11 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1566/25 пров. № А/857/33397/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 260/1566/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
суддя в 1-й інстанції Луцович М.М.,
час ухвалення рішення 27 травня 2025 року,
місце ухвалення рішення м.Ужгород,
дата складання повного тексту рішення 27 травня 2025 року,
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 216562,80 грн (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні вісімдесят копійок), в т.ч. пеня у розмірі 1209,80 грн, за наступними платежами: 21080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 214333,00 грн; 21081103 «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1020,00 грн; 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» по пені у розмірі 1209,80 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що що з боку позивача жодного запиту про надання документів до відповідача не надходило, жодна перевірка відносно відповідача не здійснювалася. Акт перевірки було складено після спливу певного проміжку часу не за місцем здійснення підприємницької діяльності, такий не було надано відповідачу для ознайомлення. Вказує, що на адресу позивача було відправлено скаргу, адже працівник залучений до роботи відповідно до трудового договору та наявні документи на товар.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Станом на 12 березня 2025 року за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 216562,80 грн, в т.ч. пеня у розмірі 1209,80 грн, за наступними платежами:
- 21080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 214333 грн;
- 21081103 «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1020 грн;
- 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» по пені у розмірі 1209,80 грн.
Судом встановлено, що працівниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку, за наслідками якої складено акт перевірки від 17.05.2024 №6457/0716/13/РРО/ НОМЕР_1 та винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 28.06.2024 №00061920705 про застосування штрафних санкцій за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 213833 грн;
- від 28.06.2024 №00061910705 про застосування штрафних санкцій за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 500 грн;
- від 28.06.2024 №00061930705 про застосування штрафних санкцій за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1020 грн.
Також відповідачу було проведено нарахування пені в загальній сумі 1209,80 грн за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості».
Відповідачем не погашено вищевказані суми боргу, а тому позивач звернувся з даним адміністративним позовом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс, ПКУ).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до пункту 41.1 цієї статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Як вже встановлено судом, працівниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку, за наслідками якої складено акт перевірки від 17.05.2024 №6457/0716/13/РРО/2697819020 та винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 28.06.2024 №00061920705 про застосування штрафних санкцій за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 213833 грн;
- від 28.06.2024 №00061910705 про застосування штрафних санкцій за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 500 грн;
- від 28.06.2024 №00061930705 про застосування штрафних санкцій за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1020 грн.
Виникнення податкового боргу у відповідача зумовлено несплатою у строки визначені Податковим кодексом України податкових зобов'язань, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.06.2024 №00061920705, №00061910705 та №00061930705.
Вказані податкові повідомлення - рішення було надіслано засобами поштового зв'язку та отримано відповідачем 10.07.2024 (повідомлення №0600937951784).
Відповідно до п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідачем вищевказану суму боргу за податковим повідомленням-рішенням не сплачено, та не оскаржено такі ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
Відтак, грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими.
Також відповідно до ст. 129 ПКУ відповідачу було проведено нарахування пені в загальній сумі 1209,80 грн за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості».
Згідно підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Погашення сум нарахованої та несплаченої пені здійснюється у загальному порядку, установленому для погашення податкового боргу.
Вказана сума пені запишається відповідачем не сплаченою, доказів протилежного відповідачем не подано.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися кількісно, проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами ПК України, не передбачено обов'язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 19 лютого 2019 року (справа №818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18), від 23.10.2021 (справа №580/1216/20).
У зв'язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п. 59.1 ст. 59 ПКУ, виставлено податкову вимогу від 18.03.2024 №0003653-1307-0716 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яку направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, однак поштовий конверт повернуто у відповідності до довідки №20 (повідомлення №0600902322741).
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПКУ у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Аналізуючи норми чинного законодавства, зокрема пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року (справа №826/17798/18), від 23 вересня 2021 року (справа №640/8096/19), від 13 липня 2022 року (справа №640/5177/20).
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, такий висновок у справі № 820/1864/17 Верховний Суд висловлював також при встановленому судами попередніх інстанцій факті виконання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 420/26492/21 колегія суддів Верховного Суду зазначила, що контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати дані Державного реєстру та облікової картки платника та/або розшукувати місцезнаходження платника податку, а тому погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Тобто, позивач, як орган стягнення, що уповноважений згідно з пунктом 41.4 статті 41 ПКУ здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску, у межах повноважень провів необхідні заходи для забезпечення погашення наявного боргу.
Отже, у Головного управління, як органу стягнення, наявні правові підстави для стягнення податкових зобов'язань відповідача, які набули статусу податкового боргу.
Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПКУ орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене та вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ГУ ДПС у Закарпатській області дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що нею відправлено скаргу до Головного управління ДПС у Закарпатській області на податкові повідомлення-рішення від 28.06.2024 №00061920705, №00061910705 та №00061930705, оскільки до відзиву відповідачем не подано доказів надіслання та вручення скарги позивачу.
Щодо доводів відповідача про те, що з боку позивача жодного запиту про надання документів до відповідача не надходило, жодна перевірка відносно відповідача не здійснювалася, акт перевірки було складено після спливу певного проміжку часу не за місцем здійснення підприємницької діяльності, такий не було надано відповідачу для ознайомлення, суд вказує наступне.
Суд звертає увагу, що предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Відповідно до статті 56 пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Предметом дослідження у цій справі є саме правомірність нарахування грошових зобов'язань в результаті несплати яких податковий орган дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу, а не наявність узгодженого грошового зобов'язання, складові основної суми боргу, штрафних санкцій, пені, підстави виникнення боргу, моменту його виникнення, моменту погашення, розрахунку нарахування пені, об'єкту її нарахування, розміру та суми, дотримання контролюючим органом процедури оформлення та надіслання відповідного рішення податкового органу (податкове повідомлення - рішення або податкова вимога).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2022 по справі № 560/4343/19 (адміністративне провадження N К/9901/34101/20).
Суд вказує, що з огляду на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, доводи наведені відповідачем у відзиві, окрім іншого, не можуть бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки такі не стосуються предмету спору.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року в справі № 260/1566/25 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.