11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/10955/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2025р. у справі №160/10955/25 та на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у справі №160/10955/25
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Військової частини НОМЕР_1 визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.04.2025р. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробейнікова Є.Ю., звернувся за допомогою засобів системи «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 1-22/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/10955/25 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження /а.с. 62-64/.
Позивач у адміністративному позові посилається на порушення своїх прав відповідачем, та просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати за період з 05.09.2022р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. в розмірі 1762 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно із додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 05.09.2022р. по 31.12.2022р. грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01.01.2023р. по 20.05.2023р. грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування у довідці про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, розміру грошового забезпечення за період з 01.01.2023р. по 20.05.2023р., враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виготовити та видати довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії грошовий атестат з урахуванням розміру грошового забезпечення за період з 01.01.2023р. по 20.05.2023р., враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не оформлення довідки про склад і вартість неотриманого речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при його звільненні з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про склад і вартість неотриманого речового майна, нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби, 18.03.2025р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2025р. у справі №160/10955/25 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 за період з 05.09.2022р. по 19.05.2023р. грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії)) за період служби з 05.09.2022р. по 19.05.2023р., а також допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неврахування в довідці про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням, що подається для призначення пенсії, складеної у відношенні ОСОБА_1 , при обрахунку надбавки за вислугу років та премії за період з березень 2023 року по 19.05.2023 рік розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 скласти та надати ОСОБА_1 нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, з урахуванням при обрахунку надбавки за вислугу років та премії за період з березень 2023 року по 19.05.2023 рік розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р.; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та з урахуванням проведених платежів; в решті позовних вимог відмовлено (суддя Бухтіярова М.М.) /а.с. 162-174/.
08.09.2025р. судом першої інстанції зареєстровано заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробейнікова Є.Ю., про ухвалення додаткового рішення у справі №160/10955/25, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані із розглядом справи №160/10955/25 у розмірі 23000грн. / а.с. 178-181/.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у справі №160/10955/25 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Коробейнікової Є.Ю. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено / а.с. 191-194/.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою засобів системи «Електронний суд» 11.09.2025р. подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025р. у справі №160/10955/25 апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2025р. у справі №160/10955/25 була залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги.
Також 22.09.2025р. апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 29.08.2025р. та 23.09.2025р. апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції від 18.09.2025р. у цій справі за допомогою засобів системи «Електронний суд» було подано представником позивача, судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу зареєстровано 17.03.2025р.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025р. у справі №160/10955/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2025р. та на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у даній справі з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/10955/25.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025р. у справі №160/10955/25 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. у справі №160/10955/25 повернуто заявнику.
Матеріали адміністративної справи №160/10955/25 надійшли до суд апеляційної інстанції 20.10.2025р.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025р. у справі №160/10955/25 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 11.11.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 29.08.2025р. у цій справі, на те, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 29.08.2025р. у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у справі нове рішення, яким у цій частині задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також позивач у апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції від 18.09.2025р. у цій справі зазначив, що судом першої інстанції під час розгляду не було з'ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, тому просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 18.09.2025р. та задовольнити заяву про стягнення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, у період з 05.09.2022р. по 18.03.2025р. проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 , відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №233 від 18.03.2025р. старшого солдата військової служби звільнено у запас на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2025 №77-рс відповідно до пп. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - за наявності інвалідності ІІІ групи (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), виключено з 18.03.2025р. із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення, з 19.03.2025р. знятий з котлового забезпечення /а.с. 30/.
25.03.202р позивач у справі, в інтересах якого діє адвокат, звернувся із адвокатським запитом до командирів Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
- надати інформацію щодо тарифного розряду і коефіцієнту посадового окладу ОСОБА_1 у період з 05.09.2022 по 18.03.2025;
- надати інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з якого Військовою частиною НОМЕР_1 визначались розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями ОСОБА_1 у період з 05.09.2022 по 18.03.2025;
- надати належним чином засвідчену довідку про всі виплачені Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 основні та додаткові (щомісячні і одноразові) види грошового забезпечення у період з 05.09.2022 по 18.03.2025 з деталізацією складових;
- надати інформацію з її документальним підтвердженням чи нараховувалась ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у період з 05.09.2022р. по 18.03.2025р., а у разі виплати - надати належним чином засвідчену довідку про нараховану та виплачену додаткову винагороду із зазначенням періодів такого нарахування та/або виплати;
- надати інформацію з її документальним підтвердженням чи включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 суми додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- надати інформацію з її документальним підтвердженням чи забезпечувався ОСОБА_1 речовим майном у період проходження військової служби у Військовій частини НОМЕР_1 з 05.09.2022р. по 18.03.2025р.;
- виготовити та надати довідку про вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна за період військової служби з 05.09.2022р. по 18.03.2025р. у Військовій частині НОМЕР_1 ;
- на підставі довідки про вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна за період військової служби з 05.09.2022р. по 18.03.2025р. у Військовій частині НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військовій служби - 18.03.2025 року;
- надати належним чином засвідчену довідку про всі нараховані та виплачені Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 суми при звільненні з військової служби з деталізацією складових.
Листом №2955/ФЕС від 17.04.2025р. Військовою частиною НОМЕР_1 повідомило позивача, в інтересах якого діє адвокат, про те, що нарахування основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення за період з 05.09.2022р. по 19.05.2023р. було здійснено у відповідності до пункту 4 Постанови №704 (в редакції Постанови №103) з розміром розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., також нарахування за період з 20.05.2023р. по день звільнення 18.03.2025р. було здійснено у відповідності до п.4 Постанови №704 із змінами, внесеними Постановою №481.
Грошова компенсація за неотримане речове майно нараховується згідно з наказом командира військової частини. Так як наказу командира на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 не було, то нарахування та виплата не здійснювалась /а.с. 70/.
Позивач вважає, що відповідач невірно нараховував та виплачував йому як постійні, так і одноразові складові грошового забезпечення, застосовуючи для їхнього обчислення розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, та не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, і саме це стало підставою для звернення до суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції від 29.08.2025р. у справі №160/10955/25 в частині задоволених позовних вимог позивачем не оскаржується, тому, з урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України, судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині на дотримання норм матеріального та процесуального права не переглядається.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 16.03.2016р. №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
За правилами п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку № 178).
Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації. Так, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
Відповідно до Порядку №178, право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, у разі звільнення з військової служби може бути реалізоване шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби не тільки при звільненні з військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), а і після його звільнення з військової служби.
Колегія суддів з огляду на вищезазначене вважає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою (рапортом) до відповідачів щодо отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем положень Порядку № 178 щодо звернення з заявою (рапортом) про отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, отже відповідачем не допущено протиправну бездіяльність стосовно виплати позивачу грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду даної справи, судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про часткове задоволення позовних вимог, а враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, не встановлено тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції від 29.08.2025р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скаргзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявниками апеляційних скарг доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у цій справі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем подано до суду першої інстанції заяву про відшкодування судових витрат, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 23000грн., які пов'язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
У подальшому, після ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були частково задоволені, позивач 08.09.2025р. звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі з питання розподілу понесених позивачем судових витрат, яке не було вирішено під час розгляду справи по суті /а.с. 178-181/, та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним під час розгляду цієї справи судом першої інстанції витрати на правничу допомогу у розмірі 23000 грн.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, використовуються:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішення питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями ст. 139 КАС України.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18.
Так позивачем на підтвердження заявлених ним до відшкодування судових витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 21.03.2025р. між позивачем та адвокатом Коробейкіковою Є.Ю. / а.с. 39-41/, додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги від 21.03.2025р. та довідка до договору про надання правничої допомоги від 21.03.2025р. про отримання грошових коштів у розмірі 23000грн.
Отже, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі, не наданий, а з договору від 21.03.2025р. та додаткової угоди №1 від 21.03.2025р. вбачається лише, що сторони дійшли певної згоди про права та обов'язки.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, які понесені на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Приймаючи до уваги, що апеляційним судом під час розгляду цієї справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного додаткового судового рішення, колегія суддів вважає необхідним додаткове рішення першої інстанції від 18.09.2025р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, а також до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2025р. та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у справі №160/10955/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 11.12.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов