Справа № 369/14287/24
Провадження № 2/369/3276/25
12.12.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/14287/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У серпні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Самойленко Петро Миколайович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05 квітня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9727046. Відповідно до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу «Mercedes-Benz С300», д.н.з. НОМЕР_1 сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам.
12 вересня 2021 року приблизно о 07 годині 40 хвилин по вул. Миру, 50, у с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області сталася ДТП за участю автомобіля «Mercedes-Benz С300», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортному засобу «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Постановою Києво-Святошинського районного суду від 25 жовтня 2021 року у справі №369/13255/21 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Власник пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АР/9727046. На підставі страхового акту №218/037/021363/22/1 від 25 липня 2022 року власнику автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6406,71 грн. Загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ УПСК склав 6406,71 грн. Право регресної вимоги виникло у ПрАТ «УПСК» з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 27 липня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням №25873. З метою досудового врегулювання спору, Відповідачеві було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони Відповідача проведено не було щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
03 березня 2023 року між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , Новий кредитор) укладено Договір №03/03/2023 про відступлення права вимоги (надалі - Договір), відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АР/9727046 від 05 квітня 2021 року.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завданні збитки в порядку регресу у розмірі 6406,71 грн., судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі не отримала, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Судом встановлено, що 12 вересня 2021 року приблизно о 07 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz С300», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Миру, 50, у с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, порушуючи п.10.9 Правил дорожнього руху, перед початком руху заднім ходом не переконалася, що це буде безпечним, унаслідок чого здійснила зіткнення з припаркованим автомобілем «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв позаду, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.
Відповідно до з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.
На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль відповідача «Mercedes-Benz С300», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АР/9727046).
22 червня 2022 року Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі страхового акту №218/037/021363/22/1 від 25 липня 2022 року власнику автомобіля «Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6406,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням №25873 від 27 липня 2022 року. Таким чином, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «УПСК» склав 6 406,71 коп.
Відповідно до вимог, визначених підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди (підпункт «в» п.38.1.1).
21 листопада 2022 року з метою досудового врегулювання спору, Відповідачеві було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони Відповідача проведено не було щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 512 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
03 березня 2023 року ПрАТ «УПСК» та суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 укладено Договір цесії №03/03/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає) Новому кредитору (позивач) свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває право вимоги Первісного кредитора за укладеними Договорами страхування та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та в строки, встановлені цим Договором.
Таким чином, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АР/9727046) від 05 квітня 2021 року.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що: цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом встановлено, що ПрАТ «УПСК» здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 6 406,71 грн, що є розміром виплаченого страхового відшкодування та фактичними витратами позивача.
Оскільки відповідач є винною в ДТП особою, то до позивача перейшло право вимоги (регресу) до відповідача суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 6 406,71 грн.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Щодо витрат, пов'язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення ч. 5 ст. 137 ЦПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із судовим розглядом справи, не надходило.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем підтверджено витрати на правову допомогу та надано на їх підтвердження письмові докази, а саме Договір про надання правової допомоги № 01/11/22 від 01 листопада 2022 року, Додаткову угоду № 363 до Договору про надання правової допомоги № 01/11/22 від 17 червня 2024 року, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги №01/11/22 від 01 листопада 2022 року, платіжну інструкцію № Р24АР24А2871994165D7740 від 17 червня 2024.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 22, 1166, 1187 ЦК України, та ст.ст. 4, 82, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завданні збитки в порядку регресу у розмірі 6 406 (шість тисяч чотириста шість) грн 71 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА