П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12586/25
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Дата і місце ухвалення: 02.12.2025 р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказ, зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 2717 від 30.07.2025 «Про результати службового розслідування щодо ймовірного бойового травмування».
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести та оформити результати розслідування отриманої ОСОБА_1 травми (поранення) 18.04.2023 поблизу населеного пункту Хромове, Донецької області відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що наданий адвокатом Поліщуком Д.О. Ордер є достатнім документом, що підтверджує повноваження у справі.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що доказів наявності у адвоката повноважень на представництво інтересів позивача в Миколаївському окружному адміністративному суді до позовної заяви не додано, а тому відповідно до пункту 3 ч. 4 ст. 169 КАС України прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позову позивачу.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною 1 статті 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон №5076-УІ); дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
За приписами частин 1-3 статті 26 Закону №5076-УІ, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відтак, ордер, виданий відповідно до вимог Закону №5076-УІ, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правову допомогу, його копії або витягу разом із ордером, з метою підтвердження повноважень адвоката на здійснення представництва, чинною редакцією КАС України не вимагається.
Зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що Ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18).
Колегія суддів враховує, що вирішуючи питання достатності документів, які підтверджують повноваження адвоката на представництво інтересів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 сформувала висновок про те, що ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає. Аналогічний висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Крім того, частиною 2 статті 60 КАС України встановлено, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Таким чином, ордером, наданим суду першої інстанції, у повній мірі підтверджуються обсяг повноважень адвоката.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 року по справі №2340/2956/18.
Так, згідно наданого представником позивача ордеру про надання правничої допомоги Серії ВТ №1069573 від 21.10.2025 р., такий видано на підставі договору від 20.06.2025 року № б/н для надання правничої допомоги у Миколаївському окружному адміністративному суді. При цьому у ордері вказано, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності застережень про наявність обмежень на вчинення певної процесуальної дії адвокатом презюмується, що учасник справи надав йому такі повноваження.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі виникнення сумнівів щодо справжності документів, наданих на підтвердження повноважень представника позивача, суд, реалізуючи принцип офіційного з'ясування обставин у справі, не позбавлений можливості витребувати додаткові документи.
У свою чергу, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що « право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою» (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05).
За практикою Європейського Суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 13.01.2000 в справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Суд вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням статті 6 Конвенції (пункти 38-39).
Правові висновки аналогічного змісту наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.169 КАСУ позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Однак, повноваження адвоката повністю підтверджені відповідним ордером, у т.ч. на підписання та подання позову, про що свідчить відповідна позначка в ордері про відсутність обмежень у повноваженнях адвоката, а відтак висновок про застосування п. 3 ч. 4 ст.169 КАСУ є помилковим.
Посилання суду першої інстанції на постанови Верховного суду від 19.02.2025 у справі № №908/2596/23 та від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 не підлягають для застосування до спірних правовідносин оскільки вони стосуються інших аргументі (підстав), щодо повноважень адвоката.
Так, у постанові Верховного Суду у справі №908/2596/23 суть спору стосувалась вирішення питання, чим підтверджуються повноваження адвоката на здійснення представництва інтересів учасника товариства на загальних зборах учасників товариства, а не повноважень адвоката у суді.
При цьому, в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 вказано, що відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.
Тобто предметом спору було те, що наданий представником ордер не відповідає типовій формі Ордеру, а надані адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, витягу з ЄРАУ та договору про надання правової допомоги не є документами, які в контексті вимог статті 59 КАС України підтверджують повноваження адвоката, як представника в суді, що є відмінним від обставин даної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву, підписану адвокатом Поліщуком Д.О. в інтересах ОСОБА_1 , достеменно не встановивши, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням приписів п.4 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали про повернення позовної заяви позивачеві та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.
Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року скасувати.
Справу направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 грудня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук