02 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20492/24 пров. № А/857/42845/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання : Чупіль Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротранс» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Кондратюк Ю.С. в порядку письмового провадження у м. Львові) про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротранс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електронтранс» (далі Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати ППР форми «Р» ГУ ДПС у Львівській області № 11404/13-01-07-02 від 20.03.2024 та ППР форми «В4» № 11414/13-01-07-02 від 20.03.2024.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 01.10.2025 у задоволенні заяви Товариства про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Клопотання ГУ ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву Товариства залишено без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поштове відправлення № 06 009 301 792 88 надійшло до поштового відділення 79069 Укрпошти отримувача 17.06.2024 і 01.07.2024, тобто до спливу передбаченого Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 5.03.2009 (далі - Правила) строку було повернуто відправнику. Як наслідок, Товариство було позбавлене можливості протягом нормативно визначеного Правилами строку отримати поштове відправлення № 06 009 301 792 88. Апелянт вказує, що не отримало вищезазначене поштове відправлення, оскільки працівниками поштового відділення №69 м. Львова АТ «Укрпошта» не було повідомлено ТОВ «Електронтранс» про надходження вказаного листа на адресу підприємства та не було вручено даний лист представнику підприємства, хоча представник Товариства неодноразово відвідувала поштове відділення №69 м. Львова з метою відправки та отримання кореспонденції. Вказане підтверджується доповідною запискою від 24.10.2024 відповідальної за відправку та отримання кореспонденції ТОВ «Електронтранс» О. Боднарюк. У зв'язку з цим ТОВ «Електронтранс» не було обізнане з фактом надсилання на адресу підприємства рішення ДПС України від 12.06.2024 за №17697/6/99-00-06-01-01 06 та з його змістом, а тому не мало можливості своєчасно звернутися до суду для оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області від 20.03.2024 за №11404/13-01-07-02 та №11414/13-01-07-02. Зазначає, що висновок суду про те, що ТОВ «Електронтранс» мало можливість отримати інформацію щодо розгляду скарги на рішення контролюючого органу в електронному кабінеті платника податку після закінчення строку розгляду такої скарги, встановленого ПК України, є необґрунтованим, оскільки листування податкових органів з ТОВ «Електронтранс» мало здійснюватися шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручатися платнику податків (його представнику). Крім того, у зв'язку з частими відключеннями електроенергії на підприємстві комп'ютерна техніка не працювала, а тому доступ до електронного кабінету платника податків був утруднений, а також через часті тривоги та ракетні обстріли нормальна робота підприємства була порушена. Вищезазначені об'єктивні форс-мажорні обставини, які мали прямий вплив на робочі процеси на підприємстві, не дали можливості ТОВ «Електронтранс» своєчасно дізнатися про існування рішення ДПС України від 12.06.2024 за №17697/6/99-00-06-01 01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «Електронтранс» №033/10 від 16.04.2024 та подати своєчасно позовну заяву до суду
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Сеніва В.О., який підтримав апеляційну скаргу, представницю відповідача Твердовську У.М., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень після застосування процедури досудового (адміністративного) оскарження таких повідомлень-рішень є місячний строк, установлений п.56.19 ст.56 ПК України. Суд виходив з того, що позивач скористався процедурою досудового (адміністративного) оскарження спірних ППР та рішенням ДПС України №17697/6/99-00-06-01-01-06 від 12.06.2024 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 20.03.2024 за №11404/13-01-07-02, №11414/13-01-07-02 залишено без змін, а скаргу Товариства без задоволення, яке скеровано на адресу позивача та 01.07.2024 повернуто з причин «за закінченням терміну зберігання». Суд дійшов висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений п.56.19 ст.56 ПК України, оскільки звернувся до суду лише 03.10.2024. При цьому, суд не врахував покликання позивача на те, що підприємство не отримало поштове відправлення зі спірним рішенням з підстав неповідомлення працівниками поштового відділення про надходження вказаного листа на адресу підприємства та невручення листа представнику підприємства, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин. Суд відхилив доводи представника позивача на доповідну записку та скаргу на неправомірні дії працівників відділення зв'язку, оскільки такі дії здійснені вже після звернення до суду з цим позовом. Також суду не надано жодних доказів за результатами розгляду скарги.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1, 3 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Предметом оскарження є ППР від 20.03.2024 за №11404/13-01-07-02, №11414/13-01-07-02.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, якою передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктами 56.18, 56.19 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Пункт 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яка встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
У випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, строк звернення до суду визначається абзацом першим частини другої статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів справи, позивач скористався процедурою досудового (адміністративного) оскарження спірних ППР.
Рішенням ДПС України №17697/6/99-00-06-01-01-06 від 12.06.2024 ППР від 20.03.2024 за №11404/13-01-07-02, №11414/13-01-07-02 залишено без змін, а скаргу Товариства без задоволення.
Судом встановлено, що рішення ДПС України №17697/6/99-00-06-01-01-06 від 12.06.2024 скеровано на адресу позивача та 01.07.2024 повернуто з причин «за закінченням терміну зберігання». Позивач звернувся до суду з позовом 03.10.2024.
Відповідно до п.42.2, 42.5 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.2 розд.ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254) (далі - Порядок №1204), податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Згідно абз.1 п.3 розд.ІІІ Порядку №1204, дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється посадовою особою платника податків юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми Ф- на корінці податкового повідомлення-рішення).
Колегія суддів зазначає, що Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та відносини між ними унормовані Правилами надання послуг поштового зв'язку.
Згідно п.15 Правил, внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази можуть прийматися для пересилання з повідомленням про їх вручення через текстове повідомлення технічних засобів оператора поштового зв'язку або повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, на вибір користувача. Листи з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством.
Пунктом 86 Правил передбачено, що у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв'язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу. У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку , відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод (п. 101 Правил).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (п.102 Правил).
Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені.
Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв'язку, але не менше одного місяця (абз.4 п.104 Правил).
Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв'язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що Правила передбачають, що працівниками поштового зв'язку мало бути поінформовано про надходження реєстрованого поштового відправлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв'язку.
Лише у разі, якщо адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв'язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Згідно інформації про відстеження поштового відправлення № 06 009 301 792 88 на сайті АТ «Укрпошта», поштове відправлення прибуло у поштове відділення №69 м. Львова 17.06.2024.
Тобто строк зберігання поштового відправлення становив до 17.07.2024 включно.
Колегія суддів зазначає, що рекомендоване поштове відправлення протягом одного місяця зберігається об'єктом поштового зв'язку місця призначення, забезпечуючи тим самим адресату можливість отримати таке поштове відправлення на підставі вищевказаного повідомлення. Після спливу встановленого строку зберігання поштове відправлення повертається відправнику.
Разом з тим, як встановлено судом, поштове відправлення 01.07.2024 було повернуте на адресу відправника.
Таким чином, на визначальним на переконання колегії суддів є саме повернення поштового відправлення відправнику до спливу передбаченого Правилами строку відправнику.
Відтак, Товариство було позбавлене можливості протягом нормативно визначеного Правилами строку отримати поштове відправлення № 06 009 301 792 88.
Колегія суддів також враховує доводи представника позивача з приводу того, що Товариство не отримало поштове відправлення № 06 009 301 792 88, оскільки працівниками поштового відділення №69 м. Львова АТ «Укрпошта» не було повідомлено Товариство про надходження вказаного листа на адресу підприємства та не було вручено даний лист представнику підприємства, хоча представник ТОВ «Електронтранс» неодноразово відвідувала поштове відділення №69 м. Львова АТ «Укрпошта» з метою відправки та отримання кореспонденції.
Вказане підтверджується доповідною запискою від 24.10.2024 відповідальної за відправку та отримання кореспонденції ТОВ «Електронтранс» О. Боднарюк.
Таким чином, Товариство не було обізнане з фактом надсилання рішення ДПС України №17697/6/99-00-06-01-01 06 від 12.06.2024 та його змістом, а тому не мало можливості своєчасно звернутися до суду для оскарження спірних ППР.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.56.8, 56.9 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Оскільки Товариство не отримало рішення ДПС України щодо розгляду його скарги, то таке мало законні очікування, що скарга є такою, що повністю задоволена на користь платника податків.
Доводи відповідача про те, що позивач мав можливість отримати інформацію щодо розгляду скарги на рішення контролюючого органу в електронному кабінеті платника податку після закінчення строку розгляду такої скарги встановленого ПК України, колегія суддів не враховує, позаяк листування податкових органів з ТОВ «Електронтранс» мало здійснюватися шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто мало бути вручено платнику податків (його представнику).
Проте, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин та прийшов до помилкового висновку щодо пропуску Товариством строку звернення до суду з даним позовом.
У статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A № 333B, пункт 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 25.01.2000 у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Pеrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з викладених вище мотивів.
Згідно ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому оскаржувану ухвалу слід скасувати як таку, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротранс» задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року по справі №380/20492/24 скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 11.12.25