Справа № 120/8518/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
11 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час розгляду моїх заяв від 15.05. 2025 року, та 04.06.2025 року, про надання (продовження ) відстрочки від призову на час мобілізації, моєї заяви на підставі п.5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов'язаному, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років;
зобов'язати відповідача розглянути по суті мої заяви від 15.05.2025 року та від 04.06.2025 року, про надання ( продовження) відстрочки від призову на час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов'язаному, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача бездіяльністю відповідача щодо не розгляду його заяв від 15.05.2025 року та від 04.06.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
09.09.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначав, що вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, разом з відповіддю на відзив, представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якого просив Суд:
- визнати протиправним на скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене Протоколом засідання комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від « 05» червня 2025 року №23.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не довше, ніж досягнення дитиною повноліття, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року заяву про зміну предмету позову залишено без розгляду, оскільки суд вважав, що після 15.08.2025 року вже розпочався розгляд справи по суті, на стадії якого зміна предмету позову не допускається.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у задоволенні позову від 16.06.2025 року - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішення позивачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржене судове рішення, прийняти нове - про задоволення позовних вимог, захистивши порушені права позивача наступним чином:
- визнати протиправним на скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене Протоколом засідання комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від « 05» червня 2025 року №23;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не довше, ніж досягнення дитиною повноліття, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що обраний позивачем спосіб захисту, який він просить застосувати суд апеляційної інстанції, а саме - зобов'язати надати відстрочку призведе до ефективного поновлення його прав, оскільки у випадку відкриття апеляційного провадження позивач звернеться до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом про визнання протиправним та скасування наказу про його мобілізацію, провадження за яким він попросить зупинити до вирішення в судовому порядку питання про надання йому відстрочки у зв'язку із вихованням дитини із інвалідністю віком до 18-ти років.
23 жовтня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 . У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що 15.05.2025 року та 04.06.2025 року позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вказує, що 05.06.2025 року на засіданні комісії з перевірки прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто зазначені заяви ОСОБА_1 . За результатом розгляду заяв позивача Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом від 05,06.2025 року №23 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову відповідно до п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з тим, що сплата аліментів не підтверджує факт виховання дитини та відсутні висновки відповідних органів.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
15.05.2025 року та від 04.06.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Вказані заяви від 15.05.2025 року та від 04.06.2025 року отримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак станом на день звернення до суду відповідного рішення за результатом розгляду заяв позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповіді у будь-якій формі від відповідача ним не отримано.
Вважаючи, бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Виходячи з правовідносин сторін та визначаючись щодо заявлених апеляційних вимог та поданих на неї заперечень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Крім цього, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до норм абзацу 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 року №1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частини 3, 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з абзацом 5 та 9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві та оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії військовозобов'язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Також, Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року (набрала чинності 18.05.2024 року), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
Додатком №5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, Додатком №5 передбачено, що для жінок та чоловіків, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років є:
- для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;
- для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного;
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Судом встановлено, що 15.05.2025 року та 04.06.2025 року позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом з тим, судом встановлено, що за результатом розгляду заяви, ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення, оформлене протоколом від 05.06.2025 року №23 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову, на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з тим, що сплата аліментів не підтверджує факт виховання дитини.
Отже, розгляд Відповідачем заяв та прийняття по ним рішення, спростовує доводи позивача про бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо їх (заяв) не розгляду.
Оскільки юридично значимі дії Відповідачем були вчинені, рішення ним прийнято у межах компетенції та відповідно до встановленого порядку, то, підстави вважати бездіяльність відповідача протиправною - відсутні.
Судом вірно визначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
У даному випадку відповідач не лише розглянув заяву позивача, а й ухвалив рішення з посиланням на норми чинного законодавства, виклавши мотиви відмови, а тому відсутні правові підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 не знайшли свого підтвердження, а тому є необґрунтованими.
Крім того, надаючи правову оцінку заяві представника позивача щодо зміни предмета позову колегія суддів зазначає, що оскільки заяву подано після початку розгляду справи по суті, що безпосередньо зафіксовано матеріалами справи, то суд першої інстанції з дотриманням процесуальних норм вірно залишив таку заяву без розгляду.
Що до вимог апеляційної скарги які є відмінними від вимог позовної заяви то колегія судді зазначає, що відповідно до меж перегляду судом апеляційної інстанції (ст.308 КАС України), за вказаних обставин, суд апеляційної інстанції не може розглядати вимоги та їх підстави якщо ті не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що стороною позивача обрано невірний спосіб захисту, оскільки бездіяльність Відповідача - відсутня, а рішення Комісії про відмову у відстрочці не є предметом позову.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.022021 (справа №925/642/19), обрання невірного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.