Справа № 120/2935/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
в березні 2025 року позивач, - ТОВ "Муніципальна будівельна група", звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.11.2024 за № 12110251/44531786, № 12110250/44531786 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Також, позивач просив зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 датою їх надсилання на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.07.2024 між комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі - Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" (далі - Підрядник) укладено договір на закупівлю робіт № ТК 26/27, предметом якого є виконання робіт з реконструкції теплової мережі по вул. Київська від ТК-26 до ТК-27 у м. Вишневе Бучанського району Київської області, що відповідає коду CPV за ДК 021:2015 - 45231000-5 "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач".
Вартість договору визначена у сумі 20 942 119,20 грн, у тому числі податок на додану вартість - 3 490 353,20 грн. Відповідно до пункту 3.3 договору Замовник мав право здійснити попередню оплату (аванс) у розмірі до 30% загальної суми договору, що становить 6 282 635,76 грн, у тому числі ПДВ - 1 047 105,96 грн. 06.08.2024 така попередня оплата здійснена з рахунку КП у Державній казначейській службі України (м. Київ) та перерахована на казначейський рахунок Підрядника.
Згідно з умовами договору виконання робіт мало відбутися протягом трьох місяців з дати отримання дозволу на виконання будівельних робіт, але не пізніше 15.10.2024. Підрядником розпочато виконання робіт відповідно до затвердженого календарного графіка.
У процесі виконання договору між сторонами було оформлено ряд первинних документів, у тому числі:
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1-08/К-2 за вересень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 12 050 416,80 грн, у тому числі ПДВ - 2 008 402,80 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 2-09/К-2 за вересень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 2 949 733,20 грн, у тому числі ПДВ - 491 622,20 грн;
- відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3.
На підставі цих документів Замовником здійснено оплату за виконані роботи через органи Державної казначейської служби, а саме:
- 17.09.2024 - на суму 5 767 781,04 грн, у тому числі ПДВ - 961 296,84 грн (платіжна інструкція № 16/09/2024);
- 21.09.2024 - на суму 2 949 733,20 грн, у тому числі ПДВ - 491 622,20 грн (платіжна інструкція № 20/09/2024).
В подальшому, 31.12.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № ТК 26/27, відповідно до якої погоджено уточнену вартість договору в сумі 18 640 005,60 грн, у тому числі ПДВ - 3 106 667,60 грн. Уточнення ціни відбулося у зв'язку з фактичною вартістю виконаних робіт, підтвердженою усіма відповідними первинними документами.
Факт виконання робіт Підрядником на загальну суму 18 640 005,60 грн підтверджується чотирма актами виконаних будівельних робіт, підписаними сторонами:
- акт № 1-08/К-2 від 10.09.2024 - на суму 12 050 416,80 грн;
- акт № 2-09/К-2 від 19.09.2024 - на суму 2 949 733,20 грн;
- акт № 3-09/К-2 - на суму 1 587 486,00 грн;
- акт № 4-10/К-2 - на суму 2 052 369,60 грн.
Оплата виконаних робіт здійснювалася Замовником за рахунок коштів бюджету Вишневої міської територіальної громади через органи Державної казначейської служби з відповідним призначенням платежу, яке містить реквізити договору, номер акта та суму ПДВ.
Фактичне отримання коштів на рахунок Підрядника підтверджується банківськими виписками, платіжними інструкціями та зазначеними актами. Дати зарахування грошових коштів стали підставою для складання податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України позивач склав податкові накладні в електронній формі № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 та направив їх на реєстрацію у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з квитанціями № 9307480671 від 16.10.2024 та № 9309304800 від 17.10.2024, документи доставлено до ДПС України, збережено, однак їх реєстрацію зупинено. Як підставу зазначено перевищення обсягу постачання товару/послуги (41,00) над величиною залишку, визначеного як різниця між обсягами придбання і постачання, що свідчить про спрацювання критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково зазначено, що показник D становить - 1,2955%, а Рпоточ - 0.
Позивачу запропоновано надати пояснення та документи, достатні для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних.
На виконання вимог Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, а також пункту 5 Порядку №520, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковими накладними № 1 від 01.08.2024 та № 2 від 21.09.2024, реєстрацію яких було зупинено, позивачем через електронний документообіг на адресу ГУ ДПС у Вінницькій області направлено повідомлення від 05.11.2024 №1 з поясненнями та копіями документів.
До пояснень були додані:
- витяги з ЄДР та реєстру платників ПДВ;
- декларації про провадження господарської діяльності та відповідність матеріально-технічної бази;
- договір суборенди приміщення, інформація за формою 20-ОПП, виписки про рахунки;
- договори з контрагентами, у тому числі на закупівлю робіт та постачання матеріалів, з усіма додатками, технічними завданнями, специфікаціями, кошторисами, календарними графіками виконання робіт, актами приймання-передачі, довідками КБ-3, актами КБ-2в;
- видаткові та товарно-транспортні накладні на підтвердження поставок продукції;
- платіжні документи, акти звірки, облікові картки по рахунках;
- звіти про витрати матеріалів, акти списання;
- документи щодо персоналу: накази про призначення, посвідчення про навчання з охорони праці, штатний розпис, сертифікати інженерів-проектувальників.
Позивач повторно отримав від ГУ ДПС у Вінницькій області повідомлення від 14.11.2024 № 12052680/44531786 та № 12052642/44531786, якими його інформовано про необхідність подання додаткових пояснень та документів для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
У відповідь на вказані повідомлення, 20.11.2024 позивач направив через систему електронного документообігу повідомлення з додатковим пакетом документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Муніципальна будівельна група" та КП "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.
До зазначеного повідомлення долучено:
- пояснення № 25 та № 26 від 20.11.2024;
- видаткові накладні, зокрема № 62, № 63, № 64, № 67, № 68, № 70, № 71, № 72, № 73, № 75, № 76, № 78, № 79, № 80, № 81, № 83, № 70808, № 70809, № 70810, № 120804, № 120805, № 120806, № 140803, № 140804, № 140809, № 140810, № 140811, № 210801, № 210802;
- товарно-транспортні накладні, у т.ч. № Р70808-Р70810, № Р120804-Р120806, № Р140803-Р140811, № Р210801-Р210802;
- виписки з рахунків, зокрема з СДО "Клієнт казначейства - Казначейство" за 06.08.2024, 23.08.2024;
- платіжні інструкції № 321 від 22.08.2024, № 340 від 17.09.2024, № 349 від 08.10.2024, № 365 від 21.10.2024, № 386 від 07.11.2024;
- акти приймання-передачі матеріалів до монтажу № 1/К2 та № 2/К2;
- довідки про вартість будівельних робіт та витрат за вересень 2024 року за формою КБ-3;
- акти № 1/К2 та № 2/К2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в;
- підсумкові відомості ресурсів до актів № 1-К2 та № 2-К2;
- звіти про витрати основних матеріалів у будівництві за вересень 2024 року;
- акти списання матеріалів № МБ-0000010 та № МБ-0000011 від 30.09.2024;
- акти звірки взаєморозрахунків із ТОВ "КМ БУД";
- дозвіл на виконання будівельних робіт;
- експертний звіт № 18-0038/01-24 від 29.05.2024.
Втім, відповідачем прийнято рішення від 27.11.2024 за №№ 12110251/44531786, 12110250/44531786, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних у зв'язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
При цьому у графі "Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)" вказаних рішень інформація (документи) не наведена (не зазначено).
Позивачем подано скарги на вказані рішення, однак рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.11.2024 за № 12110251/44531786, № 12110250/44531786 у задоволенні скарги відмовлено.
Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивача слугувало те, що вони відповідає вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Контролюючим органом не наведено належного обґрунтування того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначеного у спірній податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.
Відтак квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 не відповідають вимогам, що встановлені до них пунктом 11 Порядку № 1165, в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.
Крім того, у квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам, передбаченим пунктом 11 Порядку № 1165.
Причиною зупинення реєстрації податкових накладних у відповідних квитанціях зазначено те, що обсяг постачання товару/послуги 42.12 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.
Проте, як слушно зауважує позивач, у даному випадку господарська операція стосувалася виконання робіт, що виключає наявність будь-якого залишку робіт/послуг.
В свою чергу, з метою реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 у ЄРПН позивач надіслав Головному управлінню ДПС у Вінницькій області пояснення та необхідні документи, що стосуються відповідної господарської операції, оскільки в квитанції про зупинення реєстрації була відсутня інформація, які саме пояснення та/або документи потрібно подати для прийняття рішення про реєстрацію такої податкової накладної.
При цьому до своїх письмових пояснень позивач додав копії первинних документів на підтвердження правомірності складення податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено. Усі такі пояснення та документи містяться у матеріалах справи та проаналізовані судом.
Повідомленнями від 14.11.2024 № 12052680/44531786 та № 12052642/44531786 відповідач 1 висунув вимогу про необхідність надання позивачем інших додаткових документів.
20.11.2024 ТОВ "Муніципальна будівельна група" подало контролюючому органу додаткові пояснення разом з підтверджуючими документами в контексті отриманої вимоги.
Разом з тим, як видно зі змісту оскаржуваних рішень, підставою для їх прийняття стало ненадання/часткове ненадання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Водночас у графі "Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)" вказаних рішень інформація (документи) не наведена (не зазначено).
З наведеного слідує, що, не дивлячись на активну позицію платника щодо виконання первинної та повторної вимоги про надання пояснень та їх документального підтвердження в цілях здійснення реєстрації податкових накладних, контролюючим органом визначено загальну підставу для прийняття рішення про відмову у їх реєстрації, яка не містить конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття, зокрема, у рішеннях не зазначено яких саме документів не надано платником для здійснення реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує про те, що причиною відмови є ймовірне завищення вартості робіт за рахунок відображення обсягу витрат, які не понесено, тоді як підрядником формується податковий кредит за рахунок накопичення товарних залишків, а саме: згідно кошторису та підсумкової відомості ресурсів до них у будівництві має бути використано 335 кв.м. труби сталевої 530/70, при цьому згідно ЄРПН з 01.08.2024 у ТОВ "ТД МВ"Сталь" придбано 607 м труби 530/70 на суму 14,7 млн. грн, що майже вдвічі більше ніж необхідно, за рахунок чого сформовано податковий кредит та не підтверджено використання залишків, а також місця їх зберігання. Окрім того, встановлено внесення до кошторису витрат на будівельні машини та матеріали на суму 3,4 млн. грн, при цьому згідно ЄРПН субпідрядником відображено придбання даних послуг лише на 510,0 тис. грн, внаслідок чого значно завищено витрати. Таким чином, при надані послуг виконавцями робіт вбачається завищення їх вартості за рахунок відображення обсягу витрат, які не понесено, а підрядник формує податковий кредит за рахунок накопичення товарних залишків.
Однак суд першої інстанції зауважив, що позивачем було надано комплект первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, у тому числі акти виконаних робіт за формами КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), платіжні інструкції, акти передачі матеріалів до монтажу, акти списання, звіти про витрати ресурсів, товарно-транспортні та видаткові накладні.
При цьому усі роботи прийняті замовником - комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго", яке здійснило їх оплату через органи Державної казначейської служби з призначенням платежу, що чітко відображає зв'язок із договорами та податковими накладними.
Посилання відповідача на перевищення обсягу придбаної труби над обсягом, передбаченим кошторисом, не підтверджує фіктивності чи нереальності господарської операції. У межах будівельної діяльності допускається закупівля матеріалів із запасом. Податкове законодавство не вимагає використання всієї партії товару в межах одного об'єкта чи періоду. Залишки товару можуть бути використані надалі, що не виключає права на податковий кредит за реальною операцією постачання робіт.
Крім того, твердження відповідача про завищення витрат на будівельні машини та матеріали на підставі зіставлення з даними ЄРПН щодо субпідрядника є оціночним припущенням, не підтвердженим податковою перевіркою, висновками ревізій чи іншими доказами, передбаченими ПК України. Водночас у матеріалах справи наявні договори субпідряду, акти виконаних робіт, кошториси, графіки, звіти про фактичне виконання, які узгоджуються між усіма учасниками проєкту.
Також відповідач наголошує на тому, що позивач не розкрив змісту господарської операції, не надав підтверджуючих документів, необхідних для виконання робіт/послуг.
Проте суд першої інстанції вказані доводи відповідача оцінив критично, оскільки разом з поясненнями від 20.11.2024 позивач надав контролюючому органу вичерпні пояснення щодо спірної господарської операції та повний пакет підтверджуючих документів, які були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Суд першої інстанції також наголосив, що реальність здійснення господарської операції, на підставі якої позивач склав відповідні податкові накладні, може бути досліджена під час здійснення податкового контролю, зокрема шляхом проведення відповідних перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Натомість, за обставинами цієї справи, відповідач проігнорував численні документи, що були надані позивачем з метою виконання спрямованої до нього, але не конкретизованої вимоги контролюючого органу, і, на думку суду першої інстанції, за відсутності передбачених законом підстав відмовив у реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Крім того, під час розгляду справи відповідач не спростував доводи позивача про надання підприємством разом з поясненнями від 20.11.2024 тих документів, які вимагалися згідно з повторним повідомленнями від 14.11.2024, а також не пояснив суду, чому ці документи не вважаються виконанням вимог контролюючого органу, особливо якщо така вимога має загальний характер, а відтак передбачає розсуд платника податків щодо надання тих чи інших документів.
З огляду на викладене суд першої інстанції визнав протиправними і такими, що підлягають скасуванню рішення від 27.11.2024 за № 12110251/44531786, № 12110250/44531786 про відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ "Муніципальна будівельна група" № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024. Тобто, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.
Крім того, суд першої інстанції вважає, що є підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН, оскільки надані позивачем документи були достатніми для реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, належить до повноважень ДПС України.
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача 2 обов'язку з реєстрації податкових накладних ТОВ "Муніципальна будівельна група" № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 в ЄРПН з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, на переконання суду першої інстанції, задоволення вищезазначеної позовної вимоги є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Також, судом першої інстанції вирішено питання щодо судових витрат та зазначено, що на підтвердження витрат, понесених ТОВ "Муніципальна будівельна група" на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги № 10/02-2025 від 10.02.2025, платіжними інструкціями № 513 від 12.02.2025 про сплату гонорару в сумі 21 000 грн та № 521 від 03.03.2025 про сплату гонорару в сумі 20 000 грн та ордер серії АВ № 1187977 від 10.02.2025.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У цьому аспекті суд першої інстанції зауважив, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не свідчить про те, що підготовка сторони позивача до розгляду справи в суді вимагала саме такого значного обсягу юридичної і технічної роботи та затрат часу, про які зазначає заявник.
Ураховуючи викладене, а також факт подання відповідачами клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, суд доходить висновку, що витрати позивача на допомогу адвоката підлягають зменшенню до 10000,00 грн і що такий розмір відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Отже, за результатами розгляду справи на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, а всього 16056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів у справі (порівну).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. (застосовується редакція чинна на момент подання податкової накладної).
Згідно з пп."а, б" п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;
Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Як передбачено п.74.3 ст.74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Відповідно до вимог п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктом 201.10 статті 201 та пунктом 97 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення» Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 №1165 затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.
Згідно з п.5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.7 Порядку №1165).
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно з пунктами 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7 Порядку № 520).
Колегія суддів зауважує, що пункт 5 Порядку № 520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, однак, такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до пункту 44 Порядку № 1165 комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Згідно п. 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Пунктом 10 Порядку № 520 передбачено, що Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Колегія суддів наголошує, що предметом доказування при вирішенні питання про скасування рішення комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, є обставини щодо подання платником достатнього обсягу документів, які в подальшому свідчать про можливість зареєструвати податкову накладну.
Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, позивачем подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024, за наслідками проведеного моніторингу якої відповідачем було зупинено реєстрацію вказаних ПН у зв'язку із тим, що обсяг товару/послуги постачання 41.00 перевищує величину залишку визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано платнику надати пояснення на підтвердження інформації, що міститься ПН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.
З метою реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Муніципальна будівельна група" 05.11.2024 та 08.11.2024 надіслано пояснення та необхідні документи, що стосуються відповідних господарських операцій (до повідомлень було надано детальне пояснення по суті господарських операцій та скановані копії вищеперерахованих документів у 100 та 71 файлах відповідно).
За результатами розгляду наданих документів контролюючим органом направлено Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.11.2024 №12052680/44531786 та № 12052642/44531786 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У графі «додаткова інформація» зазначено: «Відповідно баз даних ДПС та проведеного аналізу встановлено ймовірне завищення вартості робіт за рахунок відображення обсягу витрат, які не понесено, при тому підрядником формується податковий кредит за рахунок накопичення товарних залишків».
Позивачем 20.11.2024 на виконання Повідомлення подано додаткові пояснення та копії документів щодо ПН № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024, з додатками 34 файли та 23 файли відповідно, які включали: пояснення № 25 та № 26 від 20.11.2024; видаткові накладні, зокрема № 62, № 63, № 64, № 67, № 68, № 70, № 71, № 72, № 73, № 75, № 76, № 78, № 79, № 80, № 81, № 83, № 70808, № 70809, № 70810, № 120804, № 120805, № 120806, № 140803, № 140804, № 140809, № 140810, № 140811, № 210801, № 210802; товарно-транспортні накладні, у т.ч. № Р70808-Р70810, № Р120804-Р120806, № Р140803-Р140811, № Р210801-Р210802; виписки з рахунків, зокрема з СДО "Клієнт казначейства - Казначейство" за 06.08.2024, 23.08.2024; платіжні інструкції № 321 від 22.08.2024, № 340 від 17.09.2024, № 349 від 08.10.2024, № 365 від 21.10.2024, № 386 від 07.11.2024; акти приймання-передачі матеріалів до монтажу № 1/К2 та № 2/К2; довідки про вартість будівельних робіт та витрат за вересень 2024 року за формою КБ-3; акти № 1/К2 та № 2/К2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в; підсумкові відомості ресурсів до актів № 1-К2 та № 2-К2; звіти про витрати основних матеріалів у будівництві за вересень 2024 року; акти списання матеріалів № МБ-0000010 та № МБ-0000011 від 30.09.2024; акти звірки взаєморозрахунків із ТОВ "КМ БУД"; дозвіл на виконання будівельних робіт; експертний звіт № 18-0038/01-24 від 29.05.2024.
Проте, Комісією Головного управління ДПС у Вінницькій області прийняті рішення від 27.11.2024 №12110251/44531786, №12110250/44531786 про відмову в реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна будівельна група» № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
При цьому у графі "Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)" вказаних рішень інформація (документи) не наведена (не зазначено).
Аналізуючи зміст і перелік наданих позивачем пояснень та документів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, з огляду на зміст господарської операції, подав всі необхідні документи для реєстрації ПН за цією господарською операцією.
Крім того, апелянтом не доводиться, що ці документи мають дефект форми, змісту або походження, які в силу ст.198, ст.201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Також колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації ПН контролюючим органом зазначено лише про ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Апеляційний суд наголошує, що суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючого органу щодо легальності відповідної операції, щодо якої складено ПН, направлену для реєстрації в ЄРПН, хоч і визначений у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між ними, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів, наданих на підтвердження інформації, зазначеної в ПН, можливим є прийняття рішення щодо реєстрації ПН в ЄРПН, реєстрація якої була зупинена. За відсутності чіткої вимоги щодо документів, які контролюючий орган вважав необхідними для реєстрації ПН, на позивача не може бути перекладена відповідальність у вигляді відмови в реєстрації ПН.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №520/15348/20, від 07.12.2022 у справі №500/2237/20.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з повідомлення надісланого Комісією, не вбачається, що позивачем необхідно надати саме інформацію щодо придбання та використання труб сталевих 530/70. Крім того, як вбачається з пояснень наданих позивач як суду так і податковому органу, придбані труби типорозміром 530*8/70 мм мають використовуватись не лише по реконструкції теплової мережі по вул.Київська від ТК-26 до ТК-27, а й по вул.Київська від ТК-29 до ТК-31. Тобто, це реконструкція іншого об'єкта, яка не має відношення до податкової накладної № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Також, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивачем було надано комплект первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, у тому числі акти виконаних робіт за формами КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), платіжні інструкції, акти передачі матеріалів до монтажу, акти списання, звіти про витрати ресурсів, товарно-транспортні та видаткові накладні.
При цьому усі роботи прийняті замовником - комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго", яке здійснило їх оплату через органи Державної казначейської служби з призначенням платежу, що чітко відображає зв'язок із договорами та податковими накладними.
Крім того, колегія суддів зауважує, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податків на предмет їх реальності.
Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Предметом розгляду у спорах про реєстрацію податкових накладних є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між платником та його контрагентом.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29.06.2022 у справі №380/5383/21, від 18.05.2022 у справі №440/170/20.
Колегія суддів наголошує, що на етапі дослідження процедури правомірності зупинення/відмови реєстрації податкових накладних суд не може досліджувати фактичне виконання господарської операції та не може надавати оцінку її реальності/фіктивності, оскільки це є предметом документальної перевірки правильності формування податкових зобов'язань, яка відповідачем не проводилась.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №816/2218/18.
Отже, з урахуванням вказаного вище, а саме достатньої документації для реєстрації податкової накладної, відсутності конкретизації документів необхідних для вирішення питання щодо реєстрації накладної та підстави в рішенні про зупинення реєстрації, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене та зважаючи на наявність достатніх документів для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Вінницькій області про відмову в реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.11.2024 №12110251/44531786, №12110250/44531786.
Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови у реєстрації спірної податкової накладної, то, відповідно вимога позивача про зобов'язання ДПС України зареєструвати таку в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного надходження до ДПС України є обґрунтованою.
Наведена позиція не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2021 у справі № 360/2460/20, від 27 квітня 2020 у справі №360/1050/19, від 18 лютого 2020 у справі №360/1776/19.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію, оскільки це узгоджується як з положеннями Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, так і з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту).
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
А тому, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області, якими позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної та зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою їх фактичного надходження на реєстрацію.
Щодо доводів апелянта в частині судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Як передбачено п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7, 9 ст.139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду першої інстанції надав: копію договору про надання правничої допомоги № 10/02-2025 від 10.02.2025, додаткова угода до договору № 10/02-2025 від 10.02.2025; платіжні інструкції № 513 від 12.02.2025 про сплату гонорару в сумі 21 000 грн та № 521 від 03.03.2025 про сплату гонорару в сумі 20 000 грн; ордер серії АВ № 1187977 від 10.02.2025; Акт наданих послуг №03-03/25 від 03.03.2025; детальний опис послуг.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи колегія суддів зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Так, предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасувати рішення податкового органу та зобов'язання вчинити дії. Правничу допомогу позивачем заявлено у розмірі 41000 грн. Задоволено судом першої інстанції в розмірі 10000 грн.
В свою чергу, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначив про неспівмірність витрат на правничу допомоги, визначення суми гонорару це рішення між позивачем та його захисником і податковий орган не зобов'язаний відшкодовувати зазначену суму. Крім того, представник відповідача звернув увагу на обов'язковість доказової бази при вирішення питання відшкодування правової допомоги.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та складність справи, задоволення позовних вимог, обставини, які зумовили звернення до суду з відповідним адміністративним позовом, колегія судів погоджується з позицією суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 10000 грн.
А тому доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо клопотання позивача заявленого в відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, дане відшкодування звернене фактично в зв'язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу.
В якості доказів щодо понесених судових витрат, матеріали справи містять: копію договору про надання правничої допомоги № 11/07-2025 від 11.07.2025, додаткова угода до договору № 11/07-2025 від 11.07.2025; платіжну інструкцію № 636 від 11.07.2025 про сплату гонорару в сумі 21 000 грн; ордер серії АВ № 1216657 від 11.07.2025; Акт наданих послуг №1 від 11.07.2025.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи вказане, матеріали справи (відзив на апеляційну скаргу), складність справи, відсутність судових засідань, колегія суддів приходить до висновку, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем в зв'язку з поданням представником позивача відзиву на апеляційну скаргу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у загальному розмірі складає 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна будівельна група» (ЄДРПОУ 44531786) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (ЄДРПОУ ВП 44069150) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн (п'ять тисяч гривень) 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.