Справа № 240/8783/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
12 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 Позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нездійснення нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток при звільненні та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток при звільненні за 1999 рік 30 діб; за 2001 рік 30 діб; за 2002 рік - 30 діб; за 2003 рік - 30 діб; за 2004 рік - 30 діб; за 2005 рік - 30 діб; за 2006 рік - 35 діб; за 2007 рік - 35 діб; за 2008 рік - 35 діб; за 2009 рік - 35 діб; за 2010 рік - 35 діб; за 2011 рік - 40 діб, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 29.09.2011.
1.2 В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 12.08.1999 по 29.09.2011 він проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах. При звільненні з військової служби позивач не отримав компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 1999 по 2011 роки. Під час проходження служби така відпустка йому не надавалася, хоча чинним законодавством правом на таку відпустку він був наділений. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 У період з 12.08.1999 по 29.09.2011 проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції) в Житомирській області.
2.2 Позивачем зазначено, що при звільненні його із органів внутрішніх справ ним не було використано відпустки за деякий період проходження служби в органах внутрішніх справ в Житомирській області, право на які має згідно законодавства України.
2.3 06.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію не відбутих ним відпусток за час проходження служби в підрозділах УМВС України в Житомирській області за період з 12.08.1999 по 29.09.2011, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з урахуванням індексації.
2.4 Однак, на своє звернення щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, листом від 16.04.2024 ГУНП в Житомирській області отримав відмову, оскільки виплата компенсації за невикористані щорічні дні відпустки в минулих роках Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 за №114, не передбачена.
2.5 Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку що позивачем не доведено наявності у нього права на отримання компенсації за невикористані дні відпустки.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
4.1 Позивач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4.2 В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
4.3 Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
1.1 Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. При цьому, законом не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
1.2 Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
1.3 Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
1.4 У відповідності до ст.4 ЗУ "Про відпустки" передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
1.5 Згідно з ч.1 ст.24 ЗУ "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
1.6 Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
1.7 Спірним в цій справі є наявність невикористаної позивачем відпустки за час проходження ним служби.
1.8 Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформаційної довідки управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області №15зі/12/01-2024 від 20.03.2024 про використання/невикористання позивачем передбачених законодавством відпусток:
- за 1999 рік (з 29.07.1999) - інформація відсутня; (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2000 рік - використано 30 діб; надана наказом Володарськ-Волинського РВ від 14.07.2000 № 59 о/с; (Фонд 71 опис 2 Справа 28); (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2001 рік - інформація відсутня (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2002 рік - інформація відсутня (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2003 рік - інформація відсутня (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2004 рік - інформація відсутня (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2005 рік - інформація відсутня (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2006 рік - інформація відсутня (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2007 рік - інформація відсутня (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2008 рік - інформація відсутня (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2009 рік - інформація відсутня (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2010 рік - інформація відсутня (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2011 рік - інформація відсутня (мав право на 40 діб щорічної відпустки).
Разом з цим, відповідно до листа управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 20.03.2024 №15зі-2/12/01-2024, наявного в матеріалах справи, у зв'язку із закінченням терміну зберігання документів про надання та використання щорічних, творчих, соціальних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням -1 рік, накази про надання щорічних оплачуваних відпусток 5 років, відсутні накази щодо надання щорічних відпусток за період 1999 по 2011 роки, окрім наказу Володарськ-Волинського РВ від 14.07.2000.
1.9 Аналогічну довідку надано відповідачем і на виконання ухвали про витребування доказів за клопотанням позивача.
Так, відповідно до листа УКЗ ГУНП в Житомирській області №189119-2025 від 21.11.2025, встановлено наявність наказу про надання відпустки лише в архівній справі №28 опис 2 фонд 71. В інших архівних справах №№ 28-39 опис 2 фонд 71 встановлено відсутність наказів щодо надання щорічних відпусток.
При цьому, відповідно до листа № СЕД-100763-2025 від 18.11.2025 ГУНП в Житомирській області повідомлено, що інша інформація з документів, яка підтверджує використання ОСОБА_1 відпусток в період проходження служби у Володарськ-Волинському РВ з 1999 по 2011 роки в архіві ГУНП в Житомирській області відсутня та на зберігання не передавалась.
З наданої на виконання ухвали суду від 14.11.2025 інформації про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період з 1999 по 2011 роки не вбачається окремих нарахувань щодо оплати відпусток, в тому числі й у 2000-му році, в якому підтверджено використання позивачем 30 днів щорічної відпустки. Тобто, дана інформація також не підтверджує як використання таких відпусток, так і їх невикористання позивачем.
1.10 Відповідно до витягу з наказу №235о/с від 29.09.2011, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас через обмежений стан здоров'я. Цей наказ не містить відомостей про невикористану позивачем відпустку, а позивач в цій частині, протягом встановленого строку наказ не оскаржував.
1.11 Суд враховує доводи відповідача, що у відповідності до п.16 ст.1 частини 1 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України 20.07.98 №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за №576/3016 (який був чинним до 01.01.2013 року), накази, розпорядження міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій про надання відпусток зберігаються 5 років.
1.12 Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, термін зберігання документів (графіків, заяв, відомостей) про надання та використання щорічних, творчих, соціальних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням - 1 рік, накази про надання щорічних оплачуваних відпусток - 5 років.
1.13 Сукупність обставин встановлених судом зводиться до того, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області, хоча і є правонаступником органів УМВС України в Житомирській області, однак факт звільнення позивача з 29.09.2011 та терміну зберігання документів (графіків, заяв, відомостей) про надання та використання щорічних, творчих, соціальних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням - 1 рік, наказів про надання щорічних оплачуваних відпусток - 5 років, дають дійти висновку суду, що обставини щодо періоду за 1999 рік, 2001-2011 роки підлягають доказуванню в порядку ч.1 ст.77 КАС України.
1.14 З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановити факт невикористання позивачем відпусток за 1999, 2001-2011 роки - неможливо. У разі відсутності у відповідача доказів, які можуть підтвердити правомірність позовних вимог, позивач має самостійно надати докази на обґрунтування позову. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.