11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 320/18224/23
адміністративне провадження № К/990/49424/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №320/18224/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неохімтрейд» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
28.11.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №320/18224/23.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи, вказану скаргу (№К/990/49424/25) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Гімона М.М., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., про що складено протокол 01.12.2025.
На підставі Розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.12.2025 №1538/0/78-25, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гімона М.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 05.12.2025 №24), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №320/18224/23 (№К/990/49424/25).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (головуючий суддя), судді: Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з наступного.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.10.2025 залишив без руху апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та запропонував скаржнику протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із доказами на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, а також документ про сплату судового збору.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, стало те, що звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось після спливу строку, встановленого для її подання. Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 14.04.2025, тоді як звернення до суду з апеляційною скаргою відбулося 06.10.2025.
Оцінюючи доводи Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, які зводилися до того, що причиною пропуску цього строку стало повернення первинно поданої апеляційної скарги через несплату судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржник не надав жодних доказів вчинення дій, спрямованих на отримання відповідних коштів.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження та посилається на відсутність коштів для сплати судового збору.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України причини пропуску строку оскарження рішення не можуть бути визнані поважними та не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що ситуація з обмеженим фінансуванням видатків на сплату судового збору тимчасово унеможливлювала реалізацію ним права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Проте скаржником ще на час подання апеляційної скарги вперше було подано службовий лист із проханням виділити відповідні кошти, а подання апеляційних скарг повторно здійснювалось у найкоротші строк з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану. Звертає увагу на приписи частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить врахувати, що має конституційне право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до суду.
Проте Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, а інших поважних причин пропуску звернення з апеляційною скаргою не зазначено, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
У цій справі мають місце такі обставини: вперше апеляційну скаргу у цій справі було подано в строки, визначені процесуальним законодавством, однак, ухвалою від 14.05.2025 апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору; ухвалою від 17.06.2025 апеляційний суд повернув апеляційну скаргу заявнику з підстав невиконання вимог ухвали суду, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги; вдруге та втретє подані апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції залишив без руху ухвалами від 08.07.2025 та від 18.08.2025 і надав строк для надання до суду документа про сплату судового збору; з огляду на невиконання вимог ухвал суду про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції повернув вдруге та втретє подані скаржником апеляційні скарги ухвалами від 30.07.2025 та від 22.09.2025, не знайшовши підстав для продовження скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги; звернення з апеляційною скаргою вчетверте відбулося 06.10.2025. Причин, які позбавляли Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України можливості звернутися з належним чином оформленою апеляційною скаргою повторно у більш стислі строки скаржник не зазначає.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що саме по собі невідкладне звернення до суду із апеляційною скаргою повторно не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. На переконання Суду, при такому зверненні має бути врахований загальний строк від дати початку його спливу та усунуті недоліки попередньої апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення, що у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. Проте скаржник ні під час первинного, ні під час наступних звернень до суду з апеляційною скаргою так і не привів її у відповідність до вимог статті 296 КАС України в частині сплати судового збору.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник посилається на відсутність коштів.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах №340/6025/22, №460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі №761/28821/20.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 14.04.2025 (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 06.10.2025 (дата подання апеляційної скарги вчетверте) Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку скаржник не надав.
З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки зазначені скаржником причини пропуску строку визнані неповажними і на пропозицію суду скаржник не зазначив інших поважних причин пропуску строку. Відсутнє посилання на наявність таких і в касаційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що КАС України передбачає право скаржника звернутися зі скаргою протягом одного року, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.
Приведена скаржником практика Європейського Суду з прав людини не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. В даному випадку, скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення апеляційної скарги у більш стислий строк.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №320/18224/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неохімтрейд» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова