Справа № 369/17382/25
Провадження № 2-о/369/626/25
12.12.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/17382/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -
У вересні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганськ, Луганської області.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона є донькою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними доказами. ІНФОРМАЦІЯ_1 через тромбоемболію легеневої артерії, тромбофлебіту глибоких вен нижніх кінцівок, дифузний кардіосклероз померла мати заявника.
У зв'язку з тим, що на момент смерті матір заявника ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка відноситься до тимчасово окупованих територій, на підтвердження факту її смерті органами окупаційної влади були видані наступні документи: довідка про смерть №08.4-3561/4-12 від 11 жовтня 2023 року та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видано Артемівським відділом запису актів цивільного стану м. Луганська департаменту запису актів цивільного стану «міністерства юстиції луганської народної республіки рф», актовий запис №3613.
Встановлення факту смерті має для заявника юридичне значення, оскільки це надасть змогу здійснити державну реєстрацію факту смерті та отримати свідоцтво про смерть матері державного зразка згідно чинного законодавства України.
На підставі наведеного заявник просить суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Луганськ, Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2025 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.
Заявник у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник заявника надала заяву про розгляд справи за її участі, вимоги заяви підтримала.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на час винесення рішення суду не надано.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 08 лютого 1961 року Бюро запису актів громадянського стану Виконавчий комітет Артемівського району Луганської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний запис за №155. Батьками особи вказані: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 .
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00047352941 від 08 жовтня 2024 року, виданого Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - реєстрація актового запису про шлюб здійснена 17 червня 2012 року за №00073211140 реєстратором Відділу державної реєстрації шлюбів та народжень Луганського міського управління юстиції у Луганській області прізвище дружини ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 жовтня 2023 року, виданого Артемівським відділом запису актів цивільного стану м. Луганська департаменту запису актів цивільного стану «міністерства юстиції луганської народної республіки», громадянка України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: місто Луганськ, Луганська область, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: місто Луганськ «луганська народна республіка», про що складено відповідний актовий запис №3613 від 11 жовтня 2023 року.
Відповідно до копії довідки про смерть № 08.4-3561/4-12 від 11 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13 год. 50 хв. у місті Луганськ «луганської народної республіки рф». Причина смерті - тромбоемболія легеневої артерії, тромбофлебіт глибоких вен нижніх кінцівок, дифузний кардіосклероз.
Встановлення даного факту необхідно заявнику для реєстрації факту смерті матері у встановленому законодавством України порядку, для отримання свідоцтва про смерть державного зразка.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи; згідно з положеннями частинами 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року та п. 1 ч. 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17 березня 2011 року підставою для державної реєстрації є лікарське свідоцтво про смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у п. 13 вказано, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Постановою Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» надано статус «тимчасово окупованих» територіям окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена Постановою ВР України №252-VIII від 17 березня 2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року.
Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Луганський район Луганської області відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
Відповідно до Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях №32/2019 від 07 лютого 2019 року в чинній редакції встановлені «Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях відповідно п.1 «Луганська область» - місто Луганськ (у тому числі населені пункти, які адміністративно підпорядковані міським радам цих міст) включено до «Переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях», де, відповідно, діяльність державних органів влади України, в тому числі органів (установ) державної реєстрації актів цивільного стану України припинена та фактично не здійснюється.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Закон закріплює за державою обов'язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно зі ст. 18 Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з ст. 9 Закону, будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами та/або посадовими особами, є недійсним і таким, що не створює правових наслідків.
Окрім цього, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або посадові особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів. Зокрема, належними відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території м. Луганськ Луганської області, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.
Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надані в якості доказів копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 11 жовтня 2023 року, копія довідки про смерть №08.4-3561/4-12 (форма №11), виданою 11 жовтня 2023 року органами самопроголошеної ЛНР на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, хоча і не є документами встановленої форми про смерть, водночас вважаються доказами, які достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, а саме у місті Луганську Луганської області, оскільки судом не встановлено іншого.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, назначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених допустимими та належними доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268, 317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Луганськ, Луганської області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганськ, Луганської області, Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, яка на час смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 ).
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА