головуючий суддя у першій інстанції: Шепелюк В.Л.
12 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2259/25 пров. № А/857/41624/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 140/2259/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ - ТРЕЙД» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
04.03.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АБМ - ТРЕЙД» (далі по тексту ТОВ «АБМ - ТРЕЙД») звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000030/1 від 05.02.2025р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.02.2025р. №UA205140/2024/000287.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2025р. ТОВ «АБМ-ТРЕЙД» (покупець) та компанія TODINI BV (Бельгія) (продавець) уклали зовнішньоекономічний договір (контракт) №08/01/25 (а.с.34-36), за умовами якого продавець приймає на себе зобов'язання з поставки і передачі товару в порядку та строки, встановлені даним контрактом.
В п.1.1 - п.1.3 видно, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та строки, встановлені цим контрактом.
Сторони визначили, що номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Остаточна сума контракту буде визначена за результатами поставки товару протягом терміну дії контракту.
Згідно п.2.1. контракту загальна вартість включає в себе: вартість товару, вартість упаковки, маркування, запобігання товару від пошкоджень, витрати по сертифікації товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні продавця.
Як видно з специфікації №1 від 08/01/25 до вказаного контракту сторони контракту домовилися про поставку товару №1 вагою 500 кг, товару №2 вагою 250 кг, товару №3 вагою 300 кг на загальну суму 28 800,00 Євро. Умови поставки FCA 8930 MENEN (Бельгія). Умови оплати: 100% передоплата (а.с.37).
Відповідно до проформи інвойсу №08/01/25 від 08.01.2025р. сторонами контракту узгоджено поставку товару в кількості 1050 кг загальною вартістю 28 800,00 Євро (а.с.38).
На виконання умов контракту, на підставі рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №08/01/25 від 08.01.2025р. компанія TODINI BV поставила позивачу відповідний товар на загальну суму 28 800,00 Євро (а.с.39).
Оплата за товар проведена позивачем в повному обсязі, а саме: згідно банківським платіжним документом від 23.01.2025р. на суму 28 800,00 дол. США (а.с.41).
З метою митного оформлення імпортованого товару 04.02.2025р. декларант ТОВ «АБМ-ТРЕЙД» подав до Волинської митниці електронну МД на 3 товарні позиції, якій присвоєно номер №25UA205140006661U1 (а.с.25) на товар: «Калій йодид 68% кормовий (Potassium iodide 68%feed grade) номер CAS 7681-11-0, вага нетто-300 кг. Містить у своєму складі основну речовину 69.26%. Являє собою неорганічну сполуку, калієва сіль йодидної кислоти складу КІ, у вигляді безбарвних кристалів, які добре розчиняються у воді, номер партії 004-064/24, дата виробництва 26.07.2024р., термін придатності 25.07.2028р., упаковані в 12 шт. картонних коробках, використовуються в хімічній промисловості, виробник: Potassium iodide Incasa Brazil. BR, торгівельна марка: немає даних, країна виробництва: Бразилія, не є товарами подвійного використання»; «Селеніт натрію (sodium selenite) у вигляді білої кристалічної речовини, вага нетто - 500 кг, номер CAS 10102-18-8 містить у своєму складі основну речовину - 45,49%, вологість - 0,03%, водонерозчинність w/w - 0,01 %, зазвичай отримують реакцією діоксиду селену з гідроксидом натрію, використовується для фарбування/знебарвлення скла, дата виробництва 26.07.2024, термін придатності 25.07.2028, упаковані в 20 шт. металевих бочках, виробник: Vital Chemicals, CN, країни виробництва: Китай, не є товарами подвійного використання»; «Карбонат кобальту 46% (cobalt carbonate 46%) у вигляді рожево-фіолетового порошку, вага нетто - 250 кг, номер CAS 513-79-1 містить у своєму складі основну речовину - 47,54%, використовується як проміжний продукт у гідрометалургійному очищенні кобальту з його руд також як сировина для виробництва пігментів, зокрема для отримання різних відтінків синього кольору, а також використовується в каталізаторах, номер партії 030-045/23, дата виробництва 29.12.2023р., термін придатності 28.12.2027р., упаковані в 10 шт. поліетиленових мішків, виробник Incasa Brazil. BR, торговельна марка: немає даних, країна виробництва: Бразилія, не є товарами подвійного використання» (графа 31 МД). Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 28 800,00 Євро.
Разом з митною декларацією позивач до митного органу подав також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар придбаний та ввезений на територію України, а саме: митна декларація 24UA205140006661U1 від 04.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №08/01/2025 від 08.01.2025; специфікація №1 видана 14.01.2025 до контракту №08/01/2025 від 08.01.2025; проформа інвойс №114 від 14.01.2025; комерційний інвойс №190 від 27.01.2025; банківський платіжний документ у формі swift №300020835.230125 від 23.01.2025. на суму 28 800.00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №08/01/2025 від 08.01.2025. інвойсу №114 від 14.01.2025); міжнародна автотранспортна накладна (CMR) №Т80838355 від 28.01.2025; рахунок на оплату по замовленню ТОВ «С'ЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС» №153 від 28.01.2025; довідка про транспортні витрати вантажу ТОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС» №3524 від 28.01.2025; заявка №3524 від 24.01.2025 до договору на перевезення вантажів у міжнародному сполученні №01102024-С від 01.10.2024; сертифікат якості б/н від 24.01.2025; пакувальний лист №109 від 24.01.2025; декларація про походження товару №190 від 27.01.2025.
04.02.2025р. митний орган направив електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень ст.53 Митного кодексу України, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи; якщо здійснювалось страхування - страхові документи та відомості про вартість страхування; банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару (а.с.23-зворот).
У відповідь на вказане повідомлення ТОВ «АБМ-ТРЕЙД» 05.02.2025р. надав додаткові пояснення від №05/02, в яких повідомив, що надав усі наявні на момент митного оформлення документи, які витребовувалися митним органом.
05.02.2025р. митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000030/1 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000287, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України.
Із змісту гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №24UA205140006661U1 документи містять розбіжності, зокрема:
- відповідно до п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №08/01/25 від 18.01.2025р. загальна вартість включає вартість товару, вартість упаковки, маркування, інші витрати в країні продавця. Однак, числовий розрахунок для перевірки зазначеного не надано;
- відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №153 від 28.01.2025р. та довідки про транспортні витрати №3524 від 28.01.2025р. послугу з перевезення надано ТзОВ «СЕЙВ СОЛЮШНС», згідно договору про перевезення №01102024-С від 01.10.2024р., який не поданий до митного оформлення. Згідно автотранспортного документу CMR від 28.01.2025р. №Т80838355 перевізник- CLL DOBROTRANS, відомості про якого відсутні;
- п.3.2 договору передбачено, що оплата за партію товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати перед поставкою. Надано банківський платіжний документ б/н від 23.01.2025р., згідно якого оплата за товар здійснена відповідно контракту від 08.01.2025р. №08/01/25 та інвойсу від 14.01.2025р. №114. Однак, до митного оформлення подана рахунок-фактура від 27.01.2025р. №190;
- умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника, перевезення, страхування, проте в графах 21,22 ДМВ вартість таких витрат не зазначена.
Згідно ст.53, ст.54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.
Декларант надав додаткові документи: виписку по рахунку від 23.01.2025р., рахунок-проформу від 14.01.2025р. №114, договір (контракт) про перевезення від 01.10.2024р. №01102024-С, лист пояснення б/н від 05.02.2025р.
Декларант не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що повідомив листом №05/02 від 05.02.2025р.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У митного органу відсутні підстави для застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме товари на рівні - 17,77 дол. США/кг за ЕМД №UA100180/2024/013498 від 09.11.2024р. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару з врахуванням найменування, виробника Incasa, країна походження Бразилія, обсягів ввезеної партії.
Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України, про що свідчить митна декларація МД №25UA205140007099U8 від 05.02.2025р.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.49 МК України видо, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.
Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов'язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст.53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: митна декларація 24UA205140006661U1 від 04.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №08/01/2025 від 08.01.2025; специфікація №1 видана 14.01.2025 до контракту №08/01/2025 від 08.01.2025; проформа інвойс №114 від 14.01.2025; комерційний інвойс №190 від 27.01.2025; банківський платіжний документ у формі swift №300020835.230125 від 23.01.2025. на суму 28 800.00 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №08/01/2025 від 08.01.2025. інвойсу №114 від 14.01.2025); міжнародна автотранспортна накладна (CMR) №Т80838355 від 28.01.2025; рахунок на оплату по замовленню ТОВ «С'ЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС» №153 від 28.01.2025; довідка про транспортні витрати вантажу ТОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС» №3524 від 28.01.2025; заявка №3524 від 24.01.2025 до договору на перевезення вантажів у міжнародному сполученні №01102024-С від 01.10.2024; сертифікат якості б/н від 24.01.2025; пакувальний лист №109 від 24.01.2025; декларація про походження товару №190 від 27.01.2025.
Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Стосовно доводів апелянта щодо розбіжності, яка стосується п.2.1 договору, де митний орган зазначає, що позивач не надав числовий розрахунок щодо загальної вартості (вартість товару, вартість упаковки, маркування, інші витрати), колегія суддів звертає увагу на таке.
п.2 ч.10 ст.58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Так, контрактом №08/01/25 від 08.01.2025р., який укладений між ТОВ «АБМ-ТРЕЙД» (покупець) та компанією TODINI BV (Бельгія) (продавець) визначено предмет контракту, кількість товару, базисні умови і терміни поставки, ціну та загальну вартість товару, умови оплати (а.с.34-36).
Із змісту п. 1.1- п.1.3 видно, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та строки, встановлені цим контрактом.
Сторони визначили, що номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Остаточна сума контракту визначена за результатами поставки товару протягом терміну дії контракту.
В п.2.1. контракту видно, що загальна вартість включає в себе: вартість товару, вартість упаковки, маркування, запобігання товару від пошкоджень, витрати по сертифікації товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні продавця.
п.5.1., п.5.2. контракту сторони визначили, що упаковка, в якій поставляється товар, повинна забезпечити його збереження під час завантаження/розвантаження, транспортування, складського зберігання. Вартість упаковки і маркування включена у вартість товару. Маркування повинно бути нанесено англійською та українською мовами. Маркування повинна містити наступну інформацію - найменування товару, вагу, термін придатності інше.
Тобто, обов'язок упаковки і маркування товару покладається на продавця, як наслідок дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.
Згідно умов п.5.3. контракту -на кожну партію продавець зобов'язаний скласти пакувальний лист, в якому вказується найменування товару, вага брутто/нетто.
Таким чином, відповідно до умов даного контракту пакування покладається на продавця товару - Компанію ТODINI BV (Бельгія), що підтверджується наданим митному органу пакувального листа №LPA109 від 24.01.2025, а також свідчить про включення вказаних складових (вартість упаковки, пакування, маркування та інші) до митної вартості товару та відсутності правових підстав у митного органу для витребування додаткових документів, які б підтверджували вартість таких витрат.
Стосовно розбіжностей в п.3.2 договору оплата за партію товару здійснюється покупцем на умовах 100% передплати перед поставкою. Надано банківський платіжний документ б/н від 23.01.2025р., згідно якого оплата за товар здійснена відповідно контракту від 08.01.2025р. №08/01/25 та інвойсу від 14.01.2025р. №114. однак, до митного оформлення подав рахунок-фактуру від 27.01.2025р. №190, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно специфікації №1 від 08/01/25 до вказаного контракту сторони контракту домовилися про поставку товару№1 вагою 500 кг, товару №2 вагою 250 кг, товару №3 вагою 300 кг на загальну суму 28 800,00 Євро. Умови поставки FCA 8930 MENEN (Бельгія). Умови оплати: 100% передоплата.
Відповідно до проформи інвойсу №08/01/25 від 08.01.2025р. сторонами контракту узгоджено поставку товару в кількості 1050 кг загальною вартістю 28 800,00 Євро (а.с.38).
На виконання умов контракту, на підставі рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №08/01/25 від 08.01.2025р. компанія TODINI BV поставила позивачу відповідний товар на загальну суму 28 800,00 Євро (а.с.39).
Оплата за товар проведена позивачем в повному обсязі, а саме: згідно банківським платіжним документом від 23.01.2025р. на суму 28 800,00 дол. США (а.с.41).
Крім того, оплата за товар проведена позивачем в повному обсязі, а саме: згідно банківським платіжним документом у формі swift №300020835 від 23.01.2025р. на суму 28 800,00 доларів США (а.с.40). В розділі 70 видно, що оплата здійснюється за товар: sodium selenite, coba it carbonate, potassium iodide па підставі контракту №08/01/25 від 08.01.2025р. та інвойсу №114 від 14.01.2025р.
Таким чином, позивач здійснив повну оплату товару в сумі 28 800,00 євро, що становить 100 % загальної вартості товару.
За змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу. При цьому, в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться відповідно до контракту №08/01/25 від 08.01.2025р. та інвойсу №114 від 14.01.2025р.
Ціна товару в проформі інвойсі №114 від 14.01.2025р. (28 800,00 доларів США) відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі №190 від 27.01.2025р. (а.с.38-39), а також загальній фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205140006661U1 від 04.02.2025р. (графа 22) (а.с.25).
Варто зауважити, що вартість товару в усіх документах співпадає і жодних числових розбіжностей немає.
Надаючи оцінку розбіжності митного органу щодо рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від №153 та довідки про транспортні витрати від 28.01.2025р. №3524 послугу з перевезення надано ТзОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС».
Згідно договору про перевезення №01102024-С від 01.10.2024р., який не поданий до митного оформлення та автотранспортного документу CMR від 28.01.2025 №Т80838355 перевізник - CLL DOBROTRANS, відомості про якого відсутні, колегія суддів зазначає про таке.
ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Як видно з матеріалів справи, 01 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС» - Експедитор та ТОВ «АБМ - ТРЕЙД» - клієнт, укладено Договір транспортного експедирування №01102024-С.
Так, згідно положень п. 1.1, п.1.3. договору сторони домовилися, що відповідно до цього договору, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг. Експедитор надає клієнту транспортно - експедиційні послуги відповідно до Закону України M1955-IV від 01.07.2004р. «Про транспортно-експедиторську діяльність», Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням вказаних у п.1.2. договору нормативних документів.
Також, розділ 2.2. договору чітко визначає обов'язки експедитора щодо забезпечення якісного та своєчасного транспортного обслуговування, а також організації перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки клієнта.
Варто зазначити, що в CMR від 28.01.2025р. №Т80838355 вказаний саме перевізник - CLL DOBROTRANS, який здійснює перевезення товару, що відповідно залучений експедитором - ТОВ «СЕЙВ ГІРО СОЛЮШИНС» для виконання певного виду робіт.
Затверджена форма CMR (міжнародна автомобільна накладна) не передбачає наявності у ній імені та адреси експедитора, який організовує вантажне перевезення, але не є при цьому фактичним перевізником.
В даному випадку міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 28.01.2025р. №Т80838355 є документом, що засвідчує лише факт транспортування товарів, а не числове значення митної вартості останніх.
Документи, які надані позивачем до митного оформлення щодо транспортування товару пов'язані між собою, містять повну, вичерпну та достатню інформацію про вартість транспортування, маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані вантажу та дані автотранспортного засобу дублюються у поданих декларантом документах, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують саме перевезення товару, поданого до митного оформлення, а саме CMR від 28.01.2025р. №Т80838355 (а.с.50).
Стосовно доводів апелянта про розбіжності, а саме: умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника, перевезення, страхування, проте в графах 21,22 ДМВ вартість таких витрат не зазначена колегія суддів зазначає наступне.
п.5-п.7 ч.10 ст.58 МК України передбачено при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» в графі 21 ДМВ зазначаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; в графі 22 ДМВ зазначаються витрати на страхування оцінюваних товарів.
Відповідно до гр.20 МД №25UA205140006661U1 від 04.02.2025р., а також поданих товаро-супровідних документів, оцінюваний товар поставлявся на умовах FСA (BE, MENEN).
Згідно Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №651, у першому підрозділі графи 20 МД «Умови поставки» наводиться скорочене літерне найменування умов поставки згідно з класифікатором умов поставки, в даному випадку - FCA.
У другому підрозділі графи зазначається літерний код альфа-2, відповідно до Переліку кодів країн світу країни, на території якої міститься географічний пункт доставки товарів, через пробіл - назва цього географічного пункту, в цьому випадку - BE, MENEN /Бельгія, Менен.
Варто зазначити, що ТОВ «АБМ - ТРЕЙД» для підтвердження розміру транспортних витрат було надано митному органу: заявку від 24.01.2025р. №3524 до договору на перевезення вантажів у міжнародному сполученні №01102024-С від 01.10.2024р., рахунок на оплату по замовленню №153 від 28.01.2025р. та довідку про транспорті витрати доставки вантажу №3524 від 28.01.2025р., які укладені та надані експедитором ТОВ «СЕЙВ ПРО СОЛЮШИНС».
Так, в даній довідці вказано, що транспортні витрати з доставки вантажу за маршрутом: м. Менен (Бельгія) - смт. Локачі (Україна) транспортними засобами складають 39 731,40 гривень, з яких: м. Менен (Бельгія) - пункт перетину митного кордону України (Ягодин) - 32 000.00 грн; пункт перетину митного кордону України (Ягодин) - смт. Локачі, Волинська обл.(Україна) - 3 316,80 грн.
Отже, надана позивачем до митного оформлення довідка відповідає графі 20 розділу III Правил заповнення декларацій митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012р. №599, згідно якими для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються документи про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких може належати довідка про транспортні витрати від виконавця договору.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви контролюючого органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, колегія суддів наголошує, що вимоги ч.3,ч.4 ст.53 та ч.2 с.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу суб'єкта владних повноважень, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене ст.64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-ст.63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
В п.2,п.4 ч.2 ст.55 МК України видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. №883/21195), передбачено, що у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60 та ст.64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі №825/648/17.
У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA500500/2024/033979 від 04.10.2024р.), на основі якої здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зав'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі №815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.
Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.
Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, апеляційний суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 140/2259/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель