Справа № 367/7126/23
Провадження №2-з/367/172/2025
Іменем України
12 грудня 2025 року суддя Ірпінський міський суд Київської області Третяк Я.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку,
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку.
Ухвалою суду від 22.05.2024 відкрито провадження в справі та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
Позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:074:0066, реєстраційний номер: 35314835.
У заяві зауважується, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому права та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконання у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію, згідно з якою метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, між сторонами виник спір щодо стягнення суми боргу за договором про завдаток, а саме, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь суму боргу в розмірі 420 000 (чотириста двадцять тисяч) 00 копійок, отриманих за договором про завдаток, 3% річних в розмірі 46 153 (сорок шість тисяч сто п'ятдесят три) гривні 97 копійок та інфляційні втрати в розмірі 226 601 (двісті двадцять шість тисяч шістсот одна) гривня 27 копійок.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені заявником вимоги є співмірними із позовними вимогами.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, враховуючи наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладені арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номерм 3210800000:01:074:0066 реєстраційний номер об'єктна нерухомого майна: 35314835, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.
Суддя Я.М.Третяк