Справа № 240/18784/24
Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
в вересні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача у виплаті позивачу пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме згідно вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»« від 06.06.1996 №230/96-ВР, з 13.08.2024 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Також, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити основну пенсію позивачу відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996, з 13.08.2024 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати позивачу, основну пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме згідно вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» від 06.06.1996 №230/96-ВР, з 13.08.2024 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплатити основну пенсію ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996, з 13.08.2024 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - без змін.
21.08.2025 позивачем подано до суду заяву про зміну способу виконання рішення по справі, в якій позивач просить змінити спосіб та порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 у справі № 240/18784/24. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на мою користь нараховану пенсію, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 13.08.2024 по 30.04.2025 в розмірі 100149,15грн.
В обґрунтування заяви вказує, що рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії у сумі 100149,15 грн відповідачем не виконано, а тому наявні підстави для зміни порядку і способу виконання рішення суду шляхом стягнення грошової суми.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.24 в адміністративній справі № 240/18784/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що метою звернення заявника до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду є отримання нарахованих на виконання рішення суду, однак не виплачених пенсійних виплат за період з 13.08.2024 по 30.04.2025 в розмірі 100149,15 грн.
Інформація про період та розмір пенсії міститься у наданій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, інформації з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
При цьому, у заяві заявником не заперечується, що суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у даній справі, позивачу здійснювалась, на виконання рішення суду у даній справі, поточна виплата пенсії згідно статті 54 Закону №796, а також було здійснено нарахування та виплату такої пенсії, право на яку захищене судовим рішенням у даній справі.
Отже, заява ОСОБА_1 не містить тверджень та посилань, про які зазначено у абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, щодо невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Оцінивши докази у їх сукупності, відповідно до положень статті 76 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені заявником обставини, які обумовили подання вказаної заяви не є винятковими, які б вказували про ускладнення або неможливість виконання судового рішення, оскільки невиплата нарахованих на виконання рішення суду коштів та їх невиплата через відсутність у відповідача відповідних бюджетних призначень в розумінні ч.3 ст. 378 КАС України, не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не має в Казначействі відкритого рахунку для здійснення операцій з коштами Фонду, що свідчить на користь висновку про неможливість виконання рішення суду про стягнення коштів Фонду з такого державного органу, тобто про відсутність механізму такого стягнення.
Отже, зміна способу виконання рішення суду, як просить у заяві, що розглядається судом, унеможливить виконання рішення суду.
Окрім того, вимоги щодо розміру нарахованої але не виплаченої пенсії за період із 13.08.2024 по 30.04.2025 та нарахування і виплати таких коштів у справі не заявлялись, а тому не розглядались і не вирішувались судом при ухваленні рішення у даній справі. Відповідно, стягнення з відповідача нарахованої, проте не виплаченої доплати до пенсії у сумі 100149,15 грн на користь позивача не було предметом розгляду даної справи.
Заміна способу захисту права особи у формі зобов'язання вчинити певні дії на спосіб захисту права особи у формі стягнення коштів означає зміну предмету позову, що є неможливим після завершення розгляду справи по суті.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви про заміну способу виконання судового рішення.
Окрім того, виплата пенсійних коштів, нарахованих за рішенням суду, здійснюється із Державного бюджету України у порядку черговості, а тому необґрунтована зміна способу виконання такого рішення матиме наслідком порушення порядку виплати та призведе до того, що особа, яка мала право на виплату у порядку черговості, отримає його позачергово, що не є справедливим по відношенню до інших громадян, які перебувають у черзі на виплату коштів з бюджету.
Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесено суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту ч.1 ст.378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 приписи статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива, шляхом зміни "зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 в межах справи №240/18784/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплатити основну пенсію ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996, з 13.08.2024 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Рішення набрало законної сили 28.03.2025.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 у справі №240/18784/24 пенсійним фондом було здійснено перерахунок пенсії та обчислена сума боргу минулих періодів у розмірі 100149,15 грн.
Донараховані кошти в сумі 100149,15 грн включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України.
Отже, орган Пенсійного фонду України має перед стягувачем (позивачем) заборгованість, яка нарахована на виконання рішення суду, що ухвалено в цій справі.
Колегія суддів зазначає, що приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України, принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд апеляційної інстанції, ще раз звертає увагу апелянта, що рішення суду в цій справі набрало законної сили 28.03.2025, проте станом на день постановлення оскаржуваної ухвали рішення суду не виконане в повному обсязі, нарахована заборгованість у сумі 100149,15 грн не виплачена.
Таким чином доводи відповідача, що відповідачем рішення суду у справі №240/18784/24 виконано в межах повноважень, суд не знаходить обґрунтованими.
Колегія суддів повторно звертає увагу, що з 19.12.2024 положення статті 378 КАС України чітко визначають, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, у зв'язку з невиконанням судового рішення у справі №240/18784/24 протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення такої заяви.
Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення, задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі №240/18784/24.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 нараховану за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі №240/18784/24 за період з 13.08.2024 по 30.04.2025 доплату до пенсії у сумі 100149 грн 15 коп (сто тисяч сто сорок дев'ять гривень 15 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.