Справа № 580/12633/24 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
11 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/апелянт/ВЧ НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності АЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення: з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 19 липня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 рік;
- зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого на перше січня відповідного року) на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачену різницю грошової допомоги для оздоровлення сплаченої у 2020-2022 роках;
- зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачену різницю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань сплачених у період з 2020-2021 роках.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалось із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1 762 грн), тоді як з 29 січня 2020 року, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, підлягала застосуванню первісна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, яка передбачає розрахунок окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. У період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року відповідач нараховував грошове забезпечення з використанням бази 1 762 грн замість фактичних розмірів прожиткового мінімуму, передбачених законами України про Державний бюджет на 2020-2022 роки. Унаслідок цього грошове забезпечення, а також додаткові виплати нараховані у занижених розмірах.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року включно з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року; за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року; за період з 01 січня 2022 року по 19 липня 2022 року включно із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум за вказані періоди.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 року, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, а отже, поновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції. Відтак, починаючи з цієї дати, посадові оклади та оклади за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не виходячи з фіксованого прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року. Відповідач протиправно продовжував обчислювати та виплачувати позивачу грошове забезпечення із застосуванням застарілої розрахункової величини - прожиткового мінімуму станом на 2018 рік, чим порушив вимоги пункту 4 постанови № 704 у чинній редакції. При цьому доводи відповідача про те, що останнє підвищення грошового забезпечення відбулося у 2018 році, а після цього підстав для зміни розрахункової величини не було, суд відхилив як безпідставні, оскільки такі твердження суперечать вказаним судовим актам і нормам чинного законодавства. Враховуючи це, суд визнав дії відповідача протиправними та зобов'язав здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року із застосуванням прожиткових мінімумів, встановлених на 01 січня 2020, 2021 і 2022 років. У частині вимог про перерахунок одноразових виплат (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) суд відмовив, вказавши, що такі вимоги є передчасними, оскільки їх розмір залежить від місячного грошового забезпечення, яке ще має бути перераховане відповідно до цього рішення.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, вибірково тлумачив її зміст, не врахувавши, що ця норма у первинній редакції передбачала не лише використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, а й обмеження - не менше 50 % мінімальної заробітної плати. Суд не мав права тлумачити норму лише частково, оскільки це суперечить принципу загальнообов'язковості норм права та усталеній судовій практиці, зокрема висновкам Великої Палати Верховного Суду у справах № 240/4946/18, № 480/5496/20 та № 520/5794/2020. Крім того, суд безпідставно визнав відновленою дію пункту 4 постанови № 704 у редакції до 2018 року після скасування пункту 6 постанови № 103, оскільки визнання нормативно-правового акта нечинним не тягне автоматичного відновлення попередньої редакції норми. Кабінет Міністрів України мав би ухвалити новий нормативно-правовий акт на заміну скасованому, чого зроблено не було. На час розгляду справи діяла чинна редакція постанови №704, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 20 травня 2023 року, яка прямо встановлює розрахункову величину - 1762 грн Визначення розміру посадових окладів і розрахункових величин належить до дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, а не військових частин. Відтак, ВЧ НОМЕР_1 не має компетенції самостійно змінювати порядок обчислення грошового забезпечення, встановлений урядом. Крім того, апелянт вказує на економічні та суспільні наслідки рішень цієї категорії справ - масове задоволення подібних позовів призведе до суттєвих невиправданих витрат державного бюджету, що може негативно вплинути на обороноздатність держави під час воєнного стану.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідач листом від 21 серпня 2024 року № 625/1/4229 на звернення позивача повідомив, що виплата грошового забезпечення позивачу проведено відповідно до норм законодавства у повному обсязі з розрахункової величини січень 2018 року, а тому підстави для перерахунку відсутні.
Згідно з довідками, виданими ВЧ НОМЕР_1 , від 16 жовтня 2024 року № 625/7/664 про грошове забезпечення за період з 01 січня 2019 року по 30 серпня 2023 року та від 06 серпня 2024 року № 625/7/491 про нараховані одноразові види грошового забезпечення за 2020-2023 року, розрахункова величина посадового окладу застосовувалась на 01 січня 2018 року.
Бездіяльність відповідача щодо обчислення грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, позивач вважав протиправною, тому звернувся до суду з позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 (далі - Постанова № 704), якою було збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, з 29 січня 2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року.
Такою редакцією було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З огляду на викладені висновки, грошове забезпечення позивача має бути перераховане в сторону збільшення, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
При апеляційному перегляді колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 500/8485/21, від 13 грудня 2022 року у справі № 240/12647/21, від 10 січня 2023 року у справі № 120/8682/21-а. Колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року.
Щодо посилань апелянта на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, то суд першої інстанції правильно зазначив про те, що вона не впливає на спірні правовідносини, адже вказана постанова набрала чинності лише 20 травня 2023 року.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.