Справа № 580/967/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі Красновій О.Р.,
за участі: адвоката Василюка Є.В.,- представника позивача,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Василюка Євгенія Віталійовича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період 1- го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, -
29 січня 2025 року адвокат Василюк Євгеній Віталійович в інтересах позивача ОСОБА_1 , через «Електронний суд», звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період 1- го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення, що оформлене протоколом №19 від 03 жовтня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період 1- го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період 1- го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.1-6).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період 1- го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акта задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення, що оформлене протоколом від 03 жовтня 2024 року №19 Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 . Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 передати повторно Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2024 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.59-62).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відмовляючи ОСОБА_1 у відстрочці від призову на військову службу по мобілізації Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 не надала оцінки усім фактам щодо наявності у матері позивача ІІ групи інвалідності, не сприяла заявнику у визначенні зрозумілого і вичерпного переліку документів для підтвердження наявності/відсутності інших працездатних осіб, які зобов'язані відповідно до закону утримувати (доглядати, піклуватись) ОСОБА_2 . Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача знати і бути почутим, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 передати повторно на розгляд Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2024 року для прийняття мотивованого і обґрунтованого рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та з огляду на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах. У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - відмовлено через необґрунтованість, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача у вирішенні змісту заяви позивача, якими наділена саме Комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Василюк Євгеній Віталійович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано докази того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір'ю (з урахуванням, що ОСОБА_2 подала заяву від 28 вересня 2024 року за формою 15 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року). Вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача відмова відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є протиправною та такою, що порушує права ОСОБА_1 . Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.86-90).
ІНФОРМАЦІЯ_1 правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представник позивача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги наводить аргументи щодо наявності підстав для зміни мотивів задоволення рішення суду першої інстанції та обрання іншого способу захисту порушених прав позивача з огляду на відсутність у відповідача дискреційних повноважень.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Василюка Євгенія Віталійовича, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за належне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно частин першої - другої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022, затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ, оголошено загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ, на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно частин сьомої-восьмої статті 23 Закону №3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень абзацу дев'ятого пункту 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560).
Відповідно до пунктів 56-67 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Комісія вивчає отримані заяву та документи, які її підтверджують, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Додаток 5 цього Порядку визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до підпункту 13 пункту 1 додатку 5 Порядку №560, документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:
1) для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
2) для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
3) для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
4) для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Отже, колегія Шостого апеляційного адміністративного суду наголошує, що наведеними вище положеннями для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки один із документів, що підтверджують інвалідність I чи II групи батьків військовозобов'язаного або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного (далі - батьків), документів, що підтверджують родинні зв'язки, і документів на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Таким чином, першою умовою є наявність одного з батьків з І або II групою інвалідності.
При цьому, у випадку наявності в батьків інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які відповідно до закону зобов'язані їх утримувати, військовозобов'язаний повинен подати документи, що підтверджують неможливість цих інших осіб утримувати батьків військовозобов'язаного. В разі підтвердження такої обставини, варто констатувати про відсутність невійськовозобов'язаних осіб, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.
Отже, другою умовою є факт доведення відсутності невійськовозобов'язаних осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати таких батьків.
Надалі, у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов'язаний та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17). ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованого Відділом реєстрації актів громадянського стану Христинівської держадміністрації Черкаської області, актовий запис №118 від 31 серпня 1995 року (а.с.24).
Мати позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ №303636 (а.с.27).
Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб від 24 вересня 2024 року №3672 за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована 1 особа - ОСОБА_2 (а.с.28).
Довідкою виконавчого комітету Христинівської міської ради від 14 серпня 2023 року №172 підтверджується те, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації (згідно акта обстеження від 11 серпня 2023 року за №37) за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.29).
ОСОБА_2 , - мати позивача ОСОБА_1 , підтвердила заявою від 28 вересня 2024 року, що із числа військовозобов'язаних членів сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання обирає позивача - сина (а.с.30).
03 жовтня 2024 року згідно з протоколом №19 Комісія з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовила у наданні відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, оскільки позивач не довів потребу у догляді та утриманні матері. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду.
Так, позивач на підтвердження наявності підстав для відстрочки до заяви від 29 вересня 2024 року подав такі документи: копію паспорта ОСОБА_1 , копію РНОКПП ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №303636 від 11 жовтня 2018 року, копію свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , копію свідоцтва про народження Василюка Євгена Віталійовича серії НОМЕР_3 від 01 серпня 1991 року, копію витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №3672 від 24 вересня 2024 року, копію довідки Виконавчого комітету Христинівської міської ради №172 від 14 серпня 2023 року.
За висновком відповідача, позивачем не доведено обставини, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо потреби в утриманні своєї матері - особи з інвалідністю II групи.
Разом з тим, з аналізу пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII та підпункту 13 пункту 1 додатку 5 Порядку №560 не вбачається вимоги надання до заяви про надання відстрочки інших доказів, які підтверджували б необхідність постійного догляду/утримання своєї матері - особи з інвалідністю II групи.
Як свідчать приписи пункту 13 статті 23 Закону №3543-XII, умовою надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для військовозобов'язаних, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи є відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
При цьому, при наявності таких (інших) осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати своїх батьків, законодавцем встановлена вимога надання довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
З наведеного вбачається, що саме при наявності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати своїх батьків, зацікавлена у отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особа, повинна довести їх неможливість утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, зокрема шляхом надання відповідних медичних документів.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, згідно частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Як вбачається з поданих до заяви від 29 вересня 2024 року документів, позивачем доведено факт наявності у його матері інвалідності ІІ групи та відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати.
Матеріалами справи підтверджено, що у рідного батька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не має обов'язку по утриманню матері позивача, оскільки батьки позивача розлучені, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 від 05 вересня 2024 року.
Крім позивача, який є військовозобов'язаним та відповідно до закону зобов'язаний утримувати свою матір, є його брат ОСОБА_3 , який теж є військовозобов'язаним і відповідно до закону також зобов'язаний утримувати свою матір.
Проте як вбачається з матеріалів справи до заяви щодо надання відстрочки, позивачем було додано заяву його матері ОСОБА_2 від 28 вересня 2024 року за формою Додатку №15 гідно Порядку №560 про обрання саме позивача ОСОБА_1 для здійснення свого утримання (а.с.30).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що позивач під час звернення із означеною заявою додав усі необхідні документи, чим довів існування обставин здійснення ним, як військовозобов'язаним, утримання та наявність законних підстав для надання відстрочки йому відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Тобто, в ІНФОРМАЦІЯ_1 наявні матеріали для вирішення питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". З огляду на дискреційні повноваження відповідача щодо надання відстрочки від призову на військову службу, суд першої інстанції вірно обрав спосіб захисту порушеного права позивача, як зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 передати на повторний розгляд Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2024 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Василюка Євгенія Віталійовича - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №580/967/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період 1- го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акту - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак