Справа №491/79/24
02 грудня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі: головуючої у справі судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
за участю сторін по справі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи служби у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області - Альохіної І.В.,
представника третьої особи органу опіки та піклування Ананьївської міської ради - Платонова С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, треті особи: служба у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, орган опіки та піклування Ананьївської міської ради,
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, треті особи: служба у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, орган опіки та піклування Ананьївської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 вересня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №68. Від даного шлюбу мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 .. Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу між нею та відповідачем за домовленістю позивача з відповідачем їх малолітній син ОСОБА_4 постійно проживав та постійно проживає з позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку, який належить теперішньому чоловіку позивача ОСОБА_5 , з яким позивач уклала шлюб, який зареєстрований Ширяївським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06 квітня 2021 року. Позивач спільно з чоловіком ОСОБА_5 повністю опікуються інтересами і потребами дитини, піклуються про нього, займаються вихованням, слідкують за розвитком та здоров'ям дитини. Позивач ніколи не перешкоджала спілкуванню батька ОСОБА_3 з дитиною. Син відвідує Ширяївський заклад дошкільної освіти «КАЗКА» (Ясла-Садок), та характеризується позитивно. Крім цього відповідно до характеристики вказаного дошкільного закладу зазначено, що хлопчика виховує мати з вітчимом, цікавляться успіхами та досягненнями дитини, співпрацюють з вихователем з питань виховання та навчання. Батько хлопчика ОСОБА_3 , участі у вихованні дитини не приймає, в дитячий садок не приходить, жодного разу не спілкувався з вихователем. Стан здоров'я дитини відмінний. Володіє знаннями. Увага стійка, пам'ять розвинена добре, мислення відповідає віку. Програму засвоює на достатньому рівні. Мовлення виразне, немає порушень звуковимови. Активний, поступливий, поведінка спокійна, адекватна ситуації. Позивач повністю віддає дитині свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку дитини. Окрім відвідин дошкільного навчального закладу, вона з сином грає у розвиваючі ігри, ходить на прогулянки, допомагає з завданнями тощо. Батько дитини жодного разу не приходив до сина не брав його гуляти, тобто жодним чином участі у вихованні та й взагалі, в житті дитини, не брав та не бере. Місце проживання відповідача на даний час невідоме. Також невідомий спосіб його життя, чи працює він. Відповідач жодним чином участі у вихованні та становленні сина як особистості, не бере. Такі дії відповідача завдають моральної шкоди здоров'ю позивачу й дитині. Увесь час дитина проживала з позивачем, вона займалась її вихованням та піклуванням, водила і водить сина до садочку, син прив'язаний до неї, відповідач ніколи не залишався з сином, не виявляв проявів самостійного виховання сина. За час спільного проживання відповідач зарекомендував себе з негативної сторони, а саме ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків. Також з його сторони була відсутність турботи про розвиток дитини та ігнорування потреб сина. За весь час навчання в дошкільному закладі дитини, батько жодного разу не відвідав сина, допомоги в вихованні та утриманні дитини не надавав.
У зв'язку з наведеним позивач звернулася з вказаним позовом до суду та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 25 червня 2024 року було відкрито провадження у справі та вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Зокрема, в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачеві було роз'яснено про його процесуальні права передбачені ч.8 ст.178 та ст.193 ЦПК України, а саме про право на подання відзиву на позовну заяву та пред'явлення зустрічного позову.
Крім того, було роз'яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі третім особами, що у відповідності до положень статті 181 ЦПК України вони мають право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву, у строк визначений відповідачу для подання відзиву.
22 липня 2024 року засобами поштового зв'язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками до нього, в якому з відповідними обґрунтуваннями відповідач просить позовні вимоги залишити без задоволення. Зазначене відповідач обґрунтовує тим, що він з позовними вимогами не погоджується та заперечує проти їх задоволення. Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що він не приймає участі у вихованні сина, є неправдивими. Так, після розірвання шлюбу між ним та позивачем позивач поїхала на постійне місце проживання до смт. Ширяєве до свого майбутнього чоловіка, а відповідач залишився проживати за попередньою адресою. При цьому він періодично бачився з сином з дозволу відповідача та забирав його та привозив до себе додому на декілька днів, ходив з ним на прогулянки, вони разом їздили до м. Одеса до рідної тітки, де сину при цьому було весело комфортно, про що надав фото та відео. Відповідач зазначає, що він належним чином виконує рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року та вчасно і в повному обсязі сплачує аліменти на утримання сина, розмір яких визначений вказаним вище рішенням, що також вказує на той факт, що він не ухиляється від виконання покладених на нього законом батьківських обов'язків. Також відповідач вказує, що неодноразово за власно ініціативно перераховував грошові кошти на рахунок позивача на утримання їхнього сина. Заборгованості по аліментам він не має. Відповідач зазначає, що під час спільного подружнього життя з позивачем він був офіційно працевлаштований, отримував заробітну плату, за рахунок якої повністю забезпечував сім'ю, зокрема, сплачував за оренду квартири, комунальні послуги та все інше, що необхідно для сімейного життя. Він завжди знаходив час для сім'ї, особливо для сина. При цьому, позивач на той час не працювала. Відповідач зазначає, що навіть після звільнення з роботи він знаходив способи вчасної та повної сплати аліментів на утримання сина. Відповідач вказує, що 30 серпня 2023 року він був зарахований на службу до Національної гвардії України, а тому останнім часом не мав можливості з поважних причин особисто спілкуватися з сином, однак спілкувався по телефону. Позивач з грудня 2023 року не дозволяє йому спілкуватися з сином. Відповідач також вказує, що ніколи не забуває про сина. Так, на день народження сина ІНФОРМАЦІЯ_2 він через свою матір передав йому подарунки, у липні 2024 року також надіслав сину подарунки. Відповідач вказує, що він ніяким чином не ухиляється від виконання батьківських обов'язків, мав та має бажання приймати участь у вихованні свого сина та спілкуванні з ним, піклуватись про його фізичний і духовний розвиток, а також забезпечувати матеріально.
В подальшому, 17 жовтня 2024 головуючою суддею у справі після виконання всіх завдань, визначених в ст.189 ЦПК України було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що відповідач не цікавиться своїм сином, не виконує батьківські обов'язки. Вона на протязі п'яти років самостійно виховує сина, вона займається його лікуванням, якого син потребує з дитинства. Відповідач не приділяє уваги сину. Останні два роки відповідач взагалі не спілкується з сином, не цікавиться ним. Відповідач не відвідує дитячий садок, до якого ходить їхній син, дає дитині обіцянки, які в подальшому не виконує та таким чином травмує дитину. Приблизно два роки тому син бачився з бабусею. Відповідач останній раз бачив сина до війни, вона з сином приїжджала в м. Ананьїв, та відповідач забирав сина і водив його до цирку на декілька годин. Аліменти відповідач інколи сплачує. Позивач зазначила, що батько не приїжджав на дні народження сина та інші свята, лише телефонував. На п'ятиріччя сина телефонував, на день народження, на шестиріччя сина прийшла посилка. Відповідач знаходився на військовій службі, зі слів він зараз має статус особи, яка самовільно залишила військову частину. Вона на теперішній час займається вихованням сина ОСОБА_4 разом з теперішнім чоловіком.
Представник позивача - адвокат Юраш І.О., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН №1368152 від 21 травня 2024 року та договору про надання правничої допомоги від 21 травня 2024, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, а також підтримала пояснення позивача. Також пояснила, що позивач та відповідач уклали шлюб. У шлюбі у них народився син ОСОБА_6 . На початку 2019 року між позивачем та відповідачем погіршилися відносини, у зв'язку з чим за позовом позивача судом шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та вказаним рішенням також було стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_6 . Після звернення позивача до суду з вказаним позовом відбулося засідання комісії органу опіки та піклування Ананьївської міської ради з розгляду питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_6 . Відповідачем було надано комісії довідку про те, що він проходить військову службу та вказана довідка була датована 2023 роком, однак завірена відповідачем у 2024 році, однак вони надали докази того, що на даний час він перебуває у СЗЧ. Крім того відповідач не здійснив жодних дій, щоб змінити свою поведінку та спілкуватися з дитиною за час розгляду справи в суді. Подача відзиву на позовну заяву ще не означає наявність у нього інтересу у вихованні та утриманні сина. ОСОБА_6 не пам'ятає свого батька, про що зазначив під час надання пояснень в судовому засіданні. З початку війни відповідач не бачився з сином, що підтвердили свідки зі сторони позивача, а лише сплата аліментів на свідчить про належне і достатнє виконання своїх батьківських обов'язків. В зв'язку з цим вони вважають, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, однак суд бере до уваги його клопотання від 18 липня 2024 року, в якому відповідач просив розгляд справи здійснити без його участі та без участі його представника (а.с.114).
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Ананьївської міської ради - Платонов С.І., в судовому засіданні пояснив, що згідно наявної характеристики та інших документів стан дитини нормальний. Позивач протягом останніх трьох років хотіла позбавити відповідача батьківських прав задля усиновлення дитини її новим чоловіком, оскільки батько дитини не приймає участі у вихованні дитини. Відповідач подає відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що бачився з сином, брав його до себе, надає кошти на його утримання тощо. На момент складення органом опіки та піклування відповідного висновку була інформація про те, що відповідач проходить військову службу в лавах Збройних Сил України. Між позивачем та відповідачем наявні неприязні стосунки, однак не було доведено умисне ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Була інформації, що відповідач у СЗЧ, однак аліменти на утримання сина сплачує, а мати не дає можливості відповідачу спілкуватися з сином. Також необхідно враховувати найкращі інтереси дитини. Недостатнє спілкування відповідача з дитиною не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Крім того, поданий відповідачем відзив на позовну заяву вказує на інтерес відповідача до свого сина. На підставі викладеного просить врахувати висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав та відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, з посиланнями на позиції Верховного Суду зазначив, що сам факт ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків має виражатись саме в умисному ухиленні від виконання таких обов'язків, тобто, коли батько, мати не приймають участі у вихованні та утриманні дитини, тобто, має бути винна поведінка, яку неможливо змінити. Як було зазначено вище, відповідач всіма можливими способами намагається приймати участь у вихованні та утриманні свого сина, не має заборгованості по сплаті аліментів, що вже вказує на відсутність ознак ухилення його від виконання батьківських обов'язків, однак позивач зі свого боку перешкоджає позивачу в деякій частині виконувати свої обов'язки, як батька дитини, повністю обмежила відповідача у спілкуванні з сином, зокрема, по телефону, а перебування відповідача у СЗЧ не означає його ухилення від виконання батьківських обов'язків. Також доповнив, що розглядаючи документи, додатні до позовної заяви, було виявлено, що була відсутня довідка про наявність заборгованості за аліментами. Також згідно характеристики дитини, яку було надано з ясла-садочку "КАЗКА", не вказано жодних зауважень щодо поведінки дитини, його стану здоров'я. Просить звернути увагу суду на те, що мати, перебуваючи на засіданні комісії органу опіки та піклування, повідомила, що хотіла позбавити батька батьківських прав протягом трьох років, що передували її зверненню до суду. Те, що дитина бажає носити прізвище « ОСОБА_7 », не є підставою для позбавлення його батька батьківських прав. Під час спілкування з дитиною, хлопчик постійно дивився на мати. Озвучена думка дитини не є підставою для позбавлення батьківських прав, це крайня міра. Встановити зв'язок з ОСОБА_8 не вдалось можливим, оскільки він перебував у ЗСУ. Відповідач у відзиві зазначає що заперечує проти позовних вимог. Під час засідання комісії ОСОБА_9 не міг бути присутнім з об'єктивних причин. Спілкування батька з дитиною не відбувається саме через неприязні стосунки між матір'ю та батьком дитини. В даному випадку батько намагається підтримувати контакт із сином, але мати перешкоджає їх спілкуванню. Батьки мають рівні права. Дитина має право на спілкування з обома батьками. Просить врахувати висновок ООП та відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є безпідставними та не відповідають інтересам дитини.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, в судовому засіданні зазначила, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться сином, не приділяє йому належної уваги, не займається його вихованням, хоча позивач не змінювала місце проживання та навчання сина, вважають за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 ..
Частиною 1 ст.223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 2 ст.223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з'явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
При цьому, враховуючи наявність клопотання відповідача про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позовну заяву, в яких він висловлює свою позицію щодо позовних вимог, а також висновку третьої особи - органу опіки та піклування Ананьївської міської ради, присутність представника служби у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.
Суд дослідивши матеріали справи та надані сторонами у справі письмові докази, заслухавши позивача та її представника, представників третіх осіб, взявши до уваги клопотання відповідача та поданий відзив на позовну заяву, допитавши свідків, вивчивши висновок органу опіки та піклування Ананьївської міської ради щодо недоцільності позбавлення батьківських прав, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, при розгляді справи встановлено:
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 20 липня 2021 року органом 5148 (а.с.6), копією витягу з реєстру територіальної громади №2024/005767724 від 19 травня 2024 року, виданого ДП «Дія», сформованого за заявою ОСОБА_1 (а.с.54).
Відповідачем у справі є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 12 січня 2010 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області (а.с.103-105), витягом з реєстру територіальної громади, наданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №407 від 06 лютого 2024 року (а.с.31).
В судовому засіданні були допитані свідки, викликані до суду за клопотаннями сторін.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що проживає в смт. Ширяєве, є кумами з позивачем. Пояснила, що відповідач як батько дитини, не приймає участі у вихованні дитини. Коли позивач приїхала до смт. Ширяєве, то дитині був 1 рік і вона думала, що дитина від другого чоловіка позивача. Пояснила, що коли батько брав дитину, то дитина після цього була не в належному стані. Свідок пояснила, що позивача знає на протязі п'яти років. Позивач проживає в смт. Ширяєве. Батька дитини вона жодного разу не бачила. Другого чоловіка позивача дитина називає «папа». Свідок зазначила, що пам'ятає, що одного разу через «Нову пошту» був доставлений подарунок дитині від батька. Одного року бабуся дитини (мати відповідача) приїжджала та прийшла до школи, хоча раніше ніколи не приходила, та налякала дитину цим, привезла подарунок, не попередивши при цьому матір дитини. Вони з позивачем разом працюють в одному кабінеті, майже кожен день бачаться, розмовляють про все. Свідок зазначила, що вона записана хрещеною дітей позивача, однак сина позивача не хрестила. ОСОБА_6 вихований, добрий, йде на контакт, відповідальний, добре навчається. Хлопчику зараз сім років. Приблизно два роки тому батько брав останній раз сина до себе в м. Ананьїв, де син перебував два дні. Нещодавно приїжджала лише бабуся дитини.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що проживає в смт. Ширяєве. Позивач доводиться йому невісткою. Вже на протязі шести років позивач проживає з його сином. Син позивача від першого шлюбу зростає фактично на його очах. Перші три роки вони всі жили разом з сином, позивачем та її дитиною. Батько дитини не приїжджав. Декілька разів на рік він вивозив дитину на трасу та відповідач брав сина до себе, після чого дитина знаходилась у відповідача приблизно тиждень. Тоді дитині було три роки, а до цього відповідач сина не забирав. Але це було три роки тому, ще до війни. Пам'ятає, що за останній час начебто один раз відповідач подзвонив, щоб привітати сина з днем народження. Дитину повністю забезпечують позивач з його сином. Раніше ОСОБА_6 називав свого батька ОСОБА_12 , однак наразі не хоче про нього говорити. ОСОБА_6 був психологічно подавлений після виїздів до батька, засмучений. Його лякають та бабуся давить на нього, що заберуть його до м. Ананьїв. Свідок пояснив, що зі слів знає про приїзд бабусі ОСОБА_6 до школи, де він навчається, і там вона давала йому подарунки в казала, що вони заберуть його до м. Ананьїв. Після цього ОСОБА_6 злякався, знервований, через що вони навіть консультувалися з лікарем. Свідок зазначив, що лише після подачі вказаного позову до суду відповідач та бабуся дитини «загадали» про дитину. Також пояснив, що звернення позивача з даним позовом до суду є правом позивача. Також додав, що йому не подобається те, що сторона відповідача нав'язують своє. Він по дитині це бачить. ОСОБА_6 йому як своя дитина, навіть прізвище хоче змінити, однак він ОСОБА_6 пояснив, що коли той підросте, то буде самостійно це вирішувати. Аліменти відповідач не сплачував, була заборгованість, а почав їх сплачувати після звернення позивача до суду з вказаним позовом. Також свідок пояснив, що його син привів позивача з дитиною, позивач говорила, що розвелася з чоловіком. Він сам особисто з батьком дитини, тобто, з відповідачем, не спілкування. Він вивозив дитину, а невістка вийшла з машини і відвела дитину батьку. Він його не бачив, тим паче, це було рідко, десь певно один раз на рік. Він бачив, що у дитини з'являються іграшки. Питав його, звідки вони у нього і він казав, що ОСОБА_13 (батько) дав. Як передавали ці подарунки, свідок не знає. ОСОБА_6 ходить в смт. Ширяєве до школи. Необхідно дитину влаштовувати до навчальних закладів за місцем реєстрації, при цьому відповідач не дає згоду на реєстрацію місця проживання дитини в смт. Ширяєве. Свідок зазначив, що він як дідусь часто спілкується з ОСОБА_6 . Йому не відомі факти, щоб відповідач дзвонив своєму сину. На даний час позивач з його сином та дітьми проживають окремо від нього.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю відповідача. позивач є її колишньою невісткою. Коли позивач з відповідачем одружились, то спочатку жили разом з нею, а потім вирішили винаймати окреме житло. Відповідач працював у ТОВ «Нова пошта», а позивач навчалася, а потім отримала посвідчення водія. Коли ОСОБА_6 було приблизно один рік, то позивач поїхала до м. Одеси. З цей час зустріла ОСОБА_15 , після чого позивач та відповідач розлучилися і позивач з дитиною переїхали жити до смт. Ширяєве. Свідок зазначила, що відповідач не забував про сина, а коли позивач надавала дозвіл, то відповідач брав сина до себе, він купляв сину все необхідне, піклувався про нього. Одного разу, коли ОСОБА_6 приїздив, почав казати на відповідача « ОСОБА_13 », тобто, «батько ОСОБА_13 », а на неї « ОСОБА_16 ». На початку повномасштабного вторгнення відповідач оформив дозвіл, оскільки позивач з сином хотіли виїхати на відпочинок з новим чоловіком. Відповідач також купляв сину іграшки. Також свідок зазначила, що коли ОСОБА_6 народився, то був зареєстрований у дідуся, але дідусь потім зняв його з реєстрації у 2024 році. Коли відповідач працював, аліменти виплачувались з роботи, а потім так склалось, що він не міг сплачувати аліменти, але у кінці квітня, на початку травня вони цей борг погасили, а тому позивач сказала неправду, зазначивши, що у відповідача є заборгованість зі сплати аліментів. Свідок зазначила, що їй невідомо, де зараз знаходиться її син, тобто, відповідач. Він продав свій автомобіль і з тих коштів сплачував аліменти регулярно. Подарунки надсилала вона. Кожний раз відповідач привозив онука до неї, оскільки на той час проживав у неї. Коли вона приїхала до смт. Ширяєве, це було 14 січня 2025 року, привезла подарунки, також вона питала онука, чи є в нього телефон, аби мати змогу з ним спілкуватися і він казав, що вдома, номеру телефону не пам'ятає. Відповідач останній раз привозив її онука у 2023 році, до війни приблизно один раз на три тижні. При цьому позивач не завжди дозволяла відповідачу брати сина до себе. Також свідок додала, що коли збиралася їхати до смт. Ширяєве, то відповідач попросив її купити дитині іграшки, гостинці. Коли вона приїхала до смт. Ширяєва та прийшла до школи, де навчається її онук ОСОБА_6 , зайшла до класу, його покликали діти. Він підійшов і вони з ним перебували біля вікна, що може підтвердити вчителька. Також вчителька може підтвердити, що на ОСОБА_6 жодного впливу ніхто не чинив. Свідок зазначила, що має право відвідати свого онука. Свідок пояснила, що позивач не дає можливості спілкуватися з дитиною і сказала, що дозволить лише після війни. Крім того дитина проживає в іншій сім'ї і їм не повідомляють, коли дитина хворів та інше, а тому вони цього не знають. Також свідок повідомила суд, що раніше її син спілкувався зі своїм сином через позивача, а потім позивач заблокувала відповідача, а також заблокувала його у всіх соціальних мережах.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона є сестрою відповідача. Позивача знає. 03 грудня 2023 року вона спілкувалася з позивачем щодо батька дитини. Позивач попросила в неї копію паспорта відповідача та сказала, що він їй потрібен для надання до дитячого садка. Однак потім вказані документи опинились у позовній заяві. Свідок пояснила, що позивач через неї просила батька дитини, тобто, відповідача, надати дозвіл на зміну дитині прізвища, ім'я та по батькові, але її брат, тобто, відповідач, категорично відмовив та казав, що ніколи не відмовиться від дитини. Свідок також пояснила, що вона написала позивачу, щоб вона пояснила сину, що у нього є батько, але позивач вчить дитину, що її новий чоловік це його батько, а батько дитини, це просто ОСОБА_13 . Також вона запитувала позивача, чи може відповідач спілкуватися з сином по телефону по відеозв'язку, на що позивач відповіла, що ні, після війни. Відповідач не проти того, щоб було зареєстровано місце проживання його сина, однак він не має можливості з'явитися, щоб написати заяву. Свідок пояснила, що вона кожного року приїжджає з дітьми до матері і ОСОБА_12 також привозив сина ОСОБА_6 , а також приїздив з сином до неї в м. Одеса. Це було до війни, а після початку війни він сина вже не міг брати. На даний час їй не відомо, де знаходиться відповідач, він їй не повідомляє, вони спілкуються більше через месенджери, тобто, по переписці. Він зараз не працює. Свідок додала, що вони зустрічалися з сином відповідача влітку 2023 року наче. Відповідач хоче спілкуватися з сином по відеозв'язку, але позивач не дозволяє.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що знає відповідача. Вона є його роботодавцем. Він працював у неї з 2014 року по 2023 рік. Він був керівником відділення. ОСОБА_12 дуже надійний працівник. Позивача вона знає як колишню дружину відповідача. Також вона перебуває у гарних стосунках з матір'ю та сестрою відповідача. Свідок зазначила, що знає, що позивач хоче позбавити відповідача батьківських прав, але це неприпустимо. Відповідач тимчасово не знаходиться у військовій частині, однак їй не відомо де зараз знаходиться відповідач. Про цей їй відомо від матері відповідача. У 2023 році вона востаннє бачила сина відповідача. До війни вона бачила відповідача з його сином. Свідок додала, у період до того, як почалася війна, вона як роботодавець знає і бачила, як відповідач сильно любить свого сина. Він розповідав про нього, чекав зустрічі з ним. Також їй відомо, що колишня дружина не завжди давала дитину відповідачу.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що відповідач є її кумом. Знає, що у відповідача з сином гарні стосунки. Відповідач брав сина, вони навіть їздили з відповідачем за його сином. Коли він брав сина, то вони разом ходили до парку. Відповідач просив, щоб вони купували дитині іграшки і вони купували та передавали дитині. Свідок зазначила, що відповідач хороша, порядна людина. Він неодноразово хотів брати до себе сина, але йому не давали цього зробити. Коли відповідач їздив за дитиною, то вона з чоловіком їздили з ним, щоб бути з дитиною, коли ОСОБА_12 за кермом заради безпеки дитини. Це було ще до війни. Вона бачила, як відповідач проводив час із сином, коли вони були на Дні народження, де відповідач був з сином. Відповідач дуже любить свого сина, завжди купував йому іграшки. Вже приблизно півроку вони з відповідачем не спілкувались.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в смт. Ширяєве, де працює вихователем у дитячому садку. Прізвище у сина позивача ОСОБА_8 , а на даний час позивач хоче змінити прізвище сина на прізвище чоловіка, який виховує її сина. Син позивача ОСОБА_6 був зарахований до їхнього дитячого садка в 2021 році. Відповідача, тобто, батька ОСОБА_6 , за ці чотири роки, поки дитина відвідувала садочок, вона не бачила жодного разу. Приходили тільки позивач та її чоловік ОСОБА_21 . На перших зборах, коли ОСОБА_6 приймали у садочок, ОСОБА_22 приймав активну участь, а також завжди забирав ОСОБА_6 з садочка. Про іншого батька ОСОБА_6 не згадував.
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її племінницею. Була свідком того, яке ставлення було до дитини батька ОСОБА_12 . Батько так не відноситься до своєї дитини, як ставився відповідач. Відповідач розпивав спиртні напої, а біля нього була дитина. Якщо дитину не бачать місяць, то їй приділяють більшу увагу. Коли вона брала дитину до себе кілька разів, то відповідач один раз приїхав і взяв сина до себе на ніч та коли повернув, то дитина була неохайна, брудна, речі брудні, сильно замерз ОСОБА_6 , з підвищеною температурою тіла, із застудою. В інші рази, коли привозили дитину з собою в м. Ананьїв, відповідач не брав сина до себе та казав, що у нього багато роботи і він поспішає. Відповідач бачив свого сина останній раз чотири роки тому. Від відповідача не було привітань до дня народження його сина, спілкування відбувалося по телефону. Відповідач працював таксистом і брав сина з собою навіть вночі та ОСОБА_6 спав на передньому сидінні. Зараз їй невідомо, де знаходиться відповідач, непевне пішов у СЗЧ. ОСОБА_24 жодного разу не приїжджала до онука, не спілкується з ним. Дитина бачила в батькові друга, з яким можна погратися. Відповідача не можна назвати батьком. Він не приймав участь коли ОСОБА_6 хворів, йшов до садочку, коли промовив перше слово та інше. Свідок зазначила, що все це бачила, оскільки кожного дня приходила в гості до них. Також зазначила, що коли позивач та відповідач проживали в м. Ананьїв, вона кожного дня приходила до них та допомагала позивачу у догляді за ОСОБА_6 . ОСОБА_25 , що вона приходила до них зранку і йшла ввечері. Позивач та відповідач орендували квартиру. Позивач не працювала, оскільки доглядала за дитиною, а відповідач працював. Коли вона приходила до них, то іноді відповідача не було вдома. Він не допомагав позивачу у догляді за дитиною. По суті дитину хотіла позивач, а не відповідач. У вихідні дні відповідач взагалі їхав до своєї матері чи бабусі. Таке відбувалося приблизно до досягнення ОСОБА_6 3- років, а потім позивач та відповідач розвелися і позивач поїхала з м. Ананьїв до смт. Ширяєве. Свідок зазначила, що потім вона переїхала жити до позивача, де вона проживала 2,5 роки і допомагала позивачу з дітьми. за цей час відповідач не приїжджав. Свідок пояснила. що коли вона їхала до м. Ананьїв, з дозволу позивача та прохання самого ОСОБА_6 брала його з собою. При цьому вона повідомляла відповідача, що приїде до м. Ананьїв з ОСОБА_6 . Це вона робила, щоб відповідач міг побачитися зі своїм сином і щоб у нього прокинувся батьківський інстинкт, однак він рідко приходив бачити сина в м. Ананьїв. Вона не пам'ятає, щоб відповідач приїздив до смт. Ширяєве до сина і забирав його додому. Нинішній чоловік позивача робить для ОСОБА_6 все. Він вважає його своїм сином, а ОСОБА_6 називає його батьком. Він любить ОСОБА_6 , а ОСОБА_6 відповідає взаємністю.
Також додатково була допитана свідок ОСОБА_14 , яка пояснила, що до 21 листопада 2023 року відповідач спілкувався з сином навіть коли служив у ЗСУ, коли перестав служити, то позивач відразу почала перешкоджати відповідачу у спілкуванні з сином. Останній раз відповідач бачив сина по відеозв'язку 14 січня 2025 року, тобто, батько з сином спілкувались не лише до війни, а й коли відповідач проходив військову службу.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її невісткою. Відносини в них добрі. Була ситуація, коли ОСОБА_6 запитував чого у нього двоє батьків та казав, що не хоче бути «Вдовіним», а хоче бути « ОСОБА_7 ». ОСОБА_6 не хоче їхати до м. Ананьїв. Зараз взагалі не хоче про це говорити, тому вона його не питає, щоб не травмувати дитину, він може навіть вийти в іншу кімнату і плакати. Вона не знає, чому саме і коли почалась така реакція на ОСОБА_27 і тата, однак на її думку це не від того, що він за ним сумує. Свідок зазначила, що не пам'ятає коли приїздив відповідач. У дитини ніколи не було настрою їхати до м. Ананьїв. ОСОБА_6 не хоче говорити про це зовсім. Свідок пояснила, що коли вона познайомилась з позивачем, ОСОБА_6 було два роки, він ходив у садочок. Коли ОСОБА_6 йшов у садочок, а потім у школу, не було ні його батька ні його бабусі. Свідок також зазначила, що між її сином та ОСОБА_6 ідеальні стосунки, ОСОБА_6 називає його батьком. Вони їздили за ним до м. Ананьїв, коли батько ОСОБА_6 брав його до себе, оскільки телефонували з ОСОБА_27 і казали, що дитині погано, питали, що робити. У ОСОБА_6 був хронічний ацетон, а тому її чоловік поїхав вночі і забрав ОСОБА_6 , коли він погано себе почував. З м. ОСОБА_28 приїздив інший, настрій у нього був поганий, він дуже змінювався у поведінці і навіть висловлювався нецензурною лайкою. Вони робили ОСОБА_6 зауваження, що так не можна казати та за кілька днів він ставав таким, яким був до поїздки. Свідок зазначила, що не чула щодо спілкування ОСОБА_6 з його батьком по телефону. Також коли у ОСОБА_6 раніше з'являлась нова іграшка, вона його питала, хто цю іграшку подарував і він казав, що папа. ОСОБА_6 не має бажання їздити в м. Ананьїв до батька та бабусі.
Свідок ОСОБА_29 в судовому засідання пояснила, що проживає в смт. Ширяєве, викладає психологію для дітей. Щодо ОСОБА_6 може сказати, що наочно видно, що у дитини є нервові тики. Також при розмові вона озвучила його прізвище, а він сказав, щоб вона його так не називала, казав, що він ОСОБА_7 . Просив взагалі йому про це не говорити. Вони працюють з дитиною за допомогою осоціативних карток. Коли він створював скою картку бажань, він навіть не казав «люди», він казав «істоти», асоціація з цим місцем, м. Ананьїв, у нього повністю негативна. Він боїться, що його заберуть, у нього є відчуття страху, йому не спиться. ОСОБА_6 не асоціює відповідача як батька, каже: « ОСОБА_30 ». Зі сном у ОСОБА_6 бувають проблеми. ОСОБА_6 дитина не за віком відповідальна. У нього є свої обов'язки, він має собаку. Стосунки у сім'ї чудові. Асоціація з ОСОБА_15 , як папа. Спочатку ОСОБА_6 був трішки відсторонений, не дуже довірливий, а зараз вони можуть проговорювати цю ситуацію. Коли він говорить про батька, про ОСОБА_27 , у нього починає трястись підборіддя, у нього був нервовий тик, коли бабуся приїздила до школи. Тривожність у нього починається навіть тоді, коли є згадка про ОСОБА_12 , про ОСОБА_27 . Зараз він більш м'якше реагує, але тривожність залишається. Дитина дуже відповідальна. ОСОБА_6 хоче у майбутньому бути поліцейським, щоб захищати маму. В нього мислення дорослої дитини, деякі обов'язки захисника взяв на себе. Вони працюють з його підсвідомістю, це чітко видно. На запитання, чому він сприймає ОСОБА_12 так, ОСОБА_6 відповідає: «Тому що він мене може забрати». У ОСОБА_6 конкретний страх, що його можуть забрати. Свідок додала, що школи прийшла бабуся ОСОБА_6 , яку він не пам'ятає, почала дитину тіскати, торкатись, наочно він отримав неймовірну психологічну травму. Свідок зазначила, що взагалі до неї звернулась позивач на початку 2024 року, щоб визначити зв'язок ОСОБА_6 з його батьком, тобто, відповідачем. З ОСОБА_6 вони займаються індивідуально, коли мати звертається з ним по ситуації. До прикладу, коли йому сняться погані сни і він плаче, коли сталась ситуація у школі в грудні 2024 року, коли приїхала бабуся. Свідок зазначила, що спілкувалась з ОСОБА_6 з приводу його присутності в судовому засіданні, на що він відповів, що взагалі не бажає їхати до ОСОБА_27 . Раніше він навіть забороняв називати їй ім'я батька, коли він картку бачить із зображенням чоловічої руки, відчуття тривожності з'являється, коли звучить певне ім'я, певне місце. ОСОБА_6 під час бесід згадав, що коли він був маленький, його батько пив і замахнувся на нього. Коли він був у машині сам, то хотів до мами. ОСОБА_6 досить чітко формулює свої думки.
Також в судовому засіданні було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_4 , який пояснив, що проживає в смт. Ширяєве разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_22 , братом та сестрою ОСОБА_31 .. Свого рідного ОСОБА_12 батька він не пам'ятає, в м. Ананьїв бував, але це було давно.
Також представник позивача просила суд не допитувати свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 та клопотання представника позивача було задоволено та вказані свідки були зняті з допиту.
Крім того свідки ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , які були викликані до суду за клопотанням відповідача, на виклики суду неодноразово не з'являлись та причини їхньої неявки суду повідомлені не були та їхня явка відповідачем забезпечена не була, а тому судом на місці було постановлено зняти вказаних свідків з допиту.
Судом встановлено, що позивач та відповідач мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 24 квітня 2018 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, де в відомостях про батьків матір'ю зазначена позивач - ОСОБА_39 , а батьком зазначений відповідач - ОСОБА_3 (а.с.8).
Син позивача та відповідача ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання особи №167 від 13 червня 2019 року, виданої Ананьївською Другою сільською радою Ананьївського району Одеської області (а.с.9).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 23 вересня 2017 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, актовий запис №68 від 23 вересня 2017 року, після чого позивачу було присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_8 » (а.с.17).
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року задоволено позовну заяву ОСОБА_40 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, стягнено з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову з 21 червня 2019 року і до дня його повноліття (а.с.13-15), та на підставі вказаного рішення суду 23 грудня 2019 року видано відповідний виконавчий лист (а.с.16).
Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої Ширяївською селищною радою Березівського району Одеської області за №46 від 10 січня 2024 року, до складу сім'ї позивача ОСОБА_1 , яка не зареєстрована, але проживає в АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - заявник, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - чоловік, ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син (а.с.18), які не зареєстровані, але проживають за вище вказаною адресою.
Відповідно до копії характеристики на позивача ОСОБА_1 , виданої Ширяївською селищною радою Березівського району Одеської області за №1723 від 08 грудня 2023 року, позивач за місцем проживання характеризується задовільно. З 2021 року перебуває офіційно у шлюбі з ОСОБА_5 та від шлюбу народилась дочка ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Від першого шлюбу має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але сімейне життя не склалося та у 2019 році шлюб було розірвано (а.с.19).
Відповідно до копії характеристики на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої Ширяївським закладом освіти «Казка» (Ясла-Садок) Ширяївської селищної ради Одеської області за №101 від 08 грудня 2023 року, дитина проживає з матір'ю, вітчимом та маленькою сестричкою у приватному будинку. Хлопчик відвідує дитячий садок з 2020 року. стан здоров'я відмінний, відхилень немає, відносини з дітьми в групі складаються добре, завжди гарно вдягнений, легко вступає в контакт з дітьми та дорослими, тощо. У вихованні хлопчика бере активну участь матір ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_5 , які цікавляться успіхами та досягненнями дитини, співпрацюють з вихователем з питань виховання та навчання. Батько хлопчика ОСОБА_3 у вихованні дитини участі не приймає, до дитини в дитячий садок не приходить, жодного разу не спілкувався з вихователем (а.с.20).
Також до позовної заяви додано письмові пояснення позивача щодо обставин справи, які за своїм змістом відповідають змісту обставин, зазначених у позовній заяві (а.с.21-22).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 06 квітня 2021 року Ширяївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , після чого їй було присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_7 » (а.с.23).
До позовної заяви додано копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 28 листопада 2008 року Ширяївським РВ ГУМВС України в Одеській області на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.24).
Відповідно до копії протоколу індивідуальної психологічної діагностики від 20 травня 2024 року, складеного практичним психологом ОСОБА_29 , під час опитування ОСОБА_4 виявив негативне ставлення до батька, не бачить майбутнього поряд з батьком. Рекомендовано залишити місце проживання дитини незмінним, щоб не нашкодити психологічному стану дитини (а.с.72).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного 03 червня 2024 року, здійснено обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстеження встановлено: склад сім'ї: (фактично проживаючі) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - чоловік, ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син. Умови проживання добрі. Для ОСОБА_4 створені належні умови для проживання, навчання, розвитку та проведення дозвілля (а.с.89).
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_7 від 31 грудня 2015 року, виданої на ім'я відповідача ОСОБА_3 , відповідач в період часу з 31 грудня 2015 року по 30 квітня 2018 року працював у ТОВ «Пост Фінанс», у період з 04 травня 2018 року по 31 березня 2023 року працював у ТОВ «Нова Пошта» (с.107-109).
Згідно копії характеристики на відповідача ОСОБА_3 , виданої директором ТОВ «Нова Пошта» 13 липня 2024 року за №23-42, ОСОБА_3 з 14 травня 2018 року по 31 березня 2023 року обіймав посаду касира-операціоніста, попутно виконував обов'язки старшого касира у відділенні «Нова Пошта» №1. Працюючи касиром-операціоністом, виявив себе як відповідальний та дисциплінований працівник, надійній помічник керівника та кваліфікований фахівець. Уважний до роботи підлеглих та клієнтів, готовий допомагати завжди, користувався повагою в колективі (а.с.110).
Відповідно до копій квитанцій та платіжної інструкції 15 травня 2023 року, 13 червня 2023 року та 28 вересня 2023 року відповідач здійснював переказ грошових коштів у відповідних сумах на рахунок позивача для свого сина, про що зазначено у вказаних документах (а.с.111-113).
Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_8 від 07 вересня 2023 року №6573 солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_9 АДРЕСА_4 з 30 серпня 2023 року по теперішній час (на дату формування довідки) (а.с.115).
В підтвердження купівлі сину відповідних гаджетів та іграшок відповідачем суду надано квитанції про придбання товарів та відправку їх через ТОВ «Нова Пошта», де отримувачем зазначено позивача, а також такі відправки здійснювала і мати відповідача ОСОБА_14 (а.с.116).
Рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради №269 від 19 вересня 2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування Ананьївської міської ради про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.134).
Згідно висновку органу опіки та піклування Ананьївської міської ради про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 , враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Ананьївської міської ради від 22 серпня 2024 року, виконавчий комітет як орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Такий висновок обґрунтовується тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 відсутня інформація щодо наявності або відсутності заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 .. Також у переліку документів, долучених до справи, відсутня довідка органу державної виконавчої служби про наявність заборгованості зі сплати аліментів. На теперішній час житлово-побутові умови проживання ОСОБА_1 , добрі. Одноповерховий житловий будинок складається з 2 кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати та веранди. В кімнатах чисто, охайно та затишно. ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має окрему кімнату. Є місце для навчання та проведення дозвілля. Згідно характеристики від 08 грудня 2023 року №1723, виданої Ширяївською селищною радою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відносини з сусідами добрі, у спілкуванні доступна, дружелюбна. Ставлення до алкогольних напоїв та наркотичних засобів негативні. Скарг та компрометуючих матеріалів на ОСОБА_1 до Ширяївської селищної ради не надходило. Згідно характеристики на вихованця Ширяївського закладу дошкільної освіти «Казка» (Ясла-Садок) малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вітчимом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сестрою ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та відвідує дитячий садок з 2020 року. Стан здоров'я малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмінний, відхилень не мас. Відносини з дітьми у групі складаються добре. Програму засвоює на достатньому рівні. ОСОБА_4 активний та поступливий у спілкуванні з дітьми та дорослими. Встановити зв'язок з ОСОБА_3 , з метою з'ясування його думки щодо предмету позову, не можливо у зв'язку з відсутністю зазначених контактних даних у позовній заяві та інших документах. Матір ОСОБА_3 - ОСОБА_43 у телефонній розмові повідомила, що місце знаходження її сина ОСОБА_3 їй не відоме і що син час від часу телефонує їй, але номер телефону не визначається. ОСОБА_3 долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву щодо позбавлення його батьківських прав, у якому зазначає, що позовні вимоги заперечує у повному обсязі, так як періодично намагається спілкуватися з сином через матір сина, і як тільки остання надавала дозвіл, батько дитини ОСОБА_3 приїздив до сина в селище Ширяєве і забирав його на декілька днів за своїм місцем проживання в с. Ананьїв. Також у відзиві ОСОБА_3 зазначає, що за власного ініціативою неодноразово перераховував кошти для сина ОСОБА_6 на рахунок ОСОБА_1 , підтверджуючи даний факт копіями квитанцій, а також регулярно та вчасно сплачує аліменти по яким заборгованості не має. ОСОБА_3 зарахований на службу до Національної гвардії України, а тому, з поважних причин, міг спілкуватися з сином ОСОБА_6 лише за допомогою телефонного зв'язку, але з грудня 2023 року мати дитини ОСОБА_1 не дозволяє ОСОБА_3 спілкуватися з сином ОСОБА_6 , який, як зазначено у відзиві, мав та має бажання приймати участь у вихованні сина ОСОБА_4 та піклуватися про його фізичний та духовний розвиток, а також забезпечувати матеріально. 22 серпня 2024 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Ананьївської міської ради з розглядом питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .. Присутня на комісії ОСОБА_1 на питання членів комісії надала пояснення, що протягом останніх трьох років мала намір позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, так як хотіла, щоб її теперішній чоловік ОСОБА_5 всиновив її малолітнього сина ОСОБА_4 , а також те, що батько дитини ОСОБА_3 не приймає участі у розвитку сина. З метою врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, на засіданні комісії було опитано малолітнього ОСОБА_4 у присутності матері ОСОБА_1 . На питання чи хоче він, щоб його батька позбавили батьківських прав, малолітній ОСОБА_4 відповів - «так», а на питання чому - пояснив, що хоче носити прізвище вітчима « ОСОБА_7 ». Надаючи відповіді на питання дитина постійно фокусувала свій погляд на матері, спостерігаючи за її реакцією, що може свідчити про бажання дитини отримати схвалення матері. Приймаючи рішення, комісія виходила з того, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам і може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Водночас комісія встановила, що неможливість активної участі батька у житті дитини спричинена об'єктивними причинами, зокрема він проходить військову службу у Збройних Силах України, між ним та матір'ю дитини існують неприязні стосунки, а отже, дійшла обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків (а.с.134 - зворотній бік аркуша - 136).
Відповідно до копії характеристики на ОСОБА_4 , виданої Ширяївським ліцеєм Ширяївської селищної ради Одеської області за 101 від 14 жовтня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в опорному закладі освіти «Ширяївський ліцей» в 1-В класі. За місцем навчання характеризується позитивно. ОСОБА_4 до школи завжди вчасно приводить вітчим та завжди в чистому одязі. Хлопчик забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школі. Батьки забезпечують всім необхідним залежно від потреб. ОСОБА_4 називає свого вітчима татом. І не любить, коли його в класі кличуть на прізвище « ОСОБА_8 », наголошує, що він ОСОБА_44 . Біологічного батька дитини ніхто в школі і в класі не бачив і він жодного разу не цікавився успіхами сина. Мати також дуже переживає за свого сина (а.с.145).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_8 Національної Гвардії України (по стройовій частині) №123 від 24 квітня 2024 року, відповідача ОСОБА_3 - старшого механіка-водія роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_10 батальйону оперативного призначення, що самовільно залишив військову частину 25 листопада 2023 року, якому наказом командира військової частини НОМЕР_8 від 24 квітня 2024 року №20 о/с призупинено військову службу, вважати таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби, який самовільно залишив військову службу або місце служби, дезертирував із Національної гвардії України 24 квітня 2024 року (а.с.148).
Відповідно до листа т.в.о командира в.ч.3029 від 07 вересня 2024 року №3/29/12-13767 у зв'язку із внесенням до ЄРДР відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, військову службу солдату ОСОБА_3 було призупинено та виключено зі списків особового складу військової частини (а.с.148 - зворотній бік аркуша).
Відповідно до протоколу індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_4 від 28 серпня 2024 року, під час опитування дитина виявила негативне ставлення до батька та членів його родини після відвідування в м. Ананьїв соціальної служби. Рекомендовано після розмови з членами родини дитина має психологічну травму, тому потребує психологічної допомоги психотерапевта, психолога (а.с.150).
Відповідно до копії довідки Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) №21.20-30921 від 07 травня 2024 року, виданої ОСОБА_45 , станом на 01 травня 2024 року сума боргу по сплаті аліментів складає 40620 гривень 12 копійок згідно виконавчого листа №491/582/19, виданого 16 жовтня 2019 року Ананьївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_40 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.151).
Відповідно до довідки Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) №21.20-66667 від 29 жовтня 2024 року, виданої ОСОБА_3 , станом на 01 жовтня 2024 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня (а.с.163), в підтвердження чого відповідачем також надано копії квитанцій про сплату аліментів у відповідних сумах (а.с.170-172).
Відповідно до протоколу індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_4 від 16 січня 2025 року дитина перебуває у гострому стресовому стані з вираженими наочними нервовими тиками, що стався в результаті насильницьких дій з боку ОСОБА_14 , що спричинило шкоду психічному та фізичному здоров'ю дитини та нанесла гостру психоемоційну травму. Тригером для стресового стану є згадування підсвідомі та не підсвідомі про біологічного батька та його матір. Стан дитини при будь-якій згадці про біологічного батька чи його матір, навіть коли дитина чує прізвище « ОСОБА_8 » чи « ОСОБА_27 » змінюється як емоційно так і фізично (з'являється гнів, заперечення, страх, дихальний нервоз, нервові тики). На момент психологічної діагностики дитина має панічні розлади, які є наслідком травматичних подій, стресу, пережитого при зустрічі з матір'ю біологічного батька - ОСОБА_14 .. Рекомендовано уникати стресових ситуацій, особливо розмов про біологічного батька та його матір, які б могли підсилювати тривожний стан дитини. Створювати емоційно-психологічний комфорт для дитини вдома, приділяти більше уваги фобіям, страхам, тривожним снам хлопчика, постійно допомогами аналізувати події, які призводять до стресових ситуацій. Звернутись до дитячого невропатолога за консультацією та медичною підтримкою психічного здоров'я дитини, постійна робота з психологом, невропатологом (а.с.197-199).
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 28 січня 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має астеноневротичний синдром, гуперплизійно-лікворні порушення, сколіотична постава (а.с.200).
Згідно результатів ехоенцефалоскопії від 28 січня 2025 року у ОСОБА_4 виявлено гіпертензивно-гідроцефальний синдром середнього ступеню (а.с.201).
Відповідно до довідки Ширяївського будинку дитячої та юнацької творчості Ширяївської селищної ради Одеської області №24 від 04 червня 2025 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує психологічну допомогу у практикуючого психолога з 16 січня 2025 року, також перебуває під наглядом лікаря невропатолога та отримує медикаментозну терапію у зв'язку з тим, що дитина знаходиться в гострому стресовому стані з вираженими наочними нервовими тиками, має панічні розлади та наявний нервоз (том №2, а.с.20).
Також в судовому засіданні було досліджено флеш-накопичувач, наданий суду відповідачем, на кому містяться фото та короткі відеозаписи перебування відповідача з сином та проведення спільно дозвілля, на яких видно відповідача з сином ОСОБА_4 (а.с.117). При цьому позивач не спростувала зазначених фото та відео, однак зазначила, що це було приблизно 2-3 роки тому.
Частиною 1 ст.165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
З позовної заяви вбачається, що позивач скористалася своїм правом та просить суд позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч.1 ст.5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, при розгляді цивільних справ керується принципом верховенства прав, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, що передбачено частиною 1, 2 та 4 статті 10 ЦПК України.
Частиною 1 ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до абз.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Змістом ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Приписами ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
У відповідності до ч.1 ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Пунктом 2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Змістом ч.2 ст.164 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 01 серпня 2024 року у справі №761/25311/20-ц, тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. З огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли батьки свідомо та умисно не здійснюють батьківських прав та ухиляються від їх виконання. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз'єднання. Реалізація взаємного спілкування між матір'ю чи батьком і дитиною становить засадову складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.
У пукнтах 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява №10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 51).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Позбавлення батьківських прав скасовує зв'язок одного з батьків з дитиною і позбавляє його всіх батьківських прав щодо неї, у тому числі права на контакт. Поділ сім'ї є дуже серйозним втручанням ( рішення ЄСПЛ від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії» (Haddad v. Spain), заява №16572/17, пункт 54).
У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява №39948/06, пункт 49, ЄСПЛ зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Позбавлення особи батьківських прав є особливо далекосяжним заходом, який позбавляє одного з батьків сімейного життя з дитиною, і не відповідає меті їх возз'єднання. Ця сфера особливо потребує захисту від свавільного втручання (рішення ЄСПЛ від 08 січня 2013 року у справі «S.S. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 96).
Позбавлення одного з батьків батьківських прав щодо дітей є втручання у його право на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням, якщо воно не здійснюється «відповідно до закону», не переслідує одну із законних цілей згідно з пунктом 2 статті 8 і може вважатися необхідним у демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2015 року у справі «Йованович проти Швеції» (Jovanovic v. Sweden), заява № 10592/12, пункт 74, від 08 січня 2013 року у справі «С. С. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 79).
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі №306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі №601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №358/689/22).
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення (Постанова ВС від 01 серпня 2024 року у справі №761/25311/20-ц).
Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач перебував на військовій службі, через що мав обмежені можливості щодо активної участі у вихованні свого сина, однак, незважаючи на такі обставини, відповідач виконував свої батьківські обов'язки. Відповідач спілкувався з дитиною, через свою матір та особисто надсилав сину подарунки, сплатив заборгованість по аліментам, про що надав суду підтверджуючі документи. Водночас відповідно до наявних в матеріалах справи довідок відповідач є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину. При цьому відповідач приймав участь у розгляді справи шляхом подання відзиву на позовну заяву, позов не визнає в повному обсязі, заявлення клопотань та подання та додаткових доказів, в тому числі, щодо перерахування на рахунок позивача грошових коштів у відповідних сумах для свого сина, тощо, що свідчить про його заінтересованість в результатах розгляду справи, сплачує аліменти у визначеному розмірі, надаючи матеріальну підтримку дитині. В діях відповідача прослідковується заінтересованість в збереженні родинних відносин зі своїм сином.
З наданих позивачем доказів суд не встановив свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків стосовно виховання дитини, абсолютної байдужості батька до дитини, фактів заподіяння шкоди дитині, або того, що він становив загрозу для здоров'я та розвитку сина, тощо.
Судом також не встановлено, що відсутність зав'язків між батьком і дитиною була спричинена власною бездіяльністю і пасивністю відповідача, з огляду на перешкоди і конфліктну ситуацію між ним і позивачем.
З огляду на вказане втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції не відповідає критерію «відповідно до закону», тому немає необхідності оцінювати його на предмет відповідності іншим критеріям.
Відповідно до ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
У своїй практиці ЄСПЛ керується тим, що необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки між батьками і дітьми та, якщо це доречно, «відновити» сім'ю (рішення від 10 січня 2017 року у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» (Kacper Nowakowski v. Poland), заява №32407/13, пункт 75).
Держава має позитивні зобов'язання сприяти возз'єднанню сім'ї (рішення ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (STRAND LOBBEN AND OTHERS v. NORWAY), №37283/13, пункт 209).
Неактивність або певна бездіяльність відповідача як батька, що пов'язана, зокрема з об'єктивними обставинами та перешкодами, які чинила позивач, що підтверджується показами свідків, зокрема, ненадання можливості позивачу спілкуватися з сином дистанційно по телефону, з урахуванням наведеного вище не може вважатися достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити відповідача батьківських прав.
Особисті конфліктні відносини між батьками чи наявність у житті матері/батька особи, яку вони вважають «кращим батьком/матір'ю» для дитини не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків.
Хоча прецедентна практика ЄСПЛ і Верховного Суду вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов'язково є незмінними, а заперечення дітей, яким необхідно приділяти належну увагу, не обов'язково є достатніми, щоб переважити інтереси батьків, особливо щодо регулярних контактів зі своїми дітьми (рішення ЄСПЛ від 14 березня 2017 року у справі «K.B. та інші проти Хорватії» (K.B. AND OTHERS v. CROATIA), заява №36216/13, пункт 143).
Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не варто тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без урахування будь-яких інших факторів і проведення експертизи для визначення їхніх інтересів (рішення ЄСПЛ від 09 травня 2006 року у справі «C. Проти Фінляндії» (C. v. Finland), заява №18249/02, пункти 57-59). Такі інтереси зазвичай вимагають збереження зв'язків дитини з її сім'єю, за винятком випадків, коли це завдасть шкоди її здоров'ю та розвитку (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), заява №41615/07, пункт 136).
У постанові від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20 Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
У вказаній справі судом не встановлено будь-якої реальної загрози від відповідача як батька, благополуччю його сина, водночас лише сам факт образи, або емоційного несприйняття батька дитиною, що стало наслідком конфліктів між сторонами у справі та, зокрема, впливу думки матері на сприйняття сином батька (встановлено висновком органу опіки та піклування Ананьївської міської ради), не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Проте це вказує на необхідність налагодження стосунків між сином і батьком.
Отже, позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дитиною, не втратив інтересу до дитини, до участі у її вихованні та має намір і вчиняє дії для відновлення з нею відносин не відповідатиме інтересам малолітнього ОСОБА_4 ..
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, треті особи: служба у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, орган опіки та піклування Ананьївської міської ради - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2025 року.
Суддя: Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили «____» __________________20__ року.