27 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/1429/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року (головуючий суддя Сацький Р.В.)
в адміністративній справі №280/1429/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 27.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідок від 09.07.2024 № 33/28-2985, № 33/28-2986, № 33/28-2987, № 33/28-2988, виданих Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області».
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок за 2020 - 2023 роки, починаючи з 01.02.2020, 01.01.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023, відповідно до Закону України № 2262-XII та Постанови КМУ №704, включивши всі види грошового забезпечення (оклади, надбавки, доплати, премії). Також просив стягнути судові витрати: судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII. На підставі довідки №722 від 08.01.2025, виданої Головним управлінням ГСЧС у Запорізькій області, про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії з 01.04.2019, але отримав відмову. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки довідка підтверджує зміну грошового забезпечення, що є підставою для перерахунку відповідно до ст. 43, 63 Закону № 2262-XII, Постанови КМУ №704 та рішення Верховного Суду у справі № 826/3858/18.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідок від 09.07.2024 № 33/28-2985, № 33/28-2986, № 33/28-2987, № 33/28-2988.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про розмір грошового забезпечення за 2020 - 2023 роки, починаючи з 01.02.2020, 01.01.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023, відповідно до Закону України № 2262-XII та Постанови КМУ № 704, включивши всі види грошового забезпечення (посадові оклади, оклади за вислугу, надбавки, доплати, премії).
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 968 гривень 96 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відмова ГУ ПФУ у перерахунку пенсії на підставі довідок є протиправною, оскільки суперечить ст. 43, 63 Закону № 2262-XII, Постанові №704 та правовій позиції Верховного Суду у справах №826/3858/18, № 520/2098/19.
З урахуванням обсягу наданих послуг (підготовка позову, адвокатський запит) та правової позиції Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022, суд першої інстанції визначив розмір витрат на правову допомогу у сумі 2 000грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів військовослужбовців, у порівнянні з 01.01.2018, змінився з 01.01.2020 (з урахуванням дати скасування в судовому порядку пункту 4 Постанови №704 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18). За наведених обставин, підстави для перерахунку пенсії позивача з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та з 01.02.2023 з підстав, з яких заявлено позов (зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року), - відсутні.
Також зазначив про неспівмірність витрат на правничу допомогу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є одержувачем пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII з 2009 року, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/2899/24 від 2024 року Територіальне медичне об'єднання МВС України було зобов'язано видати довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
Довідки № 33/28-2985-2988 від 09.07.2024 були надіслані до ГУ ПФУ та включені до пенсійної справи 10.07.2024.
У відповіді на адвокатський запит від 10.12.2024 ГУ ПФУ відмовило у перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність підстав через скасування пунктів 1- 2 Постанови КМУ № 103 та незмінність прожиткового мінімуму.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідок від 09.07.2024 №33/28-2985, №33/28-2986, №33/28-2987, №33/28-2988.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України № 2262-XII, пенсії особам, які мають право на пенсію за цим законом, обчислюються з урахуванням усіх видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за вислугу, надбавки, доплати, премії), встановлених законодавством. Частина 18 ст. 43 передбачає невідкладний перерахунок пенсії у разі зміни хоча б одного виду грошового забезпечення. Частина 4 ст. 63 Закону № 2262-XII зобов'язує проводити перерахунок пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення на умовах, визначених КМУ.
Постановою Верховного Суда від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними пункти 1- 2 Постанови КМУ № 103, які обмежували перерахунок пенсій лише окладами, виключаючи надбавки, доплати та премії. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 (справа № 520/2098/19) підтвердила, що за відсутності чинних норм Постанови №103 суди повинні застосовувати Закон №2262-XII безпосередньо, враховуючи всі види грошового забезпечення.
Постанова КМУ № 704 від 30.08.2017 (у редакції до змін Постанови № 103) встановлює, що розміри окладів визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідач зазначає, що прожитковий мінімум не змінювався з 2020 по 2023 роки (2 102 грн), але не спростовує можливості зміни інших видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, премій), зазначених у довідках від 09.07.2024.
Згідно з п.23 Порядку № 3-1, затвердженого постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1, перерахунок пенсії проводиться на підставі додаткових документів, поданих пенсіонером, що й було зроблено позивачем.
Таким чином, відмова ГУ ПФУ у перерахунку пенсії на підставі довідок є протиправною, оскільки суперечить ст. 43, 63 Закону №2262-XII, Постанові №704 та правовій позиції Верховного Суду у справах № 826/3858/18, № 520/2098/19.
Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Позивачем було подано заяву про відшкодування судових витрат понесених під час розгляду справи в суді шляхом стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 5000 грн.
Згідно статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В силу статті 30 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.06.2024 року по справі № 480/3837/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджується понесення витрат на правничу допомогу, зокрема, позивачем до суду подано договір № 7/24, додаткову угоду, акт виконаних робіт та квитанцію.
Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги у розмірі 5000грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді, у співмірності до наданих послуг, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено в розмірі 2000грн.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 27.11.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова