Справа № 620/5396/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА
11 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 відповідно до рапортів від 01.07.2022 № р-4/173, від 01.07.2022 № р-4/175;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00 грн., у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 відповідно до рапортів від 01.07.2022 № р-4/173, від 01.07.2022 № р-4/175.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що належними матеріалами справи підтверджено участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та у відповідача наявна інформація про кількість днів та період участі позивача у таких діях і заходах, а тому він набув права на виплату збільшеної додаткової винагороди на підставі п.1 Постанови №168. Вважає, що негативні наслідки недотримання внутрішньої процедури призначення такої винагороди не можуть перекладатися на військовослужбовця.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 70000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 09.04.2022, з 11.04.2022 по 16.04.2022, з 18.04.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 30. 04.2022, з 01.06.2022 по 02.06.2022, з 04.06.2022 по 05.06.2022, з 06.06.2022 по 09.06.2022, з 10.06.2022 по 11.06.2022, з 13.06.2022 по 15.06.2022, з 16.06.2022 по 18.06.2022, з 20.06.2022 по 21.06.2022, з 23.06.2022 по 24.06.2022, з 25.06.2022 по 26.06.2022, з 28.06.2022 по 29.06.2022, з 29.06.2022 по 30.06.2022 відповідно до рапортів від 01.07.2022 № р-4/173, від 01.07.2022 № р-4/175.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 70000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 09.04.2022, з 11.04.2022 по 16.04.2022, з 18.04.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 30. 04.2022, з 01.06.2022 по 02.06.2022, з 04.06.2022 по 05.06.2022, з 06.06.2022 по 09.06.2022, з 10.06.2022 по 11.06.2022, з 13.06.2022 по 15.06.2022, з 16.06.2022 по 18.06.2022, з 20.06.2022 по 21.06.2022, з 23.06.2022 по 24.06.2022, з 25.06.2022 по 26.06.2022, з 28.06.2022 по 29.06.2022, з 29.06.2022 по 30.06.2022 відповідно до рапортів від 01.07.2022 № р-4/173, від 01.07.2022 № р-4/175.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно викладено обґрунтування та не враховано доводи відповідача, викладені у відзиві.
Апелянт стверджує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо суті спірних правовідносин апелянт стверджує, що рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітана ОСОБА_2 №Р-4/173 від 01.07.2022 щодо виплати персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » додаткової винагороди в розмірі до 70 000 грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, в тому числі позивачу за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 та рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітана ОСОБА_2 №Р-4/175 від 01.07.2022 щодо виплати персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » додаткової винагороди в розмірі до 70 000 грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, в тому числі позивачу за період з 01.06.2022 по 03.06.2022, залишено без реалізації, оскільки керівництвом відділу до даних рапортів не надано підтверджуючих документів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.04.2022 №21-1215-2/0/22.
Також в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виконання заходів щодо безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не підтверджується витягами з журналу службово бойових дій, оскільки в ньому зазначено лише виконання службових обов'язків (здійснювання заходів щодо прикриття та оборони державного кордону) позивачем в певну кількість днів, а не виконання ним заходів з відсічі збройній агресії рф відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонслужби України №164-АГ.
Апелянт вважає, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 постанови №168.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 та від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
ОСОБА_1 з 13.12.2017 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на ім'я начальника НОМЕР_2 прикордонного загону подано рапорти про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а саме:
- вх. №р-4/173 від 01.07.2022 у розмірі 70 000,00 грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2022: з 01.04.2022 по 02.04.2022, з 04.04.2022 по 09.04.2022, з 11.04.2022 по 16.04.2022, з 18.04.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 30. 04.2022 (кількість днів 26, сума 60 666,66 грн);
- вх. №р-4/175 у розмірі 70 000,00 грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022: з 01.06.2022 по 02.06.2022, з 04.06.2022 по 05.06.2022, з 06.06.2022 по 09.06.2022, з 10.06.2022 по 11.06.2022, з 13.06.2022 по 15.06.2022, з 16.06.2022 по 18.06.2022, з 20.06.2022 по 21.06.2022, з 23.06.2022 по 24.06.2022, з 25.06.2022 по 26.06.2022, з 28.06.2022 по 29.06.2022, з 29.06.2022 по 30.06.2022 (кількість днів 21, сума 49 000 грн).
Згідно з довідкою про грошове забезпечення позивача ОСОБА_1 за квітень 2022 року та червень 2022 року отримав додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн, передбачену Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виплата винагороди в розмірі 70000,00 грн у квітні 2022 року не здійснювалась, у червні 2022 року нараховано 9333,33 грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не здійснено виплату додаткової грошової винагороди у повному обсязі за період з 05.04.2022 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи наявність в апеляційній скарзі відповідача доводів щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду із позовом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність першочергово здійснити перевірку останніх для вирішення питання про наявність або відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Так, спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак, приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи слід звернути увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вказане, у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо питання застосування частини п'ятої статті 122 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у правовідносинах про виплату особі передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової винагороди, яка полягає у тому, що вказана норма процесуального закону не підлягає застосуванню при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовами цієї категорії.
Отже, посилання апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом є помилковим.
Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» передбачено, що захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року № 661-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державну прикордонну службу України.
Згідно зі статті 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
За приписами частини другої наведеної статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 вказаного Закону передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року №793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Таким чином, Кабінет Міністрів України установив військовослужбовцям, в тому числі Державної прикордонної служби, додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів Постанови № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.
31 березня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби видала наказ №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».
У пункті 3 наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).
Пункт 4 наказу №164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Відповідно до пункту 5 наказу №164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Спірні правовідносини у цій справи виникли у зв'язку із невиплатою позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 відповідно до рапортів від 01.07.2022 № р-4/173, від 01.07.2022 № р-4/175.
З матеріалів справи вбачається, що начальником відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на ім'я начальника НОМЕР_2 прикордонного загону подавались рапорти про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, із розрахунку 70000,00 грн на місяць пропорційно часу проходження служби за періоди: з 01.04.2022 по 02.04.2022, з 04.04.2022 по 09.04.2022, з 11.04.2022 по 16.04.2022, з 18.04.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 30. 04.2022, з 01.06.2022 по 02.06.2022, з 04.06.2022 по 05.06.2022, з 06.06.2022 по 09.06.2022, з 10.06.2022 по 11.06.2022, з 13.06.2022 по 15.06.2022, з 16.06.2022 по 18.06.2022, з 20.06.2022 по 21.06.2022, з 23.06.2022 по 24.06.2022, з 25.06.2022 по 26.06.2022, з 28.06.2022 по 29.06.2022, з 29.06.2022 по 30.06.2022.
Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається та відповідачем не спростовано, що спірну винагороду позивачу за вказаний період не було виплачено.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у цій частині, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснюється на підставі одного з таких документів, зокрема: рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач набув право на виплату додаткової грошової винагороди за період з 05.04.2022 по 09.04.2022, з 11.04.2022 по 16.04.2022, з 18.04.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 30. 04.2022, з 01.06.2022 по 02.06.2022, з 04.06.2022 по 05.06.2022, з 06.06.2022 по 09.06.2022, з 10.06.2022 по 11.06.2022, з 13.06.2022 по 15.06.2022, з 16.06.2022 по 18.06.2022, з 20.06.2022 по 21.06.2022, з 23.06.2022 по 24.06.2022, з 25.06.2022 по 26.06.2022, з 28.06.2022 по 29.06.2022, з 29.06.2022 по 30.06.2022, однак її виплата відповідачем здійснена не була, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Посилання апелянта на те, що рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітана ОСОБА_2 №Р-4/173 від 01.07.2022 щодо виплати персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » додаткової винагороди в розмірі до 70 000 грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, в тому числі позивачу за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 та рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітана ОСОБА_2 №Р-4/175 від 01.07.2022 щодо виплати персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » додаткової винагороди в розмірі до 70 000 грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, в тому числі позивачу за період з 01.06.2022 по 03.06.2022, залишено без реалізації, оскільки керівництвом відділу до даних рапортів не надано підтверджуючих документів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.04.2022 №21-1215-2/0/22, колегія суддів зазначає, є безпідставним, оскільки порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Також оскільки у апеляційній скарзі відсутні жодні доводи відповідача щодо встановленого судом першої інстанції розміру відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, колегія суддів не вважає за потрібне надавати оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог законодавства, а доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу 1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №620/5396/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
Є.І.Мєзєнцев