на інший вид пенсії вік ОСОБА_1 становить повних 52 роки.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №912480115521 від 25.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 з 17.07.2025 року в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню, і як наслідок, належним способом захисту в даному випадку є необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.07.2025 року про здійснення переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування покладено на позивача - довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн. згідно платіжної інструкції АТ "Таскомбанк" від 23.08.2025 року.
А отже, пропорційно задоволеним позовними вимогам, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 850,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №912480115521 від 25.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 з 17.07.2025 року в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.07.2025 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 850,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник