12 грудня 2025 року
м. Київ
справа №640/10906/22
адміністративне провадження № К/990/10296/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Літвінова Олексія Віталійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб -Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприведення у відповідність із Законом України «Про дипломатичну службу» своїх нормативно-правових актів у шестимісячний строк та незабезпечення приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а саме не виконано обов'язок установлений відповідачу частиною третьою статті 35 Закону України «Про дипломатичну службу» та не визначено порядок, розміри, умови виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої цією статтею; зобов'язати Кабінет Міністрів України невідкладно привести нормативно-правові акти у відповідність із Законом України «Про дипломатичну службу» та забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із указаним Законом, а саме: виконати частину третю статті 35 Закону України «Про дипломатичну службу» та визначити порядок, розміри, умови виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої цією статтею, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприведення у шестимісячний строк своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про дипломатичну службу» та незабезпечення приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про дипломатичну службу», а саме невиконання частини третьої статті 35 Закону України «Про дипломатичну службу» та невизначення порядку, розмірів, умов виплати спадкоємцям одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника дипломатичної служби за кордоном під час виконання ним посадових обов'язків. Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом України «Про дипломатичну службу» та забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про дипломатичну службу», а саме виконати частину третю статті 35 Закону України «Про дипломатичну службу» та визначити порядок, розміри, умови виплати спадкоємцям одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника дипломатичної служби за кордоном під час виконання ним посадових обов'язків.
3. Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 13 серпня 2025 року касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року - залишено без змін. В пункті 3 резолютивної частини постанови Верховного Суду указано, що судові витрати не розподіляються.
4. 19 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Літвінов О.В. подав до суду касаційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат шляхом стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
5. Верховним Судом витребувано матеріали справи для розгляду указаної заяви. Справа надійшла до Верховного Суду із суду першої інстанції 13 жовтня 2025 року.
6. Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині відзиву на касаційну скаргу (поданого через підсистему «Електронний суд» 15 квітня 2024 року) представник позивача просить стягнути з Кабінету Міністрів України суму судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами касаційного перегляду справи, що складається : гонорар адвоката за вивчення касаційної скарги та складання та подання відзиву на касаційну скаргу - 15 000,00 грн; участь у судовому засіданні - 5 000,00 грн за кожне засідання, із вказівкою в тексті відзиву про те, що докази понесення таких витрат будуть подані ним протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
6.1. До відзиву було додано лише Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10 квітня 2024 року.
7. У заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції заявник просить стягнути з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
7.1. До цієї заяви представником позивачки додано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10 квітня 2024 року, договору про надання правової допомоги від 13 червня 2022 року № 13/06/22, Акт прийому-передачі наданих послуг від 09 травня 2024 року та додаткову угоду від 05 квітня 2024 року № 3.
8. Перевіривши матеріали справи, доводи і аргументи наведені у заяві представника позивача і докази додані на їхнє підтвердження, Верховний Суд, виходить з наступного.
9. За умовами частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
10. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
11. Частиною третьою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).
12. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
13. За приписами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
14. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
15. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
16. За приписами абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
17. Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
18. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
19. Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
20. Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
21. Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
22. З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, однак це не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та, відповідно, обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
23. У пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду презюмувала, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
24. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Так, частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
24.1. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
25. У розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати, Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 указав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. І саме цей підхід застосовано Верховним Судом у справі № 320/4834/20 під час розгляду заяви про розподіл судових витрат за подібних до цієї справи умов.
25.1. Так, у справі № 320/4834/20, повертаючи таку заяву без розгляду особі, яка її подала, Верховний Суд в ухвалі від 13 листопада 20247 року з-поміж іншого зауважив, що у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
26. Як убачається з відзиву на касаційну скаргу розмір витрат на правову допомогу мав дві складові: витрати за підготовку відзиву на касаційну скаргу та витрати за участь у судовому засіданні. На момент подачі відзиву на касаційну скаргу витрати за підготовку відзиву на касаційну скаргу були визначені, а остаточно документально оформлені 09 травня 2024 року. Отже, Суд констатує про відсутність перешкод для подання таких доказів до ухвалення у справі постанови по суті. З огляду на відсутність судових засідань у справі була відсутня і необхідність у визначені другої складової витрат на правову допомогу.
26.1. Причини, що пояснюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою представник позивачки ні у відзиві, ні у заяві про ухвалення додаткового судового рішення не указав.
27. Наведене вище дає підстави вважати, що представник позивачки не подав належно оформленої заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду касаційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
28. Ураховуючи те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Літвінов О.В. не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Керуючись статтями 248, 250, 134, 139, 252, 344, 344, 359 КАС України,
Заяву представника представника ОСОБА_1 - адвоката Літвінова Олексія Віталійовича про стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги, понесених у зв'язку з переглядом у суді касаційної інстанції залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов